Титани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тита́ни (дав.-гр. Τιτάν) — у давньогрецькій міфології — божества старшого покоління, діти Урана (Неба) й Геї (Землі). Титанами також звуться боги, народжені від титанів-чоловіків титанами-жінками (титанідами), тому виділяється два покоління цих божеств, перше і друге. Виняток становлять боги-олімпійці, які боролися проти старших титанів.

Старші титани в боротьбі проти олімпійців, званій титаномахією, програли і були скинені до Тартару, а молодші лишилися богами різних стихій і явищ на службі в переможців.

Походження і родовід[ред.ред. код]

Титан Кронос, скульптура Ігнаца Гюнтера (1765-75)

За «Теогонією» Гесіода, титанів першого покоління, народжених від Урана і Геї, було дванадцятеро: шестеро — чоловічої та шестеро — жіночої статі (титанід):

За Аполлодором, титанід було семеро разом з Діоною, тоді як у Гесіода вона є дочкою Океана і Тетії. У Аполладора також вперше зустрічається слово «титаніди» (грец. Τιτανίδας). Деякі дослідники схильні вважати, що титани спочатку вважалися породженими Ураном без участі Геї[1]. Гомер називав цих істот дітями Океана і Тетії, яких розумів першопочатками світу, а не Гею і Урана[2].

Друге покоління титанів включає богів: Геліоса, Селену, Еос, Лелантоса, Лето, Астрею, Атласа, Прометея, Емпіметея, Менетія, Метіс, Астрея, Палланта і Перса.

Падіння[ред.ред. код]

"Падіння титанів", картина Корнеліса Корнеліссена ван Харлема (1588-1590)

За намовою Геї титани повстали проти Урана за його надмірну плодовитість і утвердили владу свого молодшого брата Кроноса. Кронос пожирав своїх дітей, боячись, що вони позбавлять його влади, однак Зевс уникнув такої долі завдяки хитрощам матері Реї. Він визволив своїх братів і сестер з черева Кроноса та виступив проти батька. Япет та його нащадки, зайнявши гору Отріс, розпочали тривалу й жорстоку боротьбу проти богів, які укріпились на Олімпі. В цій боротьбі, названій титаномахією, на бік Зевса згодом стали титани Феміда, Океан і Гиперіон, а решта приєдналися до Япета.

Титаномахія тривала десять років, поки за допомогою гекатонхейрів і кіклопів, яких, за порадою Гери, Зевс визволив з безодні Тартару, старші титани були переможені. В покарання титанів-чоловіків, які не служили Зевсу, було скинуто в Тартар, а титанід на прохання Метиди й Реї помилувано. Для Атланта Зевс визначив інакше покарання — примусив вічно підтримувати небо. Молодші титани лишилися керувати відведеними ним сферами буття та скорилися олімпійцям, бо інакше в світі запанував би хаос[3]. За пізнішими міфами, титани помирилися з Зевсом, який визволив їх із Тартару і разом з Кроносом переселив на острови блаженних. Титанів також порівнювали з гігантами, які також повстали проти богів-олімпійців.

Молодшого титана Прометея, який дав людям вогонь, навчив їх обробляти землю, будувати кораблі та приносити богам в жертву кістки і жир (замість м'яса, яке люди залишали собі на поживу), Зевс пізніше покарав, прикувавши до скелі. Проте Прометеєві було відомо хто скине Зевса, тож Зевс довго посилав богів і богинь вмовити його відкрити таємницю, але безуспішно. Розповів він її тільки Гераклу, котрий звільнив Прометея в часи, за яких Зевс вже став правити мудро та не шкодив людям. Так Зевс уникнув пророкованої долі, а Прометей лишився на землі, замість нього помер кентавр Хірон аби звільнитися від страждань.

Трактування образу титанів[ред.ред. код]

Закуті титани (ілюстрація Гюстава Доре)

Гесіод вбачав у титанах божеств, які приносять нещастя. Пізніші дослідники, наприклад Людвіг Преллер, навпаки, в іменах титанів знаходив основу із значенням «царі», «володарі», уособлення світлих творчих сил. Частина дослідників проводить паралелі між боротьбою титанів з олімпійськими богами та боротьою асурів і девів індуїстської міфології[1]. Також міф про титаномахію може відображати боротьбу двох культур стародавньої Греції. Боги витісненої культури були ототожнені з переможенеми олімпійцями титанами[4].

Існує думка, яка спирається на відомості з творів Гомера, що назва титанів походить від їхньої матері Тетії, а міфи про них відображають спогади про первісне матріархальне суспільство, на зміну якому прийшло патріархальне[5].

За Олексієм Лосєвим, титани уособлювали собою сили поглинання, охоплення, стягнення докупи хаотичного світу. Тому вони протистоять олімпійцям, котрі впорядковують світ, вичленяючи з нього окремі частини. Зокрема цим він пояснює пожирання Кроносом своїх дітей, оскільки Кронос не терпів нічого, породженого собою, поза собою[6].

Титани в культурі[ред.ред. код]

Від міфологічних титанів отримав назву рух титанізм, основними рисами якого є боротьба проти встановлених порядків, проголошення всесильності людини. Звідти ж титанами називають видатних діячів епохи Відродження та видатних розумом і талантом людей взагалі[7]. Від титана Прометея походить поняття прометеїзму як політичного руху і як любові до свободи, нескореності[8].

На честь титанів названо багато техніки, що вирізняється великим розміром і потужністю, наприклад, корабель «Титанік», самоскид Terex 33-19 «Titan», вантажівка Chevrolet Titan, сімейство ракет-носіїв «Титан». Хімічний елемент титан отримав свою назву за надзвичайно високу температуру плавлення. Супутники планети Сатурн названі на честь різних титанів (Рея, Гіперіон, Япет), особливо великий з яких на честь цих богів загалом — Титан.

Істоти, звані титанами, часто фігурують у фантастичних творах і як правило вирізняються великими розмірами і/або могутністю.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Евзлин, Михаил (2009). Боги и Титаны в Теогонии Гесиода. STUDIA MYTHOLOGICA SLAVICA. Любляна, Словения. с. 361–383. 
  2. Гомер. Іліада. XIV, 201, 245
  3. Голосовкер, Я.Э. (1993). Сказания о Титанах. Москва: Нива России. 
  4. Суриков, Игорь; Таруашвили, Леонид; Ленская, Валерия; Соломатина, Елена (2014-10-24). История и культура Древней Греции: Энциклопедический словарь (ru). Litres. с. 673. ISBN 9785457364684. 
  5. О, Фомина (2014-01-01). Гиперборейцы. Дети солнца (ru). Рипол Классик. с. 117–118. ISBN 9785386074838. 
  6. Лосев, Алексей (1996). Мифология греков и римлян. Мысль. с. 774–775. 
  7. ТИТАН – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 2015-11-15. 
  8. ПРОМЕТЕЇЗМ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 2016-02-13. 

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
  • Кун М. Легенди та міфи Стародавньої Греції. — Київ, 1992.