Тимко Валентин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тимко Валентин Іванович
Народження 28 січня 1949(1949-01-28) (75 років)
Перекопівка, Роменський район, Сумська область, УРСР
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид збройних сил Сухопутні війська
Звання  Генерал-лейтенант
Нагороди
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Іменна вогнепальна зброя
Іменна вогнепальна зброя

Тимко Валентин Іванович (нар. 28 січня, 1949, Перекопівка Роменського району Сумська область) — український воєначальник, генерал-лейтенант (1995)[1] .

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині 28 січня 1949 року в с. Перекопівка Роменського району Сумська область.

20 серпня 1971 року, після закінчення навчання в Дніпропетровському металургійному інституті, був призваний на кадрову військову службу в Збройні Сили і призначений на посаду командира танкового взводу військової частини КВО. У квітні 1974 року був призначений командиром танкової роти, а з листопада 1976 р. — проходив службу на посаді командира танкового батальйону.

Після закінчення у 1980 році Військової академії бронетанкових військ ім. Р. Малиновського, проходив службу на посадах старшого помічника начальника оперативного відділу штабу мотострілецької дивізії, начальника штабу укріпленого району, командира укріпленого району, з червня 1986 р. — начальника штабу - заступника командира мотострілецької дивізії у КВО, на Далекому Сході та в Центральній групі військ.

У 1992 році, після закінчення навчання в Академії Генерального штабу, з липня 1992 по квітень 1994 року — командир мотострілецької дивізії у ПрикВО. З квітня 1994 по серпень 1996 року — командир 6 АК ОдВО. З 1996 року — протягом декількох років проходив військову службу на посаді начальника штабу - першого заступника командувача військами Південного оперативного командування ЗС України.

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 1122/95 від 2 грудня 1995 року "Про присвоєння військових звань
  2. Указ Президента України № 1159/96 від 4 грудня 1996 року "Про нагородження відзнакою Президента України "Іменна вогнепальна зброя"