Тихий Дон (Богучарський район)
| хутір Тихий Дон | |
|---|---|
| рос. хутір | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Богучарський |
| Поселення | Філонівське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20205852004 |
| Код ЗКТМО: | 20605452116 |
| Основні дані | |
| Попередні назви: | Свинюха |
| Населення | 48 (2010) |
| Поштові індекси | 396780 |
| Телефонний код | +7 47366 |
| Географічні координати: | 50°03′57″ пн. ш. 40°31′05″ сх. д. / 50.06591111113877446° пн. ш. 40.518247222249776485° сх. д.Координати: 50°03′57″ пн. ш. 40°31′05″ сх. д. / 50.06591111113877446° пн. ш. 40.518247222249776485° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Водойма | р. Дон |
| Мапа | |
  Тихий Дон | |
|
| |
Тихий Дон (рос. Тихий Дон) — хутір у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Адміністративний центр Філонівського сільського поселення.
Населення становить 48 осіб (27 чоловічої статі й 21 — жіночої) за переписом 2010 року.
Історія[ред. | ред. код]
За даними 1859 року на казенному хуторі Свинюха (Свинюх, Свинюхін, Комарівка) Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 513 осіб (256 чоловічої статі та 257 — жіночої), налічувалось 80 дворових господарств[1].
Станом на 1880 на колишньому державному хуторі Свинюха Залиманської волості мешкало 657 осіб, налічувалось 96 дворових господарств[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 656 осіб (349 чоловічої статі та 307 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
За даними 1900 року на хуторі Свинюха (Камарівка) мешкало 675 осіб (366 чоловічої статі та 309 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 219 дворових господарств, існували дріб'язкова лавка[4].
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Тихий Дон
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 906)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-36. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5267)
| ||||||||||||||
.png){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
