Тимошенко Максим Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тимошенко Максим Олегович
Максим Олегович Тимошенко.JPG
Народився 20 квітня 1972(1972-04-20) (48 років)
Київ, УРСР
Місце проживання
Громадянство Україна Україна
Діяльність науковець
Alma mater Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Сфера інтересів культурологія, педагогіка
Заклад Національна музична академія України імені Петра Чайковського
Посада Ректор
Вчене звання професор
Батько Тимошенко Олег Семенович
Мати Тимошенко Віра Петрівна
Діти донька
Нагороди
Відмінник освіти України Заслужений діяч мистецтв України
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня

Лауреат Національного рейтингу «Топ-100 видатних чоловіків Київщини» в номінації «Гордість Київщини»; Орден Христа Спасителя[1]; Посол Миру[2]

CMNS: Тимошенко Максим Олегович у Вікісховищі

Максим Олегович Тимошенко (20 квітня 1972, Київ)  — український громадський діяч і науковець-культуролог, президент суспільно-патріотичної фундації «Дні України»; президент екологічної організації «Зелений Хрест» («Green Cross» Ukraine) в Україні[3], член ради директорів міжнародного Зеленого Хреста (з жовтня 2017). Професор Академії керівних кадрів культури і мистецтв[4], Заслужений діяч мистецтв України[5]. З 11 червня 2018 по 1 серпня 2018 — в.о. ректора, а з 13 листопада 2018 — ректор Музичної академії України ім. Чайковського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 20 квітня 1972 року в Києві.

  • 1990 — закінчив Київську середню спеціалізовану музичну школу-інтернат ім. Лисенка за спеціальністю хорове диригування (клас Виноградової Е. О., Мисько В. І.);
  • 1991 — вступив до Київського університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого (викладач — Заболотна В. І.);
  • 1994 — вступив до Київського економічного університету (магістр «Ділового адміністрування», 1996).
  • 2012 — закінчив Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв.
  • 1991—1992 — завідувач зовнішньоекономічного відділу Київського фонду культури;
  • 1992—1993 — директор Київського фонду культури;
  • 1993—1997 — Голова правління АКБ «Незалежність»;
  • з 1997 — голова правління Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (з 2003 — почесний голова);
  • 1999—2000 — лінгвістичний центр «Berlitz Miami», США;
  • 2003—2014  — працював в апараті Верховної Ради України;
  • з 2007 — старший викладач кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
  • у 2012 — захистив дисертацію на тему: «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» та отримав науковий ступінь кандидата культурології, доктора філософії;
  • з 2013 — на посаді доцента Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
  • з 2014 — професор Кафедри культурології та інноваційних культурно-мистецьких проектів в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв;
  • з 2015 — професор Кафедри менеджменту соціокультурної діяльності та зовнішньокультурних зв'язків в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв[4];
  • з 2016 — професор Кафедри Арт-менеджменту та івент технологій[6].
  • З 3 січня 2018 року — Проректор з міжнародних зв'язків Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
  • З 11 червня 2018 року і до 1 серпня 2018 — в.о. ректора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського.[7][8] Зняття з посади стало несподіванкою для багатьох і викликало обурення, зокрема акції протесту під стінами Мінкульту.[9][10].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Ректор НМАУ[ред. | ред. код]

У вересні 2019 переміг на виборах ректора консерваторії, випередивши Юрія Чекана та попереднього ректора — Володимира Рожка[15], і 13 листопада 2018 року призначений ректором за контрактом, як такий, що пройшов за конкурсом,[16] того ж дня новообраного ректора представив Міністр культури України Євген Нищук.[17]

На посаді ректора розпочав довгоочікуваний ремонт даху приміщення[18], підписав угоду про співробітництво з Університетом міста Хеншуй в Китаї, в рамках якої передбачене відкриття консерваторії у Хеншуї за участі НМАУ, співробітництво у підготовці музичних кадрів та матеріальна допомога[19][20]. Під час візиту з 19.01.2019 по 26.01.2019 до Китайської Народної Республіки (м. Хеншуй) Максиму Тимошенку присвоєно звання почесного професора Хеншуйського університету.[21]

У травні 2020 року завершив ремонт даху та заміну вікон в основній будівлі Академії. Також у травні 2020 року було отримано ліцензію від Міністерства освіти Китаю щодо створення Міжнародної академії музики і мистецтв  ім. П.І. Чайковського в КНР.

На посаді ректора вручив звання почесного професора Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського Рікардо Муті, Пласідо Домінго та Джек Ма.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

  • Автор понад 20 публікацій з своєї наукової спеціальності (культурології) в академічних збірниках і періодиці. Зокрема, це провідні видання з культурології, затверджені ВАК України: «Культура і сучасність», «Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури», «Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (нині «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв»)[4].
  • Учасник наукових конференцій. У 2012 захистив дисертацію на тему «Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен» і отримав науковий ступінь кандидата культурології та доктора філософії.
  • Співавтор академічної 5-томної «Української етнокультурологічної енциклопедії» (2013). Співавтор «Української енциклопедії етномистецтвознавства і етнокультурології» (2014) в 5-ти томах. Обидва п'ятитомника випущені під егідою Національної академії мистецтв України та Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Це єдині в Україні академічні енциклопедичні видання з культурології.
  • Автор підручника «Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика.», затвердженого Міністерством освіти і науки України як підручник для вищих навчальних закладів[22].
  • Рішенням вченої ради Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 20 квітня 2017 року (протокол № 12) та Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 27 квітня 2017 року (АП № 000082) присвоєно вчене звання професора.[23]

Публікації[ред. | ред. код]

  1. Гуманітарні аспекти державної культурної політики сучасної України // Трансформація освіти і культура: традиції та сучасність: Матеріали Міжнар. наук.-творчої конференції, Одеса–Київ–Варшава, 2–3 травня 2012 р. К., 2012. С. 95;
  2. Міжнародні гуманітарні стратегії в сучасній Україні як системний культуротворчий феномен: Автореф. дис. … канд. культурології: 26.00.01. К., 2012. 20 с.;
  3. Персоніфікація композиторської творчості як спосіб усвідомлення та презентації ціннісного культурного досвіду // Культура і сучасність. К., 2013. № 1. С. 99–104;
  4. До питання про національно-стильові чинники в культурно-мистецькому просторі // Культура і сучасність. К., 2014. № 1. C. 77–82.
  5. Українська етнокультурологічна енциклопедія: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2013. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
  6. Українська енциклопедія етномистецтвознавства та етнокультурології: У 5-ти тт. / ред. рада: В. А. Бітаєв, Ю. П. Богуцький, А. В. Чебикін та ін.; Нац. акад. мистецтв України, Нац. акад. керівних кадрів культури і мистецтв; Ін-т культурології НАМ України. — К.: НАКККіМ, 2014. — Т. I. — 552 с.; Т. II. — 544 с.; Т. III. — 556 с.; Т. IV. — 548 с.; Т. V. — 534 с.
  7. Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика // Підручник. Київ, 2015. 160 с.[22]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Орден Христа Спасителя
  2. Посол Миру
  3. Про нас. greencross.org.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  4. а б в academy. nakkkim.edu.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  5. Про відзначення державними нагородами України з нагод... | від 22.01.2015 № 27/2015 (Сторінка 1 з 2). zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  6. Кафедра арт-менеджменту та івент технологій. nakkkim.edu.ua. Процитовано 2016-04-29. 
  7. Виконуючим обов'язки ректора Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського призначено Максима Тимошенка. 195.78.68.75. Міністерство культури України. 2018-06-12. Архів оригіналу за 2018-06-12. Процитовано 2018-06-13. 
  8. Про призначення Тимошенка М.О. виконувачем обов`язки ректора Академії. knmau.com.ua. Архів оригіналу за 26-08-2018. Процитовано 12 червня 2018. 
  9. Парад «ректорів». Черговий переворот у столичній Консерваторії - Главком. glavcom.ua. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018. 
  10. Півтон Безвухий. Музична скриня: НМАУ: як Ростислав Карандєєв ректорів лобами зіткнув. music-ukr.blogspot.com. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018. 
  11. Дні України - Структура. ukrainiandays.com. Архів оригіналу за 2016-03-03. Процитовано 2015-10-28. 
  12. http://greencross.org.ua/site/index.php?option=com_content&view=article&id=199&Itemid=18&lang=uk
  13. Представника України обрано членом ради директорів Міжнародного Зеленого Хреста / ГОРДОН. ГОРДОН. 2017-10-03. 
  14. Оргкомітет музичної олімпіади. Всеукраїнська відкрита музична олімпіада "Голос Країни". 
  15. НМАУ: Перемога над минулим у 12 голосів. 
  16. Наказ Міністерства культури України від 12 листопада 2018 № 1108/0/17-18
  17. Представлення новообраного ректора НМАУ ім. П.І. Чайковського. Національна музична академія України імені П.І. Чайковського. Архів оригіналу за 2018-12-09. Процитовано 2018-12-07. 
  18. НМАУ: Перемога над минулим у 12 голосів. music-ukr.blogspot.com. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019. 
  19. Китайская компания подарила академии им.Чайковского 300 кларнетов - INVIDEOTOUR. invideotour.com. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019. 
  20. Візит делегації НМАУ ім. П.І. Чайковського до КНР: нові вектори розвитку у сфері музичної освіти. ukrinform.ua. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2019. 
  21. Представляємо почесних професорів Хеншуйського університету. Національна музична академія України імені П.І. Чайковського (uk). 2019-01-29. Процитовано 2019-03-17. [недоступне посилання з жовтня 2019]
  22. а б Міжнародні гуманітарні стратегії: теорія і практика. nakkkim.edu.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  23. green. Президенту Зеленого Хреста в Україні присвоєно вчене звання професора. greencross.org.ua (uk-ua). Процитовано 2017-05-15. 
  24. Про відзначення державними нагородами України | від 20.01.2006 № 40/2006. zakon1.rada.gov.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  25. Максим Тимошенко у "ТОП - 100 Видатних чоловіків Київщини". НМАУ (uk). 2019-11-04. Процитовано 2020-06-27. 
  26. ludinaroku.com.ua. ludinaroku.com.ua. Архів оригіналу за 2013-12-18. Процитовано 2015-10-28. 
  27. Про відзначення державними нагородами України з нагод... | від 22.01.2015 № 27/2015 (Сторінка 1 з 2). zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 2015-10-28. 
  28. Святійший Патріарх Філарет відзначив діячів мистецтв України церковними нагородами - Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 2015-10-28. 
  29. green. 30 років потому. greencross.org.ua. Процитовано 2016-04-29. 
  30. Тимошенко Максим Олегович - Державні нагороди України. Кавалери та лауреати" (том VI) - Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. 
  31. Тимошенко Максим Олегович - Державні нагороди України. Кавалери та лауреати" (том VI) - Український видавничий портал - who-is-who.ua. who-is-who.ua. 
  32. Наказ Міністерства освіти і науки «Про нагородження педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 31.03.2017 № 120-к
  33. Максим Тимошенко нагороджений найвищою відзнакою Національної спілки письменників України. Національна музична академія України імені П.І. Чайковського (uk). 2019-04-25. Архів оригіналу за 2019-05-04. Процитовано 2019-05-04. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Хто є хто в Україні — К.:"К. І. С.", 2006.- с.963;
  2. Кияни. Біографичній словник.- Київ: «Фенікс», 2004.- с. 370, іл.;
  3. Імена України 2007.- К.: Фенікс, 2007.- с. 509;
  4. Тимошенко М. О. // Почесні імена України — еліта держави / [ред. кол.: Драч І. Ф., Матвієнко В. П., Саблук П. Т. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2013. — Т. ІІ. — С. 303. — ISBN 978-966-2457-08-7;
  5. Тимошенко М. О.// Науковий та інноваційно-інвестиційний потенціал України / [ред. рада : Патон Б. Є., Возіанов О. Ф., Голембієвська Т. М. та ін.]. — К., 2013. — С. 93, 169. — ISBN 978-966-96823-2-1;
  6. Тимошенко М. О. // Науковці України — еліта держави / [ред. колегія: Патон Б. Є., Бар'яхтар В. Г., Шевченко В. П., Цимбалюк В. І. та ін.]. — К. : Вид-во Логос Україна, 2015. — Т. IV. — С. 301. — ISBN 978-966-2457-15-5.
  7. Тема дня. Максим Тимошенко