Тимошенко Максим Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Тимошенко.
Тимошенко Максим Олегович
Максим Олегович Тимошенко.JPG
Народився 20 квітня 1972(1972-04-20) (45 років)
Київ, УРСР
Громадянство Україна Україна
Alma mater Київський національний економічний университет
Галузь наукових інтересів культурологія, педагогіка
Заклад Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Посада професор Кафедри Арт-менеджменту та івент технологій
Вчене звання професор
Батько Тимошенко Олег Семенович
Мати Тимошенко Віра Петрівна
У шлюбі з одружений
Діти донька
Нагороди Відмінник освіти України Заслужений діяч мистецтв України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Орден Христа Спасителя[1], Посол Миру[2]


CMNS: Тимошенко Максим Олегович на Вікісховищі

Максим Олегович Тимошенко (20 квітня 1972, Київ, УРСР, Україна)  — президент Міжнародної суспільно-патріотичної фундації «Дні України»; президент екологічної національної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні[3], професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв[4], Заслужений діяч мистецтв України[5], Посол Миру, громадський діяч.

Освіта і Кар'єра[ред. • ред. код]

Народився 20.04.1972 року у м. Києві.

У 1995 — присвоєно кваліфікацію бакалавра з економіки;
У 1996 році — присвоєно кваліфікацію магістра «Ділового адміністрування» (Київський національний економічний університет).
У 2012 році отримав другу вищу освіту в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.
У 1991–1992 — завідувач зовнішньоекономічними відділом Київського фонду культури.
1992–1993 — директор Київського фонду культури.
1993–1997 — Голова правління АКБ «Незалежність».
з 1997 — голова правління Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (з 2003 — почесний голова).

1999-2000 - лінгвістичний центр "Berlitz Miami", США.
2003–2014  — працював в апараті Верховної Ради України.
з 2006 — президент Міжнародної суспільно-патріотичної фундації «Дні України»[6].
з 2012 — старший викладач кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв
у 2012 — захистив дисертацію на тему: «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» та отримав наукову ступінь кандидат культурології, доктор філософії.
з 2012 — президент екологічної національної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні.
з 2013 — на посаді доцента Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.
у 2013 — обраний дійсним членом Української технологічної Академії по відділенню «Екологія» з присвоєнням звання Академіка;
з 2014 — професор Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
з 2014 — Обраний дійсним членом Української академії наук;

з 2015 — професор Кафедри менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв'язків в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв[4];

з 2016 - професор Кафедри Арт-менеджменту та івент технологій[7].

Діяльність[ред. • ред. код]

У червні 2004 року Максим Тимошенко на чолі фонду «Дні України» спільно з Посольством України у Франції здійснили масштабну громадську акцію «Українські дні у Франції». В рамках проекту виступила переможниця конкурсу «Євробачення» Руслана. 12 березня 2005 на церемонії нагородження Загальнонаціональної програми «Людина року» акція була відзначена спеціальною премією «За значний внесок у впровадження позитивного іміджу України у світі».

У червні 2005 організував відкриття Міжнародного проекту «Дні України в Європі» на Марсовому полі, в Парижі. Перед французами та представниками української діаспори виступив оперний співак Володимир Гришко. У паризькому передмісті Сенліс, під час проведення проекту, був відкритий пам'ятник Королеві Франції Анні-Київській. Також в рамках проекту «Днів України» на території інституту ім. Луї Пастера, в Парижі, був встановлений пам'ятник Емілю Ру.[8]

З 29 по 31 липня 2005 року в рамках проекту «Дні України в Європі», за сприяння Міністерства закордонних справ України, Посольства України у Ватикані, Посольства України в Італії, Посольства Італії в Україну, організував поїздку дитячого хору «Щедрик» на Всесвітній фестиваль духовної музики у Ватикані. Український хор одержав безпрецедентну перемогу: три золотих дипломи найвищого десятого ступеня. 31 липня 2005 українська делегація, єдина з учасників фестивалю, була удостоєна аудієнції у Папи Римського Бенедикта XVI. Святий отець, під час першої аудієнції з паломниками багатьох країн світу, благословив членів української делегації і виголосив привітання українською мовою. Те, що Бенедикт XVI звернувся до учасників проекту «Дні України в Європі» українською мовою, фахівці оцінюють як дипломатичний прорив України у Ватикані.

20-22 жовтня 2006 року за підтримки посольства України у Франції та Міністерства закордонних справ України організував «Дні України в Європі — 2006» в Монако. У рамках Днів в Монако був встановлений пам'ятник артисту балету, балетмейстеру, педагогу і теоретику балетного мистецтва Сержу Лифарю. Крім того, в рамках Днів Україна також пройшов благодійний аукціон «Дітям Україна з любов'ю». Кошти, зібрані під час цієї акції, були спрямовані на допомогу: спеціалізованій школі «Сходинки» м. Києва для дітей, хворих на аутизм і розлад емоційно-вольової сфери, а також Центру циркового мистецтва для дітей та юнацтва м. Бердичева, Житомирської області. Також в рамках програми «Днів України в Європі-2006» пройшли виступи Володимира Гришка і переможця проекту «Шанс-2006» Віктора Мельника, а також французської співачки «Ін-Грід», артистки української естради Тіни Кароль. Крім того, на Днях Україні пройшли показ колекцій Діани Дорожкіної, виступ володаря гран-прі «Золотий клоун» Циркового фестивалю в Монако Анатолія Залевського[9][10][11].

У жовтні 2009 «Дні України» були приурочені грі ФК «Шахтар» в Суперкубку та вшануванню футболіста Олега Блохіна — на заході було оголошено про вручення престижної футбольної премії "Golden Foot ". 12 жовтня князь Альберт вручив цю престижну нагороду Олегу Блохіну на окремій урочистій церемонії. У 2009 році благодійний бал в рамках «Дні України в Європі — 2009» був присвячений Михайлу Івановичу Терещенко — відомому меценату і колекціонеру. У концертній програмі виступили: гурт «Матіа Базар», дуети «Настя і Потап» і «Барселона». Кошти, зібрані під час балу, пішли на потреби дітей, хворих на аутизм та малюків з проблемами емоційно-вольової сфери, на придбання музичних інструментів для Київської середньої спеціалізованої школи-інтернат М. В. Лисенка[12][11].

Наукова діяльність[ред. • ред. код]

Автор понад 20 публікацій з своєї наукової спеціальності (культурології) в академічних збірниках і періодиці. Зокрема, це провідні видання з культурології, затверджені ВАК України: «Культура і сучасність», «Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури», «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (нині «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв»)[4].

Учасник наукових конференцій. У 2012 захистив дисертацію на тему «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» і отримав науковий ступінь кандидата культурології та доктора філософії.

Співавтор академічної 5-томної «Української етнокультурологіческой енциклопедії» (2013). Співавтор «Української енциклопедії етноіскусствоведенія і етнокультурології» (2014) в 5-ти томах. Обидва п'ятитомника випущені під егідою Національної академії мистецтв України та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Це єдині в Україні академічні енциклопедичні видання з культурології.

Автор підручника «Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика.», затвердженого Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів[13].

Рішенням вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 20 квітня 2017 року (протокол №12) та Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 27 квітня 2017 року (АП №000082) присвоєно вчене звання професора.[14]

Публікації
  1. Гуманітарні аспекти державної культурної політики сучасної України // Трансформація освіти і культура: традиції та сучасність: Матеріали Міжнар. наук.-творчої конференції, Одеса–Київ–Варшава, 2–3 травня 2012 р. К., 2012. С. 95;
  2. Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен: Автореф. дис. ... канд. культурології: 26.00.01. К., 2012. 20 с.;
  3. Персоніфікація композиторської творчості як спосіб усвідомлення та презентації ціннісного культурного досвіду // Культура і сучасність. К., 2013. № 1. С. 99–104;
  4. До питання про національно-стильові чинники в культурно-мистецькому просторі // Культура і сучасність. К., 2014. № 1. C. 77–82.
  5. Українська етнокультурологічна енциклопедія: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2013. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
  6. Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультурології: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2014. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
  7. Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика // Підручник. Київ, 2015. 160 с.[13]

Відзнаки[ред. • ред. код]

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ Орден Христа Спасителя
  2. ↑ Посол Миру
  3. ↑ Про нас. greencross.org.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  4. ↑ а б в academy. nakkkim.edu.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  5. ↑ Про відзначення державними нагородами України з нагод... | від 22.01.2015 № 27/2015 (Сторінка 1 з 2). zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  6. ↑ Дні України - Структура. ukrainiandays.com. Процитовано 2015-10-28. 
  7. ↑ Кафедра арт-менеджменту та івент технологій. nakkkim.edu.ua. Процитовано 2016-04-29. 
  8. ↑ Український культурно-інформаційний центр у Франції (uk). Процитовано 2015-10-28. 
  9. ↑ Міжнародний туризм | Як українці Монако полонили. intour.com.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  10. ↑ На "Интере" - cпецпроект "Дни Украины в Европе". Телеканал "Интер". Процитовано 2015-10-28. 
  11. ↑ а б Тимошенко Максим Олегович. logos-ukraine.com.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  12. ↑ Блохину в Монако вручили премию (ФОТО). glavred.info. Процитовано 2015-10-28. 
  13. ↑ а б Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика. nakkkim.edu.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  14. ↑ green. Президенту Зеленого Хреста в Україні присвоєно вчене звання професора. greencross.org.ua (uk-ua). Процитовано 2017-05-15. 
  15. ↑ Про відзначення державними нагородами України | від 20.01.2006 № 40/2006. zakon1.rada.gov.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  16. ↑ ludinaroku.com.ua. ludinaroku.com.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  17. ↑ Про відзначення державними нагородами України з нагод... | від 22.01.2015 № 27/2015 (Сторінка 1 з 2). zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  18. ↑ Святійший Патріарх Філарет відзначив діячів мистецтв України церковними нагородами - Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 2015-10-28. 
  19. ↑ green. 30 років потому. greencross.org.ua. Процитовано 2016-04-29. 
  20. ↑ Тимошенко Максим Олегович - Державні нагороди України. Кавалери та лауреати" (том VI) - Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. 
  21. ↑ Тимошенко Максим Олегович - Державні нагороди України. Кавалери та лауреати" (том VI) - Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. 
  22. ↑ Наказ Міністерства освіти і науки «Про нагородження педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 31.03.2017 № 120-к

Посилання[ред. • ред. код]

Джерела[ред. • ред. код]

1. Хто є хто в Україні — К.:"К. І. С.", 2006.- с.963;
2. Кияни. Біографичній словник.- Київ: «Фенікс», 2004.- с. 370, іл.;
3. Імена України 2007.- К.: Фенікс, 2007.- с. 509;

4. Тимошенко М.О. // Почесні імена України - еліта держави / [ред. кол.: Драч І.Ф., Матвієнко В.П., Саблук П.Т. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2013. — Т. ІІ. — С. 303. — ISBN 978-966-2457-08-7;

5. Тимошенко М. О.// Науковий та інноваційно-інвестиційний потенціал України / [ред. рада : Патон Б.Є., Возіанов О.Ф., Голембієвська Т.М. та ін.]. — К., 2013. — С. 93, 169. — ISBN 978-966-96823-2-1;

6. Тимошенко М.О. // Науковці України — еліта держави / [ред. колегія: Патон Б.Є., Бар'яхтар В.Г., Шевченко В.П., Цимбалюк В.І. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2015. — Т. IV. — С. 301. — ISBN 978-966-2457-15-5.

7. Тема дня. Максим Тимошенко

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тимошенко_Максим_Олегович&oldid=20363518