Тихе (Дніпровський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Тихе
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Громада Новопокровська селищна громада
Рада Олександропільська сільська рада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Тихе 
Основні дані
Площа км²
Населення 84
Густота 0 осіб/км²;
Поштовий індекс 52423
Телефонний код +380 5669
Географічні координати 47°58′54″ пн. ш. 34°28′01″ сх. д. / 47.98167° пн. ш. 34.46694° сх. д. / 47.98167; 34.46694Координати: 47°58′54″ пн. ш. 34°28′01″ сх. д. / 47.98167° пн. ш. 34.46694° сх. д. / 47.98167; 34.46694
Висота над рівнем моря 125 м


Відстань
Найближча залізнична станція:
Селищна влада
Адреса 52423, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, с. Олександропіль, вул. Гагаріна, 74
Карта
Тихе. Карта розташування: Україна
Тихе
Тихе
Тихе. Карта розташування: Дніпропетровська область
Тихе
Тихе
Мапа

Тихе — селище в Україні, в Новопокровській селищній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення — 84 мешканці.

Географія[ред. | ред. код]

Селище Тихе знаходиться на відстані 1 км від села Петриківка. По селу протікає висихний струмок з загатою.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Відсоток
українська 97,6 %
білоруська 1,2 %
інші/не визначилися 1,2 %

Посилання[ред. | ред. код]

  • Погода в селищі Тихе [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
  • Між сучасними селами Олександропіль (Лугова) та Долинським (Близниці) і  Петриківкою та Михайлівкою (Краснокуцьким)  на рубежі XVIII – ХІХст. виникла економія німців - колоністів Захар"язів (Сахар"язів). Економія зростала швидкими темпами: паровий млин, маслобойня, просорушка, цегельня… Цегла Захар"язів з позначкою Z знаходиться в Олександропільському шкільному музеї. Мовчазним свідком лишилось і кладовище з похилими католицькими хрестами зарощими очеретом де протікає пересихаючий струмок. Отже, підійти можливо лише в кінці літа. Крім робітників – наймитів в економії працювали й жителі навколишніх сіл. Поля Захар"язів обнесені валом та ровом (частково збереглися на околиці Олександрополя та між Олександрополем та Петриківкою)   На зораній землі волами сіяли жито, ячмінь, гречку.. Широко практикували посіви жита, які іноді сіяли по стерні, розпушеній розпашкою. Воно давало врожаї на грунті непридатному для вирощування пшениці. В такий спосіб підготовлялось поле й для внесення в грунт насіння ячменю.   В 1918 році робітники - наймити економії німців - колоністів Захар"язів (Тихе) та жителі навколишніх сіл (Олександропіль та Петриківка) націоналізували економію, а потім розділили її. Захар"яз викликав каральний загін з окупаційних австрійських військ на чолі колишнього офіцера - чорносотенця Чернова Андрія Івановича. Десь опівдні на околицях села пролунали постріли, завалували собаки, почулися викрики на чужій мові. То окупанти прямували в село Петриківка i зганяли на майдан всіх чоловіків, ставили iх у шеренгу перед наведеними гвинтівками i кулементами. Недоіхавши десяток кроків  до шеренги, він піднявся на стремена i закричав: “Шапки долой, мерзавцы! Всех запорю!” Один з офіцерів, незлазячи з коня, витяг з кишені аркуш паперу i став викрикувати прізвища зачинщиків. Більшість з названих ним людей не вийшла - iх тут не було, а ті, хто виходив з гурту, роздягалися до пояса, як веліли карателі. Спочатку iх примушували бити один одного, а потім iх били карателі. При цьому допитувались, хто ще з односельчан   посягав на “священну власність”. . Закатованих кинули до льоху, а решті наказали розійтися i повернути все, що взяли, й не  виходити на вулиці до ранку. Карателі стали грабувати селян. Більше 30 осіб розстріляно і скинуто в одну братьську могилу на кладовищі с.Долинське (в правому кутку кладовища блищому до ставка). Було розстріляно Олійника Сергія та Лебідя - (зі спогадів Лаврушко Ївги Семенівни,1908 року народження)  В цей час в  1918 році було організовано повстансько - партизанський загін, чисельністю 100 чоловік (з сіл Бутовичівка, Михайлівка, Павлівка, Петриківка, Олександропіль, Тихе). Очолили цей загін брати Тимофій i Михайло Ільченки. Загін нападав на ворожі гарнізони й обози, вів боротьбу з австро - німецькими окупантами. Цей загін пізніше ввійшов до складу Червоноі Армії.    Так  Радянська влада тут  все ж  була встановлена ще в кінці 1918 року. В 1928 році, на базі конфіскованих маєтностей Захар"яза було створено Державне Об"єднане товариство (паровий млин, маслобойня, просорушка, цегельня). В цьому ж році це об"єднання переорганізоване в радгосп № 16, директором якого став комуніст Бровко Іван Данилович. Цей радгосп був добре технічно обладнаний завдяки конфіскованим маєтностям Захар"яза.   В грудні 1929 року на базі ТСОЗу (створеному в 1928 році в селі Олександропіль , організаторами якого були Демченко I.К., Федоренко А.М., Сіроштан М.Д., Шаплик А.С., Німцов О.М. та ін., всього близько 20 господарств)   та радгоспу № 16   було створено перший колгосп "Нова сім"я". Першим головою колгоспу був Сіроштан Микита Дмитрович. В цьому році до колгоспу вступило 80% населення, а внаслідок розкуркулення в 1931 році - всі жителі.


  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних