Тихий Володимир Вікторович
| Тихий Володимир Вікторович | |
|---|---|
 | |
| Володимир Тихий на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014 | |
| Дата народження | 25 лютого 1970 (48 років) |
| Місце народження |
Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 1543906 |
| Тихий Володимир Вікторович у Вікісховищі? | |
Володимир Вікторович Тихий (* 25 лютого 1970, Червоноград, Львівська область, УРСР) — український кінорежисер документальних та ігрових фільмів.[1][2]
Один з творців кіномистецьких проектів: «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». Серед найвідоміших документальних повнометражних фільмів режисера - «Євромайдан. Чорновий монтаж» (2014), «Сильніше, ніж зброя» (2014) та «Бранці» (2016), серед найвідоміших ігрових повнометражних фільмів режисера - «Зелена кофта» (2013) та «Брама» (2017).
Член Національної Спілки кінематографістів України.
Зміст
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 25 лютого 1970 року у Червонограді Львівської області. Після закінчення школи Володимир вступив у 1987 році в Червоноградський гірничий технікум. У 1989-1991 роках служив у радянській армії у морській авіації, був дислокований в Білорусі.[3]
Згодом у 1992 році вступив а 1997 році закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (майстерня Михайла Іллєнка). Працював на телестудіях «Студія 1+1», «Данаприс-фільм», був режисером досить відомої у той час передачі "СВ-шоу" з Вєркою Сєрдючкою.[4]
Свою кар'єру розпочав як режисер телефільмів та телесеріалів, згодом змінив фокус на документалістику і в решті-решт остаточно перейшов до зйомок повнометражних художніх фільмів. За свою кар'єру, у більшості стрічок виступав як режисер та сценарист власних фільмів, але винятком цьому є фільм «Сьомий маршрут» (1997), де Тихий виступив лише як співавтор сценарію.[5]
Один з творців кіномистецьких проектів: «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». У 2018 році за цикл історико-документальних фільмів про Євромайдан та Донбаську війну «Вавилон'13» став співпереможцем Національної премії України імені Тараса Шевченка.[6].
Особисте життя[ред. | ред. код]
у 1995 році одружився з однокурсницею з Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого Юлією Шашковою, від цього шлюбу має двох дітей: доньку Аню (1996 р.н.) та сина Тимофія (2002 р.н.).[3]
Громадська позиція[ред. | ред. код]
Виступає на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[7][8]
Фільмографія[ред. | ред. код]
Серед доробку Володимира Тихого є наступні стрічки:[9][10][11][4]
- Телефільми
- 2000: «Мийники автомобілів» (рос. «Мойщики автомобилей»), сценарист і режисер-постановник.
- 2000: «Пісні забутого» (рос. «Песни забытого»), режисер-постановник
- 2007: «Доню моя» (рос. «Доченька моя»), режисер-постановник
- 2008: «Ґудзик» (рос. «Пуговица»), режисер-постановник
- 2008: «Таємничий острів»/ (рос. «Таинственный остров»), режисер-постановник
- Телесеріали
- 2003—2004: 12-серійний серіал «Весела компанія» (рос. "Веселая компания"), режисер-постановник
- 2005—2005: 8-серійний серіал «Навіжена» (рос. "Сумасбродка"), режисер-постановник
- Короткометражні фільми
- 1992: "Андерграунд", 5 хв., сценарист і режисер-постановник
- 1995: «Сокирра», 10 хв., сценарист і режисер-постановник
- 1995: «Федір Достоєвський», ? хв., сценарист і режисер-постановник
- 1996: «Дах», 6 хв., сценарист і режисер-постановник
- 1996: «Русолонька», 27 хв., сценарист і режисер-постановник
- 2009: Проект «Мудаки. Арабески»: «По дорозі» (також відомий як «Та це ж гімно!»), 5 хв., режисер
- 2009: Проект «Мудаки. Арабески»: «Пам'яті Пітера», 4 хв., режисер
- 2009: Проект «Мудаки. Арабески»: «Рекреації» (також відомий як «Рано-вранці»), 8 хв., режисер
- 2010: Проект «Мудаки. Арабески»: «Свєта», 7 хв., режисер
- 2010: Проект «Мудаки. Арабески»: «Інтро», 8 хв., режисер
- 2012: Проект «Україно, Goodbye!»: «Гамбурґ», 6 хв., режисер
- 2012: Проект «Україно, Goodbye!»: «Янгол смерті», 21 хв., режисер
- 2015: «Дідочок», 9 хв., сценарист і режисер
- Документальні фільми
- 2013: Відкритий доступ, спів-режисер
- 2013: Документальний цикл історико-документальних фільмів «Вавилон'13», спів-режисер
- 2014: Документальний повнометражний фільм «Євромайдан. Чорновий монтаж», спів-режисер
- 2014: Документальний повнометражний фільм «Сильніше, ніж зброя», спів-режисер
- 2014: Документальний цикл історико-документальних фільмів «Зима, що нас змінила», спів-режисер
- 2014: Документальний повнометражний фільм «Наша Надія», режисер
- 2014: Документальний короткометражний фільм «Після смерті», режисер
- 2016: Документальний повнометражний фільм «Бранці», режисер
- Повнометражні фільми
- 2013: «Зелена кофта», повнометражний художній фільм, трилер, режисер
- 2017: «Брама», повнометражний художній фільм, фантастика, режисер.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Спеціальна нагорода «За внесок у розвиток українського кіномистецтва» на 44-ій «Молодості» за цикл історико-документальних фільмів «Вавилон'13» про Євромайдан та Донбаську війну (2014).[2]
- Cпівпереможець Національної премії України імені Тараса Шевченка за цикл історико-документальних фільмів про Євромайдан та Донбаську війну «Вавилон'13» (2018)[6]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Каталог Київського Міжнародного кінофестивалю «Молодість». Київ, 2000. — С.67;
- ↑ а б Тихий Володимир Вікторович // Комітет з національної премії України імені Тараса Шевченка, 2018
- ↑ а б Володимир Тихий замість жінки свариться з папугою // Gazeta.ua, 9 січня 2008
- ↑ а б О. В. Безручко. Кінопедагогічна діяльність М. Г. Іллєнка // Культура і сучасність. — 2013. — № 1. — С. 126—131
- ↑ Володимир Тихий // Енциклопедія "кіно-кола", 2008
- ↑ а б Указ Президента України від 7 березня 2018 року № 60/2018 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Чим більше ми підтримуємо Олега Сенцова, тим більше виборюємо незалежність України, — Тихий // Громадське радіо, 23.05.2018
- ↑ Активісти під офісом Медведчука вимагали дій для звільнення політв'язнів // Радіо Свобода, 01.08.2018
- ↑ Володимир Тихий на сайті проекту «Україно, Goodbye!», 2011
- ↑ Володимир Тихий // Сценарна майстерня, 2018
- ↑ Мийники автомобілів — Енциклопедія «Кіно-коло»
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тихий Володимир Вікторович |
- Володимир Тихий на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Володимир Тихий на сайті The Movie Database (англ.)
- Володимир Тихий на сайті Kino-teatr.ua
- Володимир Тихий у соціальній мережі «Facebook»
|
| ||||||||||||||||||||
