Тихий Володимир Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тихий Володимир Вікторович
Зображення
Володимир Тихий на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
Дата народження 25 лютого 1970(1970-02-25) (48 років)
Місце народження Червоноград, Львівська область, Українська РСР,
СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія кінорежисер, сценарист
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка
IMDb ID 1543906
Тихий Володимир Вікторович у Вікісховищі?

Володимир Вікторович Тихий (* 25 лютого 1970, Червоноград, Львівська область, УРСР) — український кінорежисер документальних та ігрових фільмів.[1][2]

Один з творців кіномистецьких проектів: «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». Серед найвідоміших документальних повнометражних фільмів режисера - «Євромайдан. Чорновий монтаж» (2014), «Сильніше, ніж зброя» (2014) та «Бранці» (2016), серед найвідоміших ігрових повнометражних фільмів режисера - «Зелена кофта» (2013) та «Брама» (2017).

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 лютого 1970 року у Червонограді Львівської області. Після закінчення школи Володимир вступив у 1987 році в Червоноградський гірничий технікум. У 1989-1991 роках служив у радянській армії у морській авіації, був дислокований в Білорусі.[3]

Згодом у 1992 році вступив а 1997 році закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (майстерня Михайла Іллєнка). Працював на телестудіях «Студія 1+1», «Данаприс-фільм», був режисером досить відомої у той час передачі "СВ-шоу" з Вєркою Сєрдючкою.[4]

Свою кар'єру розпочав як режисер телефільмів та телесеріалів, згодом змінив фокус на документалістику і в решті-решт остаточно перейшов до зйомок повнометражних художніх фільмів. За свою кар'єру, у більшості стрічок виступав як режисер та сценарист власних фільмів, але винятком цьому є фільм «Сьомий маршрут» (1997), де Тихий виступив лише як співавтор сценарію.[5]

Один з творців кіномистецьких проектів: «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». У 2018 році за цикл історико-документальних фільмів про Євромайдан та Донбаську війну «Вавилон'13» став співпереможцем Національної премії України імені Тараса Шевченка.[6].

Особисте життя[ред. | ред. код]

у 1995 році одружився з однокурсницею з Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого Юлією Шашковою, від цього шлюбу має двох дітей: доньку Аню (1996 р.н.) та сина Тимофія (2002 р.н.).[3]

Громадська позиція[ред. | ред. код]

Виступає на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[7][8]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Серед доробку Володимира Тихого є наступні стрічки:[9][10][11][4]

Телефільми
Телесеріали
  • 2003—2004: 12-серійний серіал «Весела компанія» (рос. "Веселая компания"), режисер-постановник
  • 2005—2005: 8-серійний серіал «Навіжена» (рос. "Сумасбродка"), режисер-постановник
Короткометражні фільми
Документальні фільми
Повнометражні фільми
  • 2013: «Зелена кофта», повнометражний художній фільм, трилер, режисер
  • 2017: «Брама», повнометражний художній фільм, фантастика, режисер.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Каталог Київського Міжнародного кінофестивалю «Молодість». Київ, 2000. — С.67;
  2. а б Тихий Володимир Вікторович // Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка, 2018
  3. а б Володимир Тихий замість жінки свариться з папугою // Gazeta.ua, 9 січня 2008
  4. а б О. В. Безручко. Кінопедагогічна діяльність М. Г. Іллєнка // Культура і сучасність. — 2013. — № 1. — С. 126—131
  5. Володимир Тихий // Енциклопедія "кіно-кола", 2008
  6. а б Указ Президента України від 7 березня 2018 року № 60/2018 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  7. Чим більше ми підтримуємо Олега Сенцова, тим більше виборюємо незалежність України, — Тихий // Громадське радіо, 23.05.2018
  8. Активісти під офісом Медведчука вимагали дій для звільнення політв'язнів // Радіо Свобода, 01.08.2018
  9. Володимир Тихий на сайті проекту «Україно, Goodbye!», 2011
  10. Володимир Тихий // Сценарна майстерня, 2018
  11. Мийники автомобілів — Енциклопедія «Кіно-коло»

Посилання[ред. | ред. код]