Тин Уєвич
| Тин Уєвич | ||||
|---|---|---|---|---|
| хорв. Tin Ujević | ||||
 Тін Уєвич, бл. 1940 року | ||||
| Ім'я при народженні | Августин Уєвич | |||
| Народився |
5 липня 1891 м. Вргорац, Далмація, тепер Хорватія | |||
| Помер |
12 листопада 1955 (64 роки) Загреб, СФРЮ, тепер Хорватія | |||
| Поховання | Мирогойське кладовище | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Югославія | |||
| Національність | хорват | |||
| Діяльність | поет, есеїст і критик, перекладач | |||
| Мова творів | хорватська | |||
| Напрямок | «хорватський авангардизм» | |||
| Жанр | поезія | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Тин Уєвич у Вікісховищі | ||||
Тин (Августин) Уєвич (хорв. Tin (Augustin) Ujević; 5 липня 1891, м. Вргорац, Далмація, тепер Хорватія — 12 листопада 1955, Загреб, СФРЮ, тепер Хорватія) — хорватський поет, есеїст і критик, перекладач; представник «хорватського авангардизму», один з найвизначніших поетів хорватської літератури ХХ століття.
З біографії та творчості[ред. | ред. код]
Уєвич народився у Вргораці, маленькому містечку у далматинській глибинці, і виріс у тоді провінційних містечках Імотскі і Макарска. Закінчив класичну гімназію в Спліті.
Провів «бурхливі роки навчань» у загребському богемному середовищі, у колі представників раннього хорватського модернізму, центральною фігурою якого був Антун Густав Матош.
Взявши нетривалу участь у діяльності югославського націоналізму (1912—16), Уєвич назавжди пішов з політики, провівши залишок свого життя як типовий богемний мандрівник — живучи й час від часу опиняючись у центрі скандалів поперемінно у Сараєві, Мостарі, Белграді, Спліті й, нарешті, в Загребі.
У Незалежній державі Хорватія Тин Уєвич обіймав посаду, працюючи як перекладач і продовжуючи публікувати деякі матеріали. З цієї причини новий комуністичний режим Югославії впродовж кількох років чинив перепони Уєвичу в продовженні ним літературної кар'єри[1][2].
Тин Уєвич помер 12 листопада 1955 року і похований на загребському цвинтарі Мірогой[3].
У своїй поетичній творчості Уєвич зазнав впливу Бодлера та поетики західноєвропейського модернізму, вирізняючись відвертно богемною і кричущою поведінкою, був ніби втіленням духу модерну в хорватській і югославській літературі. Поезія Тина Уєвича є поліморфним баченням життя, сумішшю часто суперечливих традицій, починаючи від середземноморського ідеалу гармонійної краси до сучасної йому екзистенціалістської чутливості, яку поет висловив у віршах неперевершеної віртуозності й глибини. Також Уєвич є видатним перекладачем західноєвропейських літератур нового і новітного часу (Б. Челліні, Е. По, В. Вітмен, А. Рембо, М. Пруст, Дж. Конрад, Е. Верхарн, А. Жид та інші).
Бібліографія[ред. | ред. код]
До найважливіших творів Тина Уєвича, які побачили світ за його життя, належать:
- «Lelek sebra», Beograd, 1920.
- «Kolajna», Beograd, 1926.
- «Auto na korzu», Nikšić, 1932.
- «Ojađeno zvono», Matica hrvatska, Zagreb, 1933.
- «Skalpel kaosa», Zagreb, 1938.
- «Ljudi za vratima gostionice», Društvo hrvatskih književnika, Zagreb, 1938.
- «Žedan kamen na studencu», Društvo hrvatskih književnika, Zagreb, 1954.
Українські переклади[ред. | ред. код]
- Уєвич Т. Амнезія // Сонячні вітрила: Альманах історії, краєзнавства та літератури. — К., 2014. — С. 29.
- Уєвич Т. Вірші // ТекстOver. — 2015. — Ч. 2. — С. 60-62. [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Tin Ujević. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 5 липня 2011.
- ↑ Fischer, Wladimir. «Die vergessene Nationalisierung. Eine synchrone und diachrone Analyse von Ritual, Mythos und Hegemoniekämpfen im jugoslavischen literaturpolitischen Diskurs von 1945 bis 1952.» Dipl. Thesis. Universität Wien, 1997. Print.
- ↑ Augustin Ujević. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 5 липня 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Vučetić Š. Tin Ujević. Rijeka: Dometi, 1970
- Žeželj M. Veliki Tin: Životopis. Zagreb: Znanje, 1976
- Pavletić V. Ujević u raju svoga pakla. Zagreb: Liber, 1978
Посилання[ред. | ред. код]
- Уєвич // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
