Тифліська губернія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тифліська губернія
Coat of Arms of Tiflis governorate (Russian empire).png

Герб
Gubernias del Caucaso - Gubernia de Tiflis - Imperio Ruso.png
Центр Тифліс
Існування 18461917
Утворена 1846
Площа 39 122 верст² (44 607 кв.км)
Населення 1 051 032[1] осіб (1897)
Попередники Грузино-Імеретинська губернія
Наступники Закавказька Демократична Федеративна Республіка

Тифліська губернія (груз. ტფილისის გუბერნია) — адміністративна одиниця Російської імперії. Відповідала східній частині сучасної держави Грузія.

Історія[ред. | ред. код]

Тифліська губернія була утворена 14 грудня 1846 року з Грузино-Імеретинської губернії у складі Тифліського, Горійського, Телавського, Сігнахського, Єлизаветпольского, Еріванського, Нахічеванського і Олександропольского повітів та Горського, Осетинського і Тушино-Пшавов-Хевсурського округів. У 1849 році Еріванський, Нахічеванський і Олександропільский повіти увійшли до складу нової Еріванської губернії. У 1859 році Осетинський округ був приєднаний до Горійського повіту, а Тушино-Пшавов-Хевсурський округ перейменований в Тіонетський округ. У 1867 році утворено Душетський повіт, від Кутаїської губернії приєднано Ахалцихський повіт, а до складу новоствореної Елізаветпольской губернії виділено Елізаветпольской повіт. У 1874 році з частини Ахалцихского повіту був утворений Ахалкалакський повіт, а Тіонетській округ перейменований у Тіонетскій повіт. Нарешті, в 1880 році з частини Тифліського повіту утворений Борчалінській повіт.

У 1918 році губернія увійшла до складу Грузинської Демократичної Республіки.

Географія[ред. | ред. код]

Положення[ред. | ред. код]

Займала центральну частину Закавказзя; мала вигляд неправильного многокутника, витягнутого з північного заходу на південний схід. Межувала на півночі та північному сході з Терською та Дагестанською областями, на заході — з Кутаїською губернією, на півдні — з Карською областю та Еріванською губернією, на південному сході та сході — з Єлизаветпольською губернією. Мала площу 39 197 кв. верст (44 607 кв. км).

Рельєф[ред. | ред. код]

Устрій поверхні губернії досить різноманітний: в її межах розміщувались снігові вершини, високі нагір'я та порівняно низовинні рівнини. Понад 50% її території розташовувались на висоті від 2000 до 6000 футів над рівнем моря, а місцевості, що лежали на висоті від 6000 до 10000 футів, складали до 19% її площі.

В орогідрологічному сенсі губернія займала майже виключно басейн середньої та частково верхньої течії річки Кури. Тільки досить невелика частина околиці губернії, що місцями заходила за Головний Кавказький хребет, розташовувалась у верхів'ях Терека та інших річок.

Рельєф поверхні Тифліської губернії складався переважно з гір, що належать до систем Головного Кавказького хребта, Малого Кавказу та більш-менш високих хвилястих рівнин.

Гідрографія[ред. | ред. код]

Карта Тифліської губернії з енциклопедії Брокгауза і Єфрона

Майже вся губернія, за винятком тільки наййпівнічнішої її околиці, що належить до басейну Верхнього Терека (Терек, Асса, Аргунь) і Сулака (Андійське Койсу), лежала в басейні середньої та частково верхньої течії річки Кури. Всі річки губернії мали характер гірських, окрім Кури, яка має такі властивості тільки у верхній течії.

На озера губернія була небагатою. Найбільш значні з них розташовані на Ахалкалакському плато на висоті 6-7 тисяч футів.

Клімат[ред. | ред. код]

Кліматичні умови губернії внаслідок розмаїття її рельєфу та розміщення над рівнем моря окремих її частин досить різноманітні. Вершини гір і хребти, при підняті трохи вище за рівень вічних снігів, мають майже полярний клімат, натомість порівняно низькі місцевості, розташовані по Курі у південно-східній частині губернії, відзначались м'якою зимою та вкрай спекотним літом.

Висота, м
над рівнем моря
Середня температура року Максимум Мінімум Річна кількість опадів, мм
Тифліс 409 12,6 38,2 −22,2 482,1
Боржом 794 9,8 −20,5 617,0
Білий Ключ 1253 9,6 752,0
Кобі 1972 3,5 −28,1 1203,3
Гудаур 2210 3,9 —23,7 1427,5

Флора[ред. | ред. код]

Рослинність губернії була дуже різноманітною. У західній частині значні простори вкриті хвойними лісами з ялин (Рісеа orientalis), сосни (Pinus sylvestris) та піхти (Abies Nordmaniana) з домішками бука, граба й дуба (Quercus sessiliflora). У південній частині губернії були насадження східного дуба (Quercus macranthera). У лісах Ширакського плоскогір'я переважали ялівець (Juniperus foetidissima, excelsa, oxycedrus), фісташник (Pistacia mutica), дуб, в'яз тощо. Невисокі передгір'я були вкриті звичайним східним грабом (Carpinus orientalis), лохом (Eleagnus), каркасом (Celtis), держидеревом (Paliurus), жовтинником (Rhus cotinus, coriaria), ялівцями тощо. Вологі схили Головного Кавказького хребта мають велике розмаїття порід. Окрім дуба, в'яза, тополя та граба, там росли клен (Acer insigne), лапіна (Pterocarya caucasica), вільха, хурма (Diospyros Lotus), горіх (Juglans regia), шовковиця й каштан (Castanea vesca). Верхній горизонт лісів складався зазвичай із горобини, берези, гірського клена (Acer Trautvetteri) й заростів кавказького рододендрона (Rhododendron caucasicum).

Фауна[ред. | ред. код]

Тваринний світ губернії також відзначався розмаїттям. З числа ссавців особливо були поширені: кабан, бурий ведмідь, шакал, барс, рись, гієна, вовк, лисиця, їжак, безліч гризунів, олені, дикі кози, тур, кам'яний козел, джейран тощо. Із земноводних та плазунів часто зустрічались: черепаха, вужі, ящірки, гадюка. З птахів примітні: рожевий шпак, перський соловейко, степовий рябчик, гірська куріпка, фазан, кавказький тетерів, гірська індичка, перепел, гриф, орел, пугач тощо. Найбільш поширені комахи — сарана, скорпіон і дикі бджоли.

Органи влади[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Карта адміністративного поділу Тифліської губернії

Наприкінці XIX століття губернія поділялась на 9 повітів і один округ:

Повіт Повітове місто Площа,
верст²
Населення[1]
(1897), осіб
1 Ахалкалакський Ахалкалакі (5440 осіб) 2368,6 72 709
2 Ахалцихський Ахалцих (15 357 осіб) 2259,6 68 837
3 Борчалинський с. Шулавери (4553 осіб) 5 938,5 128 587
4 Горійський Горі (10 269 осіб) 6033,9 191 091
5 Душетський Душет (2 566 осіб) 3 437,9 67 719
6 Сигнахський Сигнах (8994 осіб) 4620,0 102 313
7 Телавський Телав (13 929 осіб) 2974,5 66 767
8 Тіонетський с. Тіонеті (1089 осіб) 4256,3 34 153
9 Тифліський Тифліс (159 590 осіб) 3688,4 234 632
10 Закатальський округ Закатали (3009 осіб) 3544,3 84 224

Губернатори[ред. | ред. код]

Ім'я Титул, чин, звання Час перебування на посаді
Петро Ковалевський дійсний статський радник
10.02.1802—1804
Дмитро Волконський князь, генерал-лейтенант
1804—1805
Петро Литвинов дійсний статський радник
09.01.1806—1807
Федір Ахвердов генерал-майор
22.10.1807—05.08.1811

Грузинські цивільні губернатори[ред. | ред. код]

Ім'я Титул, чин, звання Час перебування на посаді
Марк Малинський дійсний статський радник
05.08.1811—1813
Федір Симонович генерал-майор
08.07.1813—1815
Карл Сталь генерал-майор, в. п. губернатора на правах військового
06.11.1815—1818
Роман Ховен генерал-майор
1818—1829
Петро Завілейський дійсний статський радник
19.07.1829—1832
Микола Палавандов князь, дійсний статський радник, в. п.
02.02.1832—1837
Михайло Брайко генерал-лейтенант, Тифліський військовий губернатор, керував і цивільною частиною
13.12.1837—1838
Дмитро Ахлестишев генерал-майор
09.05.1838—23.02.1840
Олександр Скалой генерал-майор, Грузинсько-Імеретинський цивільний губернатор
10.07.1841—1843
Василь Сотніков генерал-майор, Грузинсько-Імеретинський цивільний губернатор
08.10.1843—1845
Михайло Жеребцов генерал-майор, в. п., Грузинсько-Імеретинський цивільний губернатор
12.06.1845—1846
Сергій Єрмолов генерал-майор, Грузинсько-Імеретинський цивільний губернатор
08.06.1846—1849

Військові губернатори[ред. | ред. код]

Ім'я Титул, чин, звання Час перебування на посаді
Іван Андронніков князь, генерал-майор
06.10.1849—1855
Микола Лукаш генерал-майор, в. п.
19.12.1855—1857
Олександр Капгер генерал-майор
01.01.1858—1860

Губернатори[ред. | ред. код]

Ф. И. О. Титул, чин, звання Час перебування на посаді
Костянтин Орловський дійсний статський радник
25.03.1860—1876
Максим Остен-Сакен барон, дійсний статський радник
24.05.1876—1877
Костянтин Гагарін князь, дійсний статський радник
08.01.1878—1883
Олександр Гросман генерал-майор
11.09.1883—1887
Карл Зіссерман дійсний статський радник
12.03.1887—1888
Георгій Шервашидзе князь, статський радник (дійсний статський радник)
08.12.1888—1897
Федір Биков дійсний статський радник
12.07.1897—15.02.1899
Іван Свєчін гвардії полковник (генерал-майор), в. п.
31.03.1899—04.08.1905
Павло Рауш фон Траубенсберг барон, дійсний статський радник
04.08.1905—22.09.1907
Михайло Любич-Ярмолович-Лозина-Лозинський дійсний статський радник
22.09.1902—10.05.1911
Андрій Чернявський колезький радник (статський радник)
10.05.1911—1914
Іван Страховський дійсний статський радник
1914—1916
Олександр Мандрика полковник
1916—1917

Губернські предводителі дворянства[ред. | ред. код]

Ім'я Титул, чин, звання Час перебування на посаді
Костянтин Багратіон-Мухранський князь, генерал-майор
10.03.1812—1838
Дмитро Орбеліані князь, генерал-майор
01.01.1839—1855
Іван Джамбакуріані-Орбеліані князь, генерал-майор
03.03.1855—1856
Олександр Джамбакуріані-Орбеліані князь, флігель-ад'ютант, ротмістр
25.03.1856—1864
Дмитро Кіпіані дійсний статський радник
15.03.1864—1870
Реваз Андронніков князь, генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант
16.07.1870—1879
Давид Сумбатов князь, генерал-майор
16.05.1879—1885
Іван Багратіон-Мухранський князь, генерал-лейтенант
13.07.1885—1891
Луарсаб Магалов князь, у званні камергера, статський радник
13.07.1891—1894
Костянтин Багратіон-Мухранський князь, єгермейстер
14.07.1894—07.10.1900
Давид Меліков князь, на посаді єгермейстера, дійсний статський радник
21.10.1900—15.01.1906
Георгій Багратіон-Давидов князь
1906—1913
Костянтин Абхазі князь, відставний полковник
1913—1917

Віце-губернатори[ред. | ред. код]

Андрій Десімон колезький радник (статський радник)
1842—1847
Василь Бер статський радник
1847—1849
Михайло Колюбакін полковник
1849—1858
Костянтин Орловський статський радник
16.10.1858—1860
Микола Барановський статський радник
25.03.1860—1863
Георгій Властов статський радник
14.12.1863—1865
Микола Чавчавадзе князь, статський радник
10.03.1865—1867
Акім Міцулов дійсний статський радник
13.01.1868—1869
Михайло Рославлєв генерал-майор
23.04.1869—1873
Василь Бєльський дійсний статський радник
01.09.1873—1884
Георгій Шервашидзе князь, колезький радник
12.07.1884—1889
Анатолій Чайковський дійсний статський радник
08.12.1889—04.04.1891
Олександр Алимов дійсний статський радник
09.05.1891—1892
Володимир Тізенгаузен граф, дійсний статський радник
29.10.1892—20.02.1896
Костянтин Стефанович статський радник
19.03.1896—22.01.1901
Володимир Алишевський колезький радник (статський радник)
22.01.1901—21.12.1905
Андрій Чернявський колезький радник
21.12.1905—10.05.1911
Єрмінігельд Панов дійсний статський радник
10.05.1911—1917

Навчальні заклади[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Національний склад 1897 року[2][ред. | ред. код]

Повіти грузини вірмени кавказькі татари росіяни осетини аварці греки турки українці поляки німці євреї чеченці даргінці лезгіни
Губернія в цілому 44,3% 18,7% 10,2% 7,5% 6,4% 3,2% 2,6% 2,4%
Ахалкалакський повіт 8,9% 72,3% 9,0% 7,1% 1,1%
Ахалцихський повіт 17,7% 22,0% 18,0% 2,5% 35,1% 2,0%
Борчалинський повіт 6,1% 36,9% 29,4% 6,3% 16,6% 1,9%
Горійський повіт 65,0% 4,0% 2,8% 26,2%
Душетський повіт 73,4% 2,5% 1,4% 21,4%
Закатальський округ 14,7% 2,5% 34,4% 37,6% 8,8% 1,2%
Сігнахський повіт 82,9% 6,2% 5,2% 4,3%
Телавський повіт 85,9% 7,1% 2,8% 1,0% 2,6%
Тіонетський повіт 88,7% 1,6% 1,9% 6,2%
Тифліський повіт 34,2% 24,7% 5,9% 22,1% 1,9% 1,5% 2,1% 2,3% 1,4%

Транспорт[ред. | ред. код]

Найважливіший шлях сполучення — Закавказька залізниця, що прямувала з північного заходу на південний схід через всю губернію упродовж близько 180 верст. З ґрунтових доріг найважливішим було Військово-Грузинське шосе.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб губернії з офіційним описом, затверджений Олександром II (1878)
Герб губернського міста Тифліса, 1843

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]