Тимки (хутір)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Хутір Тимки
Стара Басань
Хутір Тимки

Вулиця Мисливська, вид в сторону Старої Басані
Загальна інформація
Країна Україна
Район Бобровицький район
Водойма Басанка
Головні вулиці Мисливська
Заклади освіти
та культури
Зооботанічний комплекс «Басань»
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim


Ти́мки, або ху́тір Ти́мки — раніше окремий населений пункт, зараз історична назва місцевості в селі Стара Басань Бобровицького району Чернігівської області.

Сучасність[ред.ред. код]

Станом на 2016 відноситься до Старобасанської сільської ради.

У Тимках знаходиться Будинок із мезоніном 19 століття на території колишньої садиби Кринських, зооботанічний комплекс «Басань», залишки крохмального заводу. Селом протікає річечка Басанка.

Єдина хутірська вулиця носить назву «Мисливська» (до 2016 — «Червоноармійська»). Частина вулиці асфальнована.

Географія й історія[ред.ред. код]

За найпоширенішою версією хутір названо на честь поміщика Тимковського, який жив у Старій Басані. Також варто згадати, що в сусідній Ярославці на початку 18 ст. жив Леско Тумко, що мав чималі маєтності. Старшим сином його був Стефан Тумченко. На початку 1716 року вдова Леська Тумка Мария Пикулиновна Тумчиха (сестра Андрія Харченка) продала за 100 золотих третю частину млина с клѣткою на монастирській греблі Києво-Видубицькому монастирю. Влітку цього ж року вдова подарувала Тумков гай на березі над річкою нижче Шаповалового млина священику Ярославки ієрею Олексію за поминання небіжчика. Священик за певні гроші віддав гай цьому ж монастирю.[1][2] Можливо, родина Тумків мала стосунок до хутору.

У Описі Київського намісництва 1781 року на хуторі Томкахъ полковници Забѣлиной були 2 хати посполитих. У Книзі Київського намісництва 1787 року згадано хутір Томковской тієї ж власниці, в якому мешкало 10 дорослих чоловіків.[3] Цією полковницею була Федосія Костянтинівна Забіла, що отримала у спадок від другого чоловіка Захарія Забіли в чині полковника кілька сіл і хуторів (зокрема, Томковщину) і 1776 року жила в Озерянах.[4] 1786 року в неї на хуторі жили 18 людей обох статей. На мапі Російської імперії (1801—1804) вказано Томки.[5]

У 1859 населення хутора становило 221 на 23 двори. Тимки (Тымки) — «власницький» хутір при річці Басанці, з винокурнею.[6]

1877 року у Преображенській церкві Старої Басані було 69 прихожан-чоловіків із д. Тишки у 3 верстах від села.[7]

1881 року Чернігівським земством було проведено подвірний опис повіту, підсумком якого стала книга майже на 400 сторінок із детальними таблицями та описами. Під дворами мались на увазі самостійні господарства, навіть якщо формально вони перебували в одному дворі з іншими родинами. Згідно з описом у Тимках був 171 житель на 33 двори (86 чоловіків та 85 жінок), серед них грамотних (разом із учнями школи) — 20 чоловіків та 1 жінка.[8] Нижче наведено частину зібраної інформації.

Населення Дворів Жителів Роб. віку Грам. ч. Грам. ж.
Козаки 3 15 9 1
Поміщ. селяни 29 150 75 16
Привілейовані 1 6 1 3 1
РАЗОМ 33 171 85 20 1

Під поміщицькими селянами мались на увазі колишні поміщицькі селяни. Привілейованими верствами вважали духівництво, дворян, купців тощо.

Господарство Волів,
биків
Корів Молодої
ВРХ
Коней
робочих
Коней
молодих
Овець Свиней Клунь Млинів Дворів з
пасіками
Козаки 1 1 3 2 1
Поміщ. селяни 2 28 21 35 3 15 47 28 1 2
Привілейовані 18 24 53 47 26 8 3 1
РАЗОМ 20 43 75 85 29 15 57 32 2 2
Земля, десятин УСЯ Садиб. Орна Сіно-
коси
Ліс Інша Не-
зручна
Узято
дворами
Узято
дес.
Віддано
двор.
Віддано
дес.
Беззем.
дворів
Малозем.
до 0,5 дес.
Козаки 7 3 1 1 5 1
Поміщ. селяни 124 24 84 7 4 5 7 12 3 1
Привілейовані 1650 18 755 160 1 455
РАЗОМ 1781 45 840 167 ? ? ? 5 10 8 467 3 2
МЕЖУВАННЯ 975 41 75 181 613 46 19

Один двір колишніх поміщицьких селян мав 33 десятини землі. Дані подвірного перепису не збігаються з даними проведеного раніше межування[9][10] через похибку усного опитування селян та зміну цільового використання землі між двома дослідженнями. Число володінь — 8, число ділянок — 8. Під водоймами та болотами було зайнято 15 десятин.

За традицією межування всю землю навколо хутора умовно виділили в окрему «дачу».[11] Станом на 1881 рік описано її землі. Уся дача, окрім кількох десятків десятин, належала одному господарю, й більша її частина була під лісом. Орна земля була піщаною, й її було небагато (з-під нещодавно вирубаного лісу). Біля поселення й під садибами був сипучий пісок. Середній урожай жита — 24 пуди з десятини (у Бобровиці — 83), вівса — 23.[12][13] Суходільних та болотних сінокосів було більше за потреби жителів, тому лишок ішов на продаж: болотні сінокоси здавалися під ⅔ від викошеної трави, отава — під ½. Сіном не торгували. Із десятини суходільного сінокосу брали по 40 пудів трави, з болотного — 50.[14][15][16]

У 1919—1924 Чернігівське губернське статистичне бюро склало список населених пунктів губернії. Згідно з цим списком у 1923 на хуторі було 63 господарства, в яких проживало 314 людей. Хутір підпорядковувався сільраді в селі Мочалище. До сільради вела ґрунтова дорога довжиною 8 верст, до районного центру Бобровиця, що тоді підпорядковувався Ніжинській окрузі, вела ґрунтова дорога довжиною 14 верст. На хуторі була школа. Торгові пункти, промислові заклади, телефонні установки і поштово-телеграфні заклади — відсутні. Найближча залізнична станція — Заворичі (10 верст).[17]

За даними перепису 1926 року на хуторі наявне населення налічувало 324 особи на 67 дворів. Хутір належав до Мочалищенської сільради й був за 6 верст від Мочалища.[18]

Винокурня[ред.ред. код]

З 1859 в джерелах згадується розташована на березі річки Басанки винокурня[6], яка проіснувала на хуторі до початку XX ст. Володів нею керівник Козелецького повітового дворянства, губернський гласний від Козелецького повіту[19] Болеслав Іванович Кринський. У 1904—1905 тут було виготовлено найбільше продукції серед усіх 6 винокурень у повіті.[20]

В радянський час на місці винокурні був крохмальний завод. Досі на лівому березі річки Басанки на його місці збереглися залишки бетонних споруд.

Садиба Кринських[ред.ред. код]

Будинок із мезоніном у Тимках

На хуторі збереглася садиба XIX століття, яка належала Адель Данилівні Кринській (уродженій Гзовській) — рідній сестрі Клотільди Данилівни Лєскової — другої дружини київського лікаря Олексія Лєскова. В Тимках кілька разів бував його брат — письменник Микола Лєсков.[21]

В зиму 1881–1882 годов приехали в столицу несколько киевских свояков. … В числе их была родная сестра Клотильды Даниловны Лесковой — Адель Даниловна Кринская, владелица богатых Тимок, где я прогостил не одно лето, и будущий ее муж и сосед по имению Дмитрий Михайлович Пашковский. Все, как на подбор, милые мягкие люди и занимательные собеседники, а Адель Даниловна — прямой самородок, талантливейшая актриса, великолепная рассказчица и неподражаемый имитатор. …всегда находчивая, светски выдрессированная и смелая Адель Даниловна…

Частиною садиби є будинок із мезоніном — один із небагатьох, що залишився без змін зовні і всередині, зразок садибного будівництва XIX ст. в Україні. На території цієї садиби до 2007 функціонувала школа-інтернат для дітей з розумовими відхиленнями[22]. У 2017 вандали зруйнували усi старовиннi печi з кахлiв.

Тимки в літературі[ред.ред. код]

Хутір Тимки згадується в книзі «Життя Миколи Лєскова за його особистими сімейними і несімейними записами і пам'ятями», написаній сином письменника Миколи Лєскова генерал-лейтенантом Андрієм Лєсковим.[21]

Люди[ред.ред. код]

В Тимках народилися:

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Протоієрей Юрій Мицик, І. Ю. Тарасенко. З джерел до історії Свято-Михайлівського Видубицького монастиря початку ХVІІІ ст. // Труди Київської Духовної Академії: богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату. — 2014. — # 14. — с. 207. (html-версія)
  2. о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ — ХVІІІ ст.) // Сіверянський літопис, 2016, № 2 (128), с. 70.
  3. В. І. Новгородцов. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Київ, 1989. — с. 96, 274.
  4. В. Л. Модзалевскій. Малороссійскій Родословникъ. Т. 2. — Кіевъ, 1910. — с. 85. (html)
  5. Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта.
  6. а б Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866, с. 66.
  7. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Отдѣлъ оффиціальный. № 18 (15 сентября 1877 г.), с. 622.
  8. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Подворная опись. — С. 78-81.
  9. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — С. 14.
  10. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Приложенія. — С. 10-11.
  11. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — С. 27.
  12. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — С. 43.
  13. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Приложенія. — С. 31.
  14. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — С. 58.
  15. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Приложенія. — С. 56.
  16. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Приложенія. — С. 65.
  17. Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — С. 38.
  18. Список заселених оселищ Ніжинської округи. ‒ 1927. ‒ С. 5.
  19. Русов О. О. Щоденники та спогади / Упорядкування, підготовка до друку, вступна стаття, коментарі О. Я. Рахна. — Чернігів: Десна Поліграф, 2011. — 320 с., сторінки 88, 128, ISBN 978-966-2646-33-7
  20. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1905 года. — C. 192.
  21. а б Лесков А. H. Жизнь Николая Лескова: По его личным, семейным и несемейным записям и памятям. В 2-х т. Т. 2. Ч. V—VII / Подгот. текста и коммент. В. Туниманова и Н. Сухачева. — Москва: Художественная литература, 1984. — 607 с. (Лит. мемуары)., сторінки 100—101
  22. «Сіверські скрижалі», сторінка 115

Посилання[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]

  • «Слово жінки», № 1, 2009. Тетяна Череп: Життя найцікавіша гра.