Тиндинська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тиндинська мова
идараб (ъидараб) мицци
Поширена в: Росія Росія
Регіон: Дагестан
Носії: 2152 (2010)[1]
Писемність:
Класифікація: Північно-кавказька сім'я
Нахсько-дагестанські мови
Аваро-андо-цезькі мови
Андійські мови
Офіційний статус
Офіційна: не має
Коди мови
ISO 639-1
ISO 639-2
ISO 639-3 tin
Ця стаття містить символи МФА. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Тинди́нська мова (тиндальська, ідерійська, самоназва ъидараб мицци [idarab micci], ав. тІиндадерил, [t'indaderil]) — мова тиндалів. Поширена у декількох селах на сході Цумадинського району Дагестану: Тинді(тинд. Ъидари), Ангіда (тинд. Ъангъийа), Акнада (тинд. ЪагьиначІи), Ечеда(тинд. Ъечейи), Тісі (тинд. МилъичІи).

За переписом населення Росії (2010) тиндальською мовою в 2010 році володіла 2152 особа[1], а рідною її назвали 2484 особи[2].

Тиндинська мова належить до андійських мов (аваро-андо-цезька група нахсько-дагестанської гілки північно-кавказьких мов). Є близькою до багвалинської й чамалинської, іноді тиндинську й багвалинську мови розглядають як діалекти однієї мови.

Від інших андійських мов тиндинська відрізняється: в фонетиці - відсутністю кореляції за інтенсивностю серед абруптивних приголосних; у граматиці — нейтралізацією алативу і локативу, використанням редуплікації для утворення прикметників (бикІ' икІ' аб «сильно покривлений» де бикІ'аб «кривий») і наявністю інтенсивних форм дієслова (игьигьо «все зробив» від игьо «зробив»).

Мапа поширення нахсько-дагестанських мов. Тиндинська позначена числом 22. Збільшіть, щоб побачити

Фонетика[ред.ред. код]

Фонетика тиндинської мови містить 20 голосних звуків: короткі а, о, у, і, е ; довгі а, о, у, і, е; їхні назалізовані еквіваленти. Голосним у анлауті передує твердий приступ ъ. Приголосних у тиндинській мові багато, наявні такі групи, як абруптивні, латеральні, увулярні та деякі інші. Фрикативні приголосні (спіранти) і африкати (неабруптивні) поділяють на глухі та дзвікі і за інтенсивністю. Задньоязикові приголосні в певних фонетичних умовах сильно палаталізуються. Говірка аулу Тинді має також міжзубний дзвінкий спірант. Наголос може мати структурно-семантичну функцію. Виділяються тонові протиставлення.

Морфологія[ред.ред. код]

З точки зору морфологічної типології тиндинська мова належить до аглютинативного типу (з багатою іменниковою й дієслівною морфологією), але наявні й деякі елементи флективності (у словотворенні) і аналітизму (в структурі окремих дієслівних форм). Мова ергативної будови, з базовим порядком слів SOV (англ. Subject-Object-Verb, підмет-об'єкт-присудок).

Тиндинська містить такі частини мови: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, дієприкметник, післяйменник, сполучник, частка, вигук. Розрізняються чоловічий, жіночий і безособовий класи, у множині – особовий і безособовий. Належність іменника до певного класу (за допомогою суфіксу, префіксу, суфіксу і префіксу, рідно інфіксально) знаходить своє відображення і на супутніх з ним частинах мови: прикметниках, займенниках, дієсловах. Основними відмінками у тиндинській мові є називний, ергативний, родовий, давальний, афективний. Місцеві відмінки (локатив і елатив) сполучаються з показниками локалізації («над», «під», «всередині», «біля»). Для утворення розподільних числівників і вираження інтенсивності в дієслові використовується редуплікація. Дієслово має аналітичні часові форми, що утворюються сполученням інфінітиву основного дієслова з дієприслівником або дієприкметником і допоміжним дієсловом «бути» Транзитивність дієслова виявляється не лише синтаксично (відмінками членів речення), а й морфологічно формами імперативу.

Лексика[ред.ред. код]

У структурі (лексиці та граматиці) мови відчувається вплив аварської, через яку в тиндинську потрапляли і продовжують потрапляти запозичення з арабської, перської, тюркських, російської мов. Вплив аварської мови виявляється і в тому, що аварський фольклор поступово витісняє власне тиндинський.

Як приклад, декілька тиндинських слів: бечІатІуб «чорний», къебата «кульгавий», чегва «низькорослий», беUануб «гарний», габалаб «великий», гýчаб «могутній», бýгъа «бугай», цІамурá-муса «зозуля», эху «коваль», бацІа «вовк», гáмуш «бик», зáза «колючка», рогьа «ліс», бела «низина», гьанлІ «річка», кьеру «міст», кьер «ягнятко», мадугьал «сусід, сусідка», макІ'а «дитина», кунтІав макІ'а «хлопчик», макІ’а игьвáлІилъ’а «бавити дитину»[3].

Діалекти[ред.ред. код]

Тиндинська мова поділяється на 2 територіальні діалекти (говірки): тиндинський (нижньо-тиндинський, західно-тиндинський) в аулах Тинді та Ечеда та ангідинсько-акнадський (верхньо-тиндинський, східно-тиндинський) в аулах Акнада й Ангіда. Фонетично й морфологічно діалекти не сильно різняться між собою, носії різних говірок вільно розуміють один одного[4].

Абетка[ред.ред. код]

Мова є безписемною, але з 1993 ведуться спроби введення власної абетки. Наприклад, алфавіт П. Т. Магомедової виглядає так[5]:

А       а       З       з       b       c       Х       х
Ā       ā       И       и       ЛІ      лІ      i       j
Ан      ан      s       t       М       м       Хъ      хъ
Āн      āн      Ин      ин      Н       н       Хь      хь
Б       б       sн      tн      О       о       Хь’     хь’
В       в       Й       й       Ō       ō       ХІ      хІ
Г       г       К       к       Он      он      Ц       ц
Г’      г’      ^       _       П       п       o       p
Гъ      гъ      К’      к’      Р       р       ЦІ      цІ
Гь      гь      ^’      _’      С       с       Ч       ч
ГІ      гІ      Къ      къ      \       ]       q       r
Д       д       Кь      кь      Т       т       ЧІ      чІ
Е       е       КІ      кІ      ТІ      тІ      Ш       ш
Ē       ē       КІ’     кІ’     У       у       Щ       щ
Ен      ен      Л       л       u       v       Ъ       ъ
Ж       ж       Лъ      лъ      Ун      ун      Э       э
ДЖ      дж      Лъ’     лъ’     uн      vн

На сайті Omniglot наводиться інший варіант тиндинської абетки[6]

Використання мови[ред.ред. код]

Тиндинська мова функціонує переважно на розмовно-побутовому рівні у спілкуванні між самими тиндалами. На практиці серед тиндалів переважає тиндинсько-аварська двомовність. Мовами навчання, масової комунікації, діловодства і міжнаціонального спілкування є аварська та російська мови. Їх вивчення починається зі шкільної парти, тому тиндали володіють цими мовами на високому рівні. В рівнинних районах Дагестану етнічні тиндали практично не користуються рідною мовою.

Писемною й літературною мовою є аварська.

Джерела[ред.ред. код]

  • Магомедбекова З. М. Тиндинский язык. Языки мира. Кавказские языки. М. Е. Алексеев (отв. редактор), Г. А. Климов, С. А. Старостин, Я. Г. Тестелец. М.: Academia, 1998. с. 25-32. ISBN: 5-87444-079-8 (рос.)
  • Тиндинский язык. Информационная система «Языковое разнообразие России». Институт языкознания РАН (рос.)
  • Алексеев М.Е. Андийские языки (общие сведения). Дагестан: село Хуштада. М., 1995 (рос.)

Література[ред.ред. код]

  • Dirr A. Einführung in das Studium der kaukasischen Sprachen. Leipzig 1928 (нім.)
  • Jost Gippert. Manana Tandashvili, AMAZI — Ibero-Kaukasische Sprachen (Frankfurt 1999-2002) (нім.)
  • Алексеев М.Е. Тиндинский язык // Красная книга языков народов России: энциклопедический словарь-справочник. М., 1994 (рос.)
  • Алексеев М.Е. Языковое законодательство в Дагестане // Языковые проблемы Российской Федерации и законы о языке. М., 1994 (рос.)
  • Гудава Т.Е. К истории грамматических классов в тиндинском языке // Иберийско-кавказское языкознание. Т. VI. 1954 (груз.)
  • Гудава Т.Е. Тиндинский язык // Языки народов СССР. Т. IV. Иберийско-кавказские языки. М., 1967 (рос.)
  • Гудава Т.Е. Фонетический обзор тиндинского языка // Иберийско-кавказское языкознание. Т. V. 1953 (груз.)
  • Магомедбекова З.М. Тиндинский язык // Языки мира: Кавказские языки. М., 1999 (рос.)
  • Магомедова П.Т. Тиндинский язык // Языки Дагестана. Махачкала-Москва, 2000.(рос.)
  • Магомедова П.Т. Тиндинско-русский словарь. Махачкала, 2004(рос.)
  • Магомедханов М.М. Языковая ситуация на Северном Кавказе в историческом аспекте // Социолингвистические проблемы в разных регионах мира. Материалы международной конференции. М., 1996(рос.)
  • Майсак Т.А. Языки Дагестана / Под общ. ред. Г. Г. Гамзатова. Махачкала-Москва, 2000(рос.)
  • Мусаев М.С. Специфика языковой ситуации в Дагестане и необходимая государственная языковая политика // Социолингвистические проблемы в разных регионах мира. Материалы международной конференции. М., 1996(рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Итоги всероссийской переписи населения 2010 года. 4.5. Владение языками населением Российской Федерации. Федеральная служба государственной статистики. Процитовано 8.10.2016. (рос.)
  2. Итоги всероссийской переписи населения 2010 года. 4.8. Население наиболее многочисленных национальностей по родному языку. Федеральная служба государственной статистики. Процитовано 8.10.2016. (рос.)
  3. Tindi Dictionary. The Intercontinental Dictionary Series. Процитовано 8.10.2016. (англ.)
  4. Коряков Ю.Б. Атлас кавказских языков, с. 30: Тиндинский язык. Lingvarium project. Процитовано 8.10.2016. (рос.)
  5. Магомедова П.Т. Тиндинский алфавит. Независимое информационное агентство «ЦУМАДА.ру». Процитовано 8.10.2016. (рос.)
  6. Tindi (Идараб мицци / Idarab mittsi). Omniglot (the online encyclopedia of writing systems and languages). Процитовано 8.10.2016. (англ.)