Тихий Дон (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Тихий Дін»
Mihail Sholohov - Tyhyi Din (1931, UKR palityrka).jpg
Палітурка першого українського видання
Автор Михайло Шолохов
Назва мовою оригіналу рос. Тихий Дон
Мова російська
Жанр роман і епопея
Укр. видавництво ЛіМ / Держлітвидав (УРСР)
Ориг. видавництво Госиздат (СРСР)
Виданий 1925-1940
Виданий українською 1931-1941
Наступний твір The Don Flows Home to the Sea[d]

«Тихий Дін»[* 1] або «Тихий Дон»[* 2] (рос. «Тихий Дон») — роман-епопея російського письменника Михайла Шолохова в чотирьох томах. 1-3 томи написані в період з 1925 по 1932 рік, опубліковані в московському журналі «Жовтень» в 1928-1932 рр. Том 4 закінчений в 1940 році, опублікований в московському журналі «Новий світ» в 1937-1940 році. Роман є одним з найзначущіших творів російської літератури XX століття. Робота удостоєна Нобелівської премії з літератури (1965) «За художню силу і цілісність епосу про донське козацтво в переломний для Росії час». Роман високо цінило тодішнє керівництво СРСР і особисто Йосип Сталін.[1]

В романі представлена панораму життя російського донського козацтва під час Першої світової війни, революційних подій 1917 та Громадянської війни в Росії.

Роман перекладений багатьма мовами; український переклад Семена Каца, Євгена Плужника та Степана Ковганюка всіх 4-ох томів роману вперше вийшов у 1931-1941 роках, англійський переклад Стівена Ґеррі 1-3 томів вийшов у 1934-1940 роках,[2][3][4][5] англійський переклад всіх 4-ох томів вперше вийшов у 1950-1959 роках у перекладі Стівена Ґеррі, доповненого Робертом Денґлішем.[6]

Історія створення[ред. | ред. код]

Шолохов писав у автобіографіях, що почав писати роман «Тихий Дон» у жовтні 1925 року. В цей час він жив у станиці Каргинской. Дія роману починалося з 1917 року, в дні виступу генерала Корнілова. У той час робота над романом зайшла в глухий кут — письменник прийшов до висновку, що роман про революцію на Дону буде незрозумілим для читачів без розповіді про попередні події і не закінчив роботу. Письменник рік думав над новим задумом. З 1926 року Шолохов знову взявся за написання роману Дейстие було перенесено в мирні, передвоєнні роки. Обсяг цього варіанту твору Шолохов оцінював в 3-8 друкованих аркушів, що відповідає приблизно 50-100 сторінок друкованого тексту. Призвідником бунту в номів варіанті виступає козак на ім'я Абрам Єрмаков, в якому легко вгадується головний герой Григорій Мелехов.

Рукопис Шолохова

Остаточний варіант роману було розпочато 6 листопада 1926 року в станиці Вешенской, де Шолохов оселився. Дев'ять місяців Шолохов прожив в станиці, постійно працюючи над романом. У лютому він почав переговори про видання не закінченого ще роману з працівниками видавництва «Нова Москва». У квітні 1927 року був визначений склад романа (9 частин) і його тимчасової охоплення (1912-1922 роки). До серпня 1927 року були закінчені перші три частини роману. На початку вересня Шолохов поїхав до Москви вирішувати питання публікації роману. Однак вирішення питання про публікації затягнулося. В очікуванні позитивного відповіді Шолохов звернувся за допомогою до головного редактора журналу «Жовтень» Олександру Серафимовичу. Серафимович прочитав роман і наполіг на його повної публікації. Рішення Серафимовича вплинуло і на позицію редакції «Московського Робітника» — в результаті в кінці жовтня було прийнято рішення про випуск окремого книжкового видання. За договором з видавництвом роман повинен був вийти в двох книгах, перша з яких включала б у себе 1-4 частини, друга 5-9. Проживши в Москві і підмосковному селищі Клязьма приблизно до кінця року, Шолохов спробував закінчити 4-ю частину роману, але безуспішно; взимку він повернувся працювати в станицю Букановскую.

У січні 1928 року почалася публікація роману в журналі «Жовтень»: у 1-4 номерах були надруковані перші частини першої книги. В кінці квітня 1928 року Шолохов знову приїхав до Москви, взявши з собою закінчення решти частин і з травня по жовтень вони були опубліковані в журналі «Жовтень». У травні 1928 року у видавництві «Московський робітник» вийшло окреме видання першої книги, а у січні 1929-го у цьому ж видавництві вийшла друга книга.

Пірші дві книга роману дуже швидко завоювала успіх читачів. Шолохов став знаменитим. Читачі надсилали йому тисячі листів. Трудові колективи запрошували письменника для виступів. З 1928-го року Шолохов роз'їжджає по країні, виступає в будинках культури, клубах, на заводах, на творчих вечорах у письменницьких організаціях; читає опубліковані та не опубліковані глави з роману, обговорює їх, ділиться планами на майбутнє. Однак скоро популярність обернулася неприємною стороною. Багатьом здавалося, що юний вік, життєвий досвід і культурний рівень Шолохова недостатні для автора такого видатного твору. Поширилися чутки про несправжність авторства Шолохова. До весни 1929 року вони досягли такої сили, що керівництву РАППа довелося виступити в пресі із заявою на захист Шолохова. 29-го березня газета «Правда» опублікувала лист Серафимовича, Фадєєва, Киршона, Авербаха та Ставського, в якому вони запевняли читачів у повній невинності Шолохова і погрожували «наклепникам» судовим переслідуванням.

У березні 1930 року публікація роману зупинилася. Якщо наприкінці 1928 року після виходу роману деякі критики поспішили записати Шолохова в «пролетарські письменники», то вже в 29-му році, після тривалих дискусій, йому в цьому праві відмовлено. Коли в кінці січня 1930 — початку лютого 1930 року Шолохов привіз до редакції продовження початок третьої книги, реакція редакторів "Жовтня" була негативною. До цього часу захворів і зліг в кремлівську лікарню попередній редактор "Жовтня" Серафимович, і місце головного редактора зайняв Олександр Фадєєв. Фадєєв відмовився публікувати книги в тому вигляді, в якому вона була представлена. За допомогою письменник звернувся до Максима Гіркого. Прочитавши книгу, Гіркий, зазначив в ній ряд ідеологічних вад, але рекомендував надрукувати її без скорочень. Та редактори "Жовтня" не були єдиними противниками булікації 3-ьої книги роману; так за свідченнями товариша Шолохова Пріми, у 1931 неназваний генерал ОГПУ сказав в обличчя Шолохову "Ваша Тихий Дін ближчий до білогвардійців ніж до нас!". Важко оцінити чи було вирішальним у затримці публікації 3-тьої частини роману її критика в ОГПУ, але у 1931 3-тя частина роману так і не була надрукована у "Жовтні".[7]

Третю книгу роману почали знову видавати у "Жовтні" лише у 1932 році, разом з іншим романом письменники "Піднята циліна". Лєв Якімєнко стверджував що публікація роману відновилася завдяки втручанню Максима Горького, в той час як Аркадій Ярум'ян стверджував що не тільки Горький а й Сєрафімовіч допоміг поновити публікацію роману. Але більш вірогідним є те, що справжньої причиною чому відновили публікацію роману, стала зустріч Шолохова на дачі Горького із Йосипом Сталіним у липні 1931 року, на якій Сталін сказав "Ми надрукуєм третю книгу Тихого Дону!".[7]

У результаті в січні 1932 року відновилася публікація 3 книги роману в журналі «Жовтень». У 1933-му році роман уперше був виданий у трьох книгах. У цьому виданні були піддані жорсткій цензурі дві перші книги. В кінці січня 1933 року Шолохов був обраний дійсним членом Академії наук СРСР і нагороджений орденом Леніна. У 1937 році у Шолохова, після скарги на його роман "Тихий Дін" Сталіну іншими письменниками, була нелегка зустріч зі Сталіним. Формальним приводом зустрічі було зацікавлення Сталіна тим звідки автор “Тихого Дону” взяв матеріал про Вьошенське повстання. Відповідно, Шолохова було викликано до Москви в Кремль на розмову.[8] У своїх спогадах про ці події з життя російського письменника, український товариш Шолохова Олесь Гончар згадує "Шолохов детально виклав вождеві, як працював над романом, якими джерелами користувався, на що той у кінці розмови випалив: “Тихий Дон” будем друкувати, не міняючи й літери!”[9]

Наприкінці грудня 1939 року він закінчив четверту, останню частину роману. Вона була опублікована в 2/3 номері російського журналу «Новий світ» за 1940 рік. У 1939-1940 роках у московському видавництві Госіздат вийшло перше повне видання роману у чотирьох книгах. 15 березня 1941 року Шолохов за роман «Тихий Дон» був нагороджений талінською премією в галузі літератури і мистецтва.

Сюжет[ред. | ред. код]

Значна частина дії роману розгортається в хуторі Татарському станиці Вешенській приблизно між 1912 і 1922 роками. У центрі сюжету життя російської козачої сім'ї Мелехових, що пройшла через Першу світову і Громадянську війну.

Головний герой роману Григорій Мелехов — донський козак-росіянин, офіцер, що вислужитися з рядових. Мелехов на роздоріжжі: пристати до червоних або до білих. Не складається і особисте життя: з дружиною Наталею має дітей, але кохає іншу. Захоплений подіями він втрачає рідних — з великої родини в живих залишаються сам Григорій, його син Мішатка і сестра Дуня.

Критика[ред. | ред. код]

Роман загалом отримав схвальні відгуки літературних критиків. Роман «Тихий Дін» часто називають епопеєю, адже дієвими особами цього твору, за підрахунками науковців, є не менше 883 персонажів. У романі детально висвітлені різноманітні сторони життя різних національностей, які оселяють донські землі — "донських козаків-росіян", євреїв, калмиків тощо.

Підозри у плагіаті та питання про справжність авторства[ред. | ред. код]

Однією з великих літературних таємниць ХХ-го століття є питання щодо авторства «Тихого Дону». Чимало літературознавців ставлять під сумнів те, що цей роман був написаний Михайлом Шолоховим, оскільки на момент початку роботи над романом був занадто молодим, а два перших томи написав досить швидко як для рівня своєї, на той час, грамотності. Серед тих, хто відкрито звинувачував Шолохова в плагіаті був, зокрема, Олександр Солженіцин. Сьогодні серед претендентів на авторство великого роману називають або групу анонімних авторів, які працювали замість Шолохов, або Федора Крюкова, Сергія Голоушева, Віктора Севського, та Веніаміна Крашнукіна.[10][11]

Переклади українською[ред. | ред. код]

«Тихий Дін» має такі переклади українською:[12][13][14][15][16]

  • Михайло Шолохов. Тихий Дін, кн. 1—4. Київ-Харків: ЛіМ; Київ: Держлітвидав, 1931-1941;
    • Тихий Дін. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1931. 308с.
    (перевидання) Тихий Дін. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1932. 268с.
    (перевидання) Тихий Дон. Кн.1 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Київ: Держлітвидав. 1935. 454. с.
    • Тихий Дін. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1931. 314с.
    (перевидання) Тихий Дін. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Харків-Київ: ЛіМ. 1932. 268с.
    (перевидання) Тихий Дон. Кн.2 : роман. Переклад з російської: Семен Кац. Київ: Держлітвидав. 1935. 414. с.
    • Тихий Дін. Кн.3 : роман. Переклад з російської: Євген Плужник. Харків: ЛіМ. 1934. 442 с.
    (перевидання) Тихий Дон. Кн.3 : роман. Переклад з російської: Євген Плужник. Київ: Держлітвидав. 1935. 454 с.
    • Тихий Дон. Кн.4 : роман. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ: Держлітвидав. 1941. 371 с.
  • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав, 1955 (виправлене видання)
    • Тихий Дон: Кн. 1 і 2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1955. ? с.
    • Тихий Дон: Кн. 3 і 4. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1955. ? с.
  • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав, 1961
    • Тихий Дон: Кн. 1 і 2. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1961. 625 с.
    • Тихий Дон: Кн. 3 і 4. Переклад з російської: Степан Ковганюк. Київ : Держлітвидав. 1961. 707 с.
  • Михайло Шолохов. Тихий Дон: кн. 1—4; Переклад з російської: Володимир Середин. Київ : Дружба Литератур, 2013. 690 стор. ISBN 978-5-9904050-2-8 (Бібліотека Віктора Чєрнамирдіна)

Екранізації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Згідно з першими виданнями перекладів Семена Каца і Євгена Плужника, див. § Переклади українською
  2. Згідно з пізнішими перевиданнями перекладів Семена Каца і Євгена Плужника, а також пізнішими перекладами Степана Ковганюка і Володимира Середина, див. § Переклади українською

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Непідцензурний Шолохов - Україна молода, 16.05.2013
  2. Mikhail Sholokhov. And Quiet Flows the Don (book 1). Translated from the Russian: Stephen Garry (pen name of Harry C. Stephens). New York: Alfred A. Knopf. 1934. 755 pp. (англ.)
  3. Mikhail Sholokhov. The Don flows home to the sea (book 2). Translated from the Russian: Stephen Garry (pen name of Harry C. Stephens). London : Putnam & Co., Ltd. 1940. 869 pp. (англ.)
  4. Mikhail Sholokhov. The Silent Don (books 1-2). Translated from the Russian: Stephen Garry (pen name of Harry C. Stephens). New York: Alfred A. Knopf. 1941. 777 pp. (англ.)
  5. White, R. (1983). Šoloxov in the United States: A Collection of the Periodical Columns, 1934-1967. Russian Language Journal / Русский язык, 37(126/127), 147-176 (англ.)
  6. Mikhail Sholokhov. (1950). And quiet flows the Don: a novel in four books. Translated from the Russian by Stephen Garry; revised and completed by Robert Daglish. Moscow: Foreign Languages Publishing House. 1950-1959. (Library of Soviet literature.) (англ.)
  7. а б Herman Ermolaev. [Mikhail Sholokhov and His Art]. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. 1982. 378 p.: pp 28-31. ISBN 9780691076348 (англ.)
  8. Олег Шама. Генерал від совліту. Як Шолохов став єдиним російськомовним нобелівським лауреатом, вихвалявшим СРСР - НВ, 28 жовтня 2015
  9. М. Степаненко. "Творець найпрекраснішого козацького епосу” Михайло Шолохов // Рідний край. - 2010. - № 2. - С. 98-113
  10. Таїна і таємниці «Тихого Дону» - Сіверщина, 5 травня 2008
  11. «Письменник Шолохов» і ГПУ - Літературна газета, 9 грудня 2015
  12. Шолохов Михайло Олександрович Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  13. Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років: матеріали до курсу «Історія перекладу»: навч. посіб. / Л. В. Коломієць. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2013. — 559 с.
  14. . О. Шолохов і Україна : бібліографічний покажчик. Упорядник: Л. І. Ільницька; відп. ред.: О. П. Кущ. Львів : АН УРСР, Львівська наукова б-ка ім. В. Стефаника, 1978 . 111 с.
  15. М. Шолохов і українська література: до 70-річчя з дня народження: список літератури за 1955—1975 рр. // АН УРСР, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; [уклад. Л. І. Ільницька; ред. Є. М. Лазеба]. — Львів, 1975. — 11 с.
  16. Касяненко Є. як Пилипенко перекручував Шолохова // Літературна газета. – 1934. – 20 серп. – С. 2.

Посилання[ред. | ред. код]