Перейти до вмісту

Тищенко Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тищенко.
Микола Тищенко
Тищенко Микола Миколайович
Народний депутат України
Нині на посаді
На посаді з29 серпня 2019
Народився17 травня 1972(1972-05-17) (53 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якресторатор, телеведучий, спортсмен, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнець
Alma materКиївський національний університет будівництва і архітектури Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяСлуга народу Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоМикола Петрович Тищенко
У шлюбі зАлла Барановська (з 2016)
ДітиДанило (2005)
Давид (2017)
Звання
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Микола Тищенко на сайті Верховної Ради
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Безпартійний
(до 27 січня 2023 року Слуга народу) 		29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Мико́ла Микола́йович Ти́щенко (також відомий, як «Коля Котлета»[1][2], нар. 17 травня 1972, Київ, УРСР) — український політик, громадський діяч, ресторатор, бодібілдер, телеведучий. Народний депутат України IX скл. від 219-го виборчого округу. Заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту та інфраструктури[3]. Фігурант антикорупційних розслідувань[4].

Колишній заступник голови фракції «Слуга народу»[5], звільнений з посади та виключений з партії через виїзд у Таїланд під час повномасштабного вторгнення[6][7][8].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1972 року у Києві, навчався в спеціалізованій школі № 194 «Перспектива» (Оболонський район), закінчив Київський університет будівництва і архітектури за спеціальністю інженер-механік, там же закінчив військову кафедру. Майстер спорту України з дзюдо[джерело?].

Ресторатор

[ред. | ред. код]

Займається ресторанним бізнесом з 1998 року[9]. Є власником мережі київських ресторанів «Наша карта» («Велюр», «Рішельє», «Сейф», «Тургенєв», «Вулик», суші-бар «Пушистый», «Olmeca Plage», «Три вилки») заснованої 2007 року. Співзасновник ГО «Гільдія рестораторів і підприємств громадського харчування».

Телебачення

[ред. | ред. код]

Брав участь у телепроєктах «Ігри патріотів», «Форт Байяр», «Володар гори»; «Битва українських міст», в якому очолив команду міста Києва, (березень 2010 року, телеканал «Інтер»); «МастерШеф», на «СТБ», входив до складу журі; «МастерШеф-2», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-3», на «СТБ», входить до складу журі; «МастерШеф-4», на «СТБ», входить до складу журі.

У квітні 2016 року Тищенко покинув «МастерШеф» після 6 років ефірів[10]. У 2017 році стає ведучим програми «Ревізор» на Новому каналі[11].

З серпня 2018 року є учасником шоу «Танці із зірками» на 1+1.

Політика

[ред. | ред. код]

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року (в.о. № 219, частина Святошинського району м. Києва)[12], де був позначений як генеральний директор ТОВ «ВКФ „РИМІД“»[13]. Підтримку Миколі надавала партія «Слуга народу», Тищенко обійшов Олександра Третьякова з партії «Європейська солідарність» і переміг на 219 окрузі[14].

Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Саудівською Аравією, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Катаром. Очолював київську міську організацію партії «Слуга народу»[15]. У березні 2021 обраний головою Закарпатської обласної організації партії «Слуга народу»[16]. 19 липня 2022 року голова партії Олена Шуляк припинила його повноваження на цій посаді[17].

26 січня 2023 року Тищенка виключили з партії Слуга народу через незаконне відвідування Таїланду під час повномасштабного вторгнення РФ до України[18][19]. Микола заявив, що отримав завдання «розвивати відносини з країнами Азії»[20].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Від початку російсько-української війни Тищенко декларував активну волонтерську діяльність та збори грошей для ЗСУ. Провів благодійну вечерю в Парижі, де зібрав 5 млн грн для ЗСУ, передав їх на купівлю автомобілів для захисників Миколаєва[21][22]. За допомогою серії благодійних вечерь Way of Peace в рамках проєкту «Кулінарна дипломатія» зібрав кошти на автівки для потреб ЗСУ[23].

Розслідування

[ред. | ред. код]

Порушення на виборах (2019)

[ред. | ред. код]

Під час парламентських виборів 2019 року ЦВК винесла Тищенку попередження за агітацію в органах влади (Святошинській РДА)[24]. Попри заборону політикам втручатися в освіту, Тищенко взяв участь на лінійках у двох школах Києва, перевірив перебіг ремонтних робіт і завітав ще до одного навчального закладу з ревізією процесу оновлення їдальні[25].

Порушення карантинних обмежень (2020—2021)

[ред. | ред. код]

Під час карантину в 2020 році заклад «Велюр», власником якого є Тищенко, продовжував працювати, незважаючи на заборону. Його відвідували депутати, чиновники та бізнесмени[26].

Також вже у 2021 році Тищенко влаштував велику вечірку в п'ятизірковому готелі Fairmont на честь дня народження своєї дружини. Поліція відкрила справу за фактом порушення карантинних вимог у готелі на столичному Подолі[27].

У березні 2021 року Тищенко приїхав разом з іншими депутатами зі Слуги народу до Івано-Франківської області, щоби підтримати Василя Вірастюка, який балотувався до ВРУ на окрузі № 87. Спостерігачі повідомили, що Тищенко вимагав журналістські посвідчення, переплутав Прикарпаття та Закарпаття, та обвинувачував кандидата від партії «За майбутнє» Олександра Шевченка в сепаратизмі[28].

Головні корупційні скандали (2020—2024)

[ред. | ред. код]

У травні 2020 року фірма ПП «Експрес-К», що належить його сестрі Юлії Тищенко, отримала підряд на 16,7 млн грн на будівництва транспортної розв'язки на Лівому березі Києва[29]. На той час Тищенко був народним депутатом і мав прямий вплив на розподіл державних замовлень.

У червні 2020 року нардеп Гео Лерос, відомий завдяки «плівкам Лероса», передав матеріали в НАБУ щодо схеми розкрадання бюджету на будівництво Подільсько-Воскресенського мосту, де фігурують імена Тищенка та «смотрящого» за Києвом Дениса Комарницького. У жовтні Гео Лерос виклав записи розмов Комарницького і Тищенка, які підтверджують згадану схему[30].

14 червня 2023, після того як Верховна Рада припинила діяльність ТСК Тищенка щодо вирубання лісів, помічниця Тищенка Евеліна Андрієвська створила ГО «ТСК Нацресурс» дублюючи назву ТСК. І після цього Тищенко продовжував писати про перевірки різних установ нібито в рамках роботи ТСК «Нацресурс»[31].

5 серпня 2023 року голосував проти відкриття електронних декларацій[32]. У грудні 2023 року НАЗК розпочало моніторинг способу життя Тищенка[33].

Чоловік сестри Тищенка, Герман Блінов, працював у компанії «Еко-Буд-Трейд», яка у 2024 році отримала 6 млрд грн з київського бюджету на добудову Подільсько-Воскресенського мосту[34].

Тищенко під час виборів (2021)

[ред. | ред. код]

У березні 2021 року Тищенко приїхав разом з іншими депутатами зі Слуги народу до Івано-Франківської області, щоби підтримати Василя Вірастюка, який балотувався до ВРУ на окрузі № 87. Спостерігачі повідомили, що Тищенко вимагав журналістські посвідчення, переплутав Прикарпаття та Закарпаття, та обвинувачував кандидата від партії «За майбутнє» Олександра Шевченка в сепаратизмі[35].

9 вересня 2021 року Тищенко напав на Гео Лероса в Верховній Раді України після критики Зеленського[36][37].

Волонтерська діяльність (2022)

[ред. | ред. код]

У квітні 2022 року, на один із блокпостів Святошинського району Києва, Тищенко передав 3 бронежилети майже 40-річної давності, та два мішки картоплі. Жилети виявилися непридатними до використання.[38]

Закордонні поїздки під час війни (2022—2023)

[ред. | ред. код]

У червні 2022 року Тищенко виїхав спочатку до Праги, де нібито збирали кошти на автівки для ЗСУ. За кілька місяців Тищенко був у Парижі[39].

У січні 2023 року Тищенко потрапив у скандал через поїздку до Таїланду. Посольство України в Таїланді опублікувало запрошення на зустріч із Тищенком, що викликало обурення серед громадськості, оскільки чиновникам заборонено виїжджати за кордон у приватних цілях під час воєнного стану[40].

Тищенко стверджував, що його поїздка була службовою, і він виконував завдання фракції «Слуга народу» щодо розвитку взаємодії з країнами Азії та Африки. Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заперечив, що він підписував розпорядження на відрядження Тищенка до Таїланду.

У відповідь на скандал голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія ініціював виключення Тищенка з фракції та партії. 27 січня 2023 року Тищенка виключили з фракції «Слуга народу» та позбавили посади заступника голови фракції.

ТСК Нацресурс (2023)

[ред. | ред. код]

14 червня 2023, після того як Верховна Рада припинила діяльність ТСК Тищенка щодо вирубання лісів, помічниця Тищенка Евеліна Андрієвська створила ГО «ТСК Нацресурс» дублюючи назву ТСК. І після цього Тищенко продовжував писати про перевірки різних установ нібито в рамках роботи ТСК «Нацресурс»[31].

Ботоферми та кол-центри (2019—2024)

[ред. | ред. код]

1 серпня 2022 року депутат Тищенко звинуватив колегу Олега Семінського в відстоюванні інтересів ботоферми, що за його словами пов'язана з російськими спецслужбами. Тищенко стверджував, що в офісі цього коллцентру були знайдені печатки російських компаній та банків, зокрема «Газпрому» та «Центробанку». Семінський заперечував ці звинувачення, заявивши, що офіс орендували «звичайні айтішники».[41]

У серпні 2023 року було опубліковано аудіо, де особа з голосом, схожим на Тищенка, обговорювала створення схеми «заробітку» на колл-центрах, обіцяючи вирішувати справи на всіх рівнях та домовлятися з правоохоронними органами й судами. Тищенко назвав цей запис фейком[42].

Проросійська позиція

[ред. | ред. код]

23 лютого 2024 року стало відомо, що Тищенко приховував зв'язки з особами, які співпрацюють з Росією[43]. ЗМІ вказують і на зв'язки з РФ через Микиту Батюка, батько якого є головою Спілки промисловців «ДНР»[44][45].

Напад на військового в Дніпрі (2024)

[ред. | ред. код]

20 червня 2024 року в Дніпрі Тищенко у супроводі невідомих озброєних людей у камуфляжі, а також представника ГУНП України в Києві напав на військового зі спецпідрозділу ГУР МО України Kraken, ветерана російсько-української війни Дмитра Павлова (позивний Син), який гуляв містом із немовлям[46]. Невідомі у балаклавах із Тищенком вихопили дитину з рук чоловіка, вдягли на чоловіка кайданки й почали бити[47]. Було порушено справи за ч. 1 ст. 125 (умисне легке тілесне ушкодження) та 2 ст. 146 (незаконне позбавлення волі) ККУ[48].

25 червня 2024 року Тищенку вручили підозру за нанесення тілесних ушкоджень та незаконному утриманні за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 ККУ[49][50][51]. Печерський суд Києва призначив Тищенку 60 днів домашнього арешту з носінням електронного браслету, але того ж вечора журналісти помітили Тищенка у одному з ресторанів Києва. Тищенка підозрювали у катуванні та незаконному позбавленні волі колишнього військовослужбовця у місті Дніпрі[52].

25 червня Печерський суд Києва заарештував на 2 місяці без застави охоронця Тищенка, учасника нападу[53][54]. 19 серпня суд продовжив домашній арешт Тищенку на два місяці[55].

19 вересня 2024 року запобіжний захід Тищенку у вигляді домашнього арешту з носінням електронного браслету продовжено на 2 місяці[56][57]. 12 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду залишила без змін Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року, відповідно апеляційну скаргу сторони захисту — залишено без задоволення[58][59]. 15 листопада 2024 року Печерський суд Києва продовжив домашній арешт Тищенка до 23 грудня 2024 року.[60][61][62]

7 листопада колишній охоронець Тищенка на Костянтин Цубера визнав свою провину та уклав угоду зі слідством. Він визнав причетність до незаконного позбавлення волі за попередньою змовою (ч. 2 ст. 146 ККУ), до катування (ч. 2 ст. 127), і надав свідчення щодо нападу[63].

17 грудня ДБР завершило розслідування проти Тищенка, обвинувальний акт було скеровано до суду[64]. 27 січня 2025 року суд відправив Тищенка під домашній арешт на 2 місяці[65].

12 травня Шевченківський суд пом'якшив Тищенку та експоліцейському Богдану Писаренку запобіжний захід до нічного домашнього арешту терміном до 12 липня[66][67].

Державні нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]
  • Батько — Микола Петрович Тищенко;
  • Мати — Жанна Анатоліївна Тищенко,[69] за часів СРСР працювала фотографом у будинку побуту, яким керував її чоловік, Микола перервав всі зв'язки з матір'ю[70][71].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dialog.ua. "Коля-котлета", – у Мережі ефектно відреагували на нову пропозицію Тищенка. Диалог.UA (укр.). Процитовано 21 червня 2024.
  2. ↑ Згадайте сало по 3 гривні, – політолог прокоментував скандал з Тищенком. 24 Канал (укр.). 28 січня 2023. Процитовано 21 червня 2024.
  3. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 2019-08-30 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  4. ↑ Тищенко Микола Миколайович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
  5. ↑ Разумков назвав прізвища голів фракцій [Архівовано 2019-08-31 у Wayback Machine.] Depo.ua (29 серпня 2019)
  6. ↑ Нардеп Тищенко поїхав до Таїланду під час війни: "операція Пхукет". ТСН.ua (укр.). 26 січня 2023. Процитовано 10 січня 2025.
  7. ↑ Валентина Романенко (26 січня 2023). Тищенка вигнали з партії "Слуга народу". Українська правда. Архів оригіналу за 26 січня 2023. Процитовано 26 січня 2023.
  8. ↑ Станіслав Погорілов (27 січня 2023). Тищенка виключили з фракції "Слуга народу" — речниця. Українська правда. Архів оригіналу за 28 січня 2023. Процитовано 28 січня 2023.
  9. ↑ Ресторатор та екс-«Ревізор» Микола Тищенко йде до Ради від «Слуги народу» як мажоритарник
  10. ↑ Ресторатор Николай Тищенко покидает «МастерШеф» после 6 лет эфиров (рос.). Ivetta.ua. 13 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 15 липня 2016.
  11. ↑ Молодий тато Микола Тищенко став новим ведучим «Ревізора». Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
  12. ↑ Микола Тищенко іде в політику: подробиці [Архівовано 2019-06-21 у Wayback Machine.] Сегодня (12 червня 2019)
  13. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  14. ↑ Що відомо про претендентів Слуги народу на керівництво економічними комітетами Верховної Ради. nv.ua. Процитовано 22 листопада 2019.
  15. ↑ Микола Тищенко очолив київський осередок "Слуги народу". Українська правда. 14 червня 2020. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
  16. ↑ Закарпатську обласну організацію «Слуги Народу» очолить Микола Тищенко. Слуга народу. 24 березня 2021. Архів оригіналу за 24 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  17. ↑ Мазуренко Альона (19 липня 2022). Шкодить репутації: Тищенко більше не голова закарпатської "Слуги народу". Українська правда. Архів оригіналу за 19 липня 2022. Процитовано 26 липня 2020.
  18. ↑ Нардепа Миколу Тищенка виключили з партії "Слуга народу", керівник парламентської фракції СН Давид Арахамія звільнив його з посади свого заступника і анонсував виключення з фракції. Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 26 січня 2023.
  19. ↑ Тищенка виключили з фракції "Слуга народу" після скандалу. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2023. Процитовано 21 лютого 2023.
  20. ↑ "Нам було поставлено задачу": Тищенко розповів, навіщо поїхав до Таїланду. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2023. Процитовано 28 лютого 2023.
  21. ↑ Микола Тищенко продав гітару із зображеннями облич захисників «Азовсталі» за 1 млн гривень. Гроші підуть на ЗСУ. Архів оригіналу за 13 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  22. ↑ Микола Тищенко за 2 години заробив 5 мільйонів гривень для ЗСУ. Архів оригіналу за 16 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  23. ↑ Микола Тищенко «привіз» з вечері у Празі 10 автомобілів для ЗСУ. Архів оригіналу за 24 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  24. ↑ ЦВК інформує (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 9 листопада 2021.
  25. ↑ Новообрані нардепи від столиці та Київщини йдуть шляхом попередників. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 15 вересня 2021.
  26. ↑ Ресторан нардепа від “Слуги Народу” Тищенка приймає VIP-гостей попри карантинні обмеження. Bihus.Info (укр.). 28 квітня 2020. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  27. ↑ "Схемы" показали видео вечеринки депутата Тищенко в отеле во время локдауна. LIGA (рос.). 19 квітня 2021. Процитовано 18 лютого 2025.
  28. ↑ “Мінування”, десант “слуг” і силовики. Де результати виборів на Франківщині?. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  29. ↑ Сестра Тищенка виграла тендер на 16 млн по «понятційці» смотрящего Комарницького. Наші гроші. Архів оригіналу за 21 червня 2024. Процитовано 21 червня 2024. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  30. ↑ Лерос показав другу частину записів розмов “Тищенка і Комарницького”. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 15 вересня 2021.
  31. ↑ а б {{cite web|url=https://novynarnia.com/2024/07/03/pomichnyczya-tyshhenka-stvoryla-gromadsku-organizacziyu-odnojmennu-do-tsk-verhovnoyi-rady-yaka-vzhe-ne-isnuvala-chesno/%7Ctitle=Помічниця нардепа Тищенка створила громадську організацію, однойменну до ТСК Верховної Ради, яка вже не існувала, — «Чесно»|publisher=Новинарня
  32. ↑ Рух "Чесно" назвав нардепів, які не проголосували за відкриття е-декларацій. Суспільне. Архів оригіналу за 21 червня 2024. Процитовано 21 червня 2024.
  33. ↑ Марина Баранівська (26 грудня 2023). Після виходу сюжету Bihus.Info про статки Миколи Тищенка НАЗК розпочало перевірку джерел прибутків нардепа. Детектор медіа. Архів оригіналу за 27 грудня 2023. Процитовано 27 грудня 2023.
  34. ↑ Корупція, вбивство і тендери: найгучніші кримінальні справи в Україні за рік. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
  35. ↑ “Мінування”, десант “слуг” і силовики. Де результати виборів на Франківщині?. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  36. ↑ У Раді бійка: Тищенко напав на Лероса. pravda.com.ua/ (укр.). Українська Правда. 9 вересня 2021. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  37. ↑ Стало відомо, чому Тищенко напав на Гео Лероса. glavcom.ua (укр.). Главком. 9 вересня 2021. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  38. ↑ Нардеп Тищенко передав столичній ТрО неякісні бронежилети, — ЗМІ. Архів оригіналу за 24 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  39. ↑ Скандали з Миколою Тищенком під час війни: від побиття ексвійськового до "закордонного фронту". ТСН.ua (укр.). 25 червня 2024. Процитовано 18 лютого 2025.
  40. ↑ Як Тищенко вилетів зі "Слуги народу": всі подробиці скандалу з поїздкою до Таїланду. ТСН.ua (укр.). 27 січня 2023. Процитовано 18 лютого 2025.
  41. ↑ Тищенко заявив про викриття кол-центру, що передавав дані про роботу ППО, і повʼязав його з депутатом Семінським. Той заперечує (фото). LB.ua. 1 серпня 2023. Архів оригіналу за 1 серпня 2023. Процитовано 1 серпня 2023.
  42. ↑ "Треба по-тонкому": Тищенко втрапив у скандал із колцентрами. ТСН.ua (укр.). 23 серпня 2023. Процитовано 18 лютого 2025.
  43. ↑ Євген Мітін (23.02.2024). Микита Батюк – мажор, альфонс чи просто свояк Миколи Тищенка?. 360UA NEWS. Архів оригіналу за 27 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
  44. ↑ https://web.archive.org/web/20170624055142/http://tk-union.tv/kommentarij-batyuka-08-04-2015.html
  45. ↑ Пособник боевиков НВФ. Батюк Володимир Миколайович. 14.06.2016. Архів оригіналу за 27 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
  46. ↑ Кучерявець, Марія (25 червня 2024). Скандал із Тищенком. Що сталося у Дніпрі та як напад на екс-військового став справою проти нардепа. РБК-Україна. Архів оригіналу за 26 червня 2024. Процитовано 14 вересня 2024.
  47. ↑ У мережі пишуть про напад на військового у Дніпрі. Поліція порушила справу. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 21 червня 2024.
  48. ↑ Напад на військового у Дніпрі: з'явилась реакція голови МВС. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 21 червня 2024. Процитовано 21 червня 2024.
  49. ↑ Review News (25 червня 2024). Тищенко отримав підозру за позбавлення волі ексвійськового. Review News (укр.). Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.
  50. ↑ Звільнили поліцейського, який брав участь в інциденті з ексвійськовим та охороною нардепа Тищенка у Дніпрі (укр.). 24 червня 2024. Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.
  51. ↑ Нардепу Тищенку повідомили про підозру за фактом подій у Дніпрі. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 червня 2024.
  52. ↑ Електронний браслет та домашній арешт: суд обрав запобіжний захід Миколі Тищенку, якого підозрюють в катуванні військового у Дніпрі. Slidstvo.info (укр.). Архів оригіналу за 25 червня 2024. Процитовано 25 червня 2024.
  53. ↑ Напад на екс-військового у Дніпрі: суд арештував охоронця Тищенка. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 червня 2024.
  54. ↑ Богданьок, Олена (25 червня 2024). Суд відправив нардепа Тищенка під цілодобовий домашній арешт (укр.).
  55. ↑ Суд продовжив домашній арешт нардепу Тищенку. РБК-Украина (укр.). Процитовано 8 вересня 2024.
  56. ↑ Суд продовжив запобіжний захід нардепові Тищенку. Суспільне Новини.
  57. ↑ Суд продовжив запобіжний захід нардепу Тищенку. РБК-Украина (укр.). Процитовано 22 вересня 2024.
  58. ↑ Повідомлення Київського апеляційного суду від 12.11.2024. Nov 12 at 16:34
  59. ↑ Суд залишив нардепа Тищенка під цілодобовим домашнім арештом. 12.11.2024, 22:16
  60. ↑ Суд продовжив запобіжний захід нардепу Миколі Тищенку. Судово-юридична газета (укр.). Процитовано 16 листопада 2024.
  61. ↑ Справа Тищенка: у суді визначають запобіжний захід для нардепа (трансляція). ТСН.ua (укр.). 14 листопада 2024. Процитовано 16 листопада 2024.
  62. ↑ Суд продовжив запобіжний захід нардепу Тищенку. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 листопада 2024.
  63. ↑ Охоронець Тищенка визнав провину у справі про напад у Дніпрі та пішов на співпрацю. РБК-Украина (укр.). Процитовано 30 листопада 2024.
  64. ↑ Напад на ексвійськового у Дніпрі. ДБР завершило розслідування проти Тищенка. РБК-Украина (укр.). Процитовано 9 січня 2025.
  65. ↑ Суд повернув нардепа Тищенка під домашній арешт. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2025.
  66. ↑ "Слузі народу" Тищенку змінили запобіжний захід на нічний домашній арешт. Цензор.нет.
  67. ↑ Тищенку пом'якшили запобіжний захід, більше не під цілодобовим арештом. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 травня 2025.
  68. ↑ Указ Президента України від 2 вересня 2008 року № 788/2008 «Про відзначення державними нагородами України»
  69. ↑ Біографія з офіційного сайту партії Слуга Народу. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
  70. ↑ Торгує шкарпетками біля метро. Журналісти поспілкувались з матірʼю Тищенка. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 липня 2024.
  71. ↑ Торгує носками біля метро - чому Тищенко покинув хвору матір та чи успадкував її діагноз. www.unian.ua (укр.). Процитовано 28 липня 2024.
  72. ↑ Досье: Тищенко Николай Николаевич. Архів оригіналу за 14 травня 2020.
  73. ↑ Николай Тищенко женится на студентке. viva.ua (рос.). Архів оригіналу за 19 квітня 2017. Процитовано 18 квітня 2017.
  74. ↑ Микола Тищенко підтвердив розлучення з Аллою Барановською та назвав причину (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2024. Процитовано 15 березня 2024.
  75. ↑ Скандал з Тищенко. Що зараз з нардепом та його екс-дружиною. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 липня 2024.
  76. ↑ 45-летний ресторатор Николай Тищенко показал фото новорожденного сына. moirebenok.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
  77. ↑ Тищенко каже, що у нього з кумом Єрмаком суворі відносини. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 21 лютого 2023. Процитовано 21 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Тищенко Микола Миколайович

Логотип Вікіцитат Цитати за темою Тищенко Микола Миколайович у Вікіцитатах

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тищенко_Микола_Миколайович&oldid=45297638