Тин Уєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тин Уєвич
хорв. Tin Ujević
Tin Ujević 2.jpg
Тін Уєвич, бл. 1940 року
Ім'я при народженні Августин Уєвич
Народився 5 липня 1891(1891-07-05)
м. Вргорац, Далмація, тепер Хорватія
Помер 12 листопада 1955(1955-11-12) (64 роки)
Загреб, СФРЮ, тепер Хорватія
Поховання Мірогой
Громадянство Югославія Югославія
Національність хорват
Діяльність поет, есеїст і критик, перекладач
Мова творів хорватська
Напрямок «хорватський авангардизм»
Жанр поезія
Автограф Tin Potpis.jpg

CMNS: Тин Уєвич на Вікісховищі

Тин (Августин) Уєвич (хорв. Tin (Augustin) Ujević; 5 липня 1891, м. Вргорац, Далмація, тепер Хорватія — 12 листопада 1955, Загреб, СФРЮ, тепер Хорватія) — хорватський поет, есеїст і критик, перекладач; представник «хорватського авангардизму», один з найвизначніших поетів хорватської літератури ХХ століття.

З біографії та творчості[ред. | ред. код]

Уєвич народився у Вргораці, маленькому містечку у далматинській глибинці, і виріс у тоді провінційних містечках Імотскі і Макарска. Закінчив класичну гімназію в Спліті.

Провів «бурхливі роки навчань» у загребському богемному середовищі, у колі представників раннього хорватського модернізму, центральною фігурою якого був Антун Густав Матош.

Уєвич у «своїй стихії»

Взявши нетривалу участь у діяльності югославського націоналізму (191216), Уєвич назавжди пішов з політики, провівши залишок свого життя як типовий богемний мандрівник — живучи й час від часу опиняючись у центрі скандалів поперемінно у Сараєві, Мостарі, Белграді, Спліті й, нарешті, в Загребі.

У Незалежній державі Хорватія Тин Уєвич обіймав посаду, працюючи як перекладач і продовжуючи публікувати деякі матеріали. З цієї причини новий комуністичний режим Югославії впродовж кількох років чинив перепони Уєвичу в продовженні ним літературної кар'єри[1][2].

Тин Уєвич помер 12 листопада 1955 року і похований на загребському цвинтарі Мірогой[3].

У своїй поетичній творчості Уєвич зазнав впливу Бодлера та поетики західноєвропейського модернізму, вирізняючись відвертно богемною і кричущою поведінкою, був ніби втіленням духу модерну в хорватській і югославській літературі. Поезія Тина Уєвича є поліморфним баченням життя, сумішшю часто суперечливих традицій, починаючи від середземноморського ідеалу гармонійної краси до сучасної йому екзистенціалістської чутливості, яку поет висловив у віршах неперевершеної віртуозності й глибини. Також Уєвич є видатним перекладачем західноєвропейських літератур нового і новітного часу (Б. Челліні, Е. По, В. Вітмен, А. Рембо, М. Пруст, Дж. Конрад, Е. Верхарн, А. Жид та інші).

Бібліографія[ред. | ред. код]

До найважливіших творів Тина Уєвича, які побачили світ за його життя, належать:

  • «Lelek sebra», Beograd, 1920.
  • «Kolajna», Beograd, 1926.
  • «Auto na korzu», Nikšić, 1932.
  • «Ojađeno zvono», Matica hrvatska, Zagreb, 1933.
  • «Skalpel kaosa», Zagreb, 1938.
  • «Ljudi za vratima gostionice», Društvo hrvatskih književnika, Zagreb, 1938.
  • «Žedan kamen na studencu», Društvo hrvatskih književnika, Zagreb, 1954.

Українські переклади[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Vučetić Š. Tin Ujević. Rijeka: Dometi, 1970
  • Žeželj M. Veliki Tin: Životopis. Zagreb: Znanje, 1976
  • Pavletić V. Ujević u raju svoga pakla. Zagreb: Liber, 1978