Тиранчик-чубань гаянський
| Тиранчик-чубань гаянський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lophotriccus galeatus (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Motacilla galeata Colopteryx galeatus Oncostoma galeatum | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тира́нчик-чуба́нь гаянський[2] (Lophotriccus galeatus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.
Таксономія[ред. | ред. код]
Гаянський тиранчик-чубань був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)[4][5]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Montacilla galeata[6]. Згодом гаянського тиранчика-чубаня перевели до роду Lophotriccus, введеного німецьким орнітологом Гансом фон Берлепшем у 1884 році[7].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 10 см. Верхня частина тіла оливково-зелена, на голові невеликий сіруватий чуб. Крила чорнуваті з жовтуватими краями, поцятковані жовтими смужками. Нижня частина тіла білувата. Горло, груди і боки поцятковані сірувато-жовтими смужками.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Гаянські тиранчики-чубані мешкають на півдні і сході Колумбії, на півдні і сході Венесуели, в Гаяні, Французькій Гвіані і Суринамі, на півночі бразильської Амазонії, а також на північному сході Перу та вузькою смугою в центральній Бразилії. Вони живуть в підліску та середньому ярусі вологих і сухих рівнинних тропічних лісів, на узліссях, в рідколіссях та порослих деревами саванах. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lophotriccus galeatus. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 06 січня 2022.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le figuier huppé. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. Volume 9. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 462. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Figuier hupé, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. Volume 4. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 391 Fig. 1. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 24, Number 391 Fig. 1. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
- ↑ Berlepsch, Hans von (1883). Liste des oiseaux recueillis par MM. Stolzmann et Siemiradzki dans l'Ecuadeur occidental. Proceedings of the Zoological Society of London (фр.): 536–577 [553]. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 6 січня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |