Тихий Володимир Вікторович
| Тихий Володимир Вікторович | |
|---|---|
 | |
| Володимир Тихий на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014 | |
| Дата народження | 25 лютого 1970 (48 років) |
| Місце народження |
Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 1543906 |
| Тихий Володимир Вікторович у Вікісховищі? | |
Володимир Вікторович Тихий (* 25 лютого 1970, Червоноград, Львівська область, УРСР) — український кінорежисер-документаліст. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2018)[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (1997, майстерня Михайла Іллєнка). Працював на телестудіях «Студія 1+1», «Данаприс-фільм».
Поставив стрічки: «Андерграунд» (1992), «Сокира» (1995), «Русалонька», «Федір Достоєвський» (1995), «Дах» (1996), «Мийники автомобілів» (2000), «Пісні забутого» (2000).
Співавтор сценарію фільму «Сьомий маршрут» (1997). Творець проектів: «Мудаки. Арабески», «Україно, Goodbye!» та «Вавилон'13». Автор стрічок «Зелена кофта», «Зима, що нас змінила» та «Наша Надія».
Член Національної Спілки кінематографістів України.
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Телефільми, телесеріали
- 2008: «Ґудзик» / «Пуговица» телевізійний ігровий фільм, режисер-постановник («Продакшен. UA»)
- 2008: «Таємничий острів»/ «Таинственный остров», телевізійний ігровий фільм, режисер-постановник (PRONTO FILM, FILM. UA)
- 2010: «Мийники автомобілів» / "Мойщики автомобилей", телевізійний ігровий фільм, сценарист і режисер-постановник.[2]
- Короткометражні фільми
- 1992: Underground, відео, 5', сценарист і режисер-постановник
- 1995: «Мийники автомобілів», плівка, ч/б, 9', сценарист і режисер-постановник
- 1996: «Дах», плівка, ч/б, 6', сценарист і режисер-постановник
- 1996: «Русолонька», плівка, ч/б, 27', сценарист і режисер-постановник
- 2009: Проект «Мудаки. Арабески»: «По дорозі», режисер
- 2009: Проект «Мудаки. Арабески»: «Пам'яті Пітера», режисер
- 2009: Проект «Мудаки. Арабески»: «Рекреації», режисер
- 2010: Проект «Мудаки. Арабески»: «Свєта»; режисер, режисер
- 2010: Проект «Мудаки. Арабески»: «Інтро», режисер
- 2011: Проект «Україно, Goodbye!»: «Гамбурґ», режисер
- 2012: Проект «Україно, Goodbye!»: «Янгол смерті», режисер
- Документальні,
- 2013: Документальний серіал «Вавилон'13», документалістика, режисер.
- 2014: Документальний серіал «Зима, що нас змінила», режисер.
- 2014: Документальний короткометражний фільм «Наша Надія», - документалістика, режисер.
- 2016: Документальний короткометражний фільм "Бранці" - документалістика, режисер.
- Повнометражні фільми
- 2013: «Зелена кофта», повнометражний художній фільм, трилер, режисер
- 2017: «Брама», повнометражний художній фільм, фантастика, режисер.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 7 березня 2018 року № 60/2018 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Мийники автомобілів - Енциклопедія "Кіно-коло"
Література[ред. | ред. код]
- Каталог Київського Міжнародного кінофестивалю «Молодість». К., 2000. — С.67;
- Леонова Е. В начале пути // Зкран и сцена. 2001. № 44. Ноябрь. — СЮ.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тихий Володимир Вікторович |
- goodbye.com.ua
- babylon13.com
- Владимир Тихий: украинскому кинематографу нужны люди, которые воплощают в себе саму суть кино
|
| ||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про українського кінорежисера. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
