Ткацький верстат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Традиційний ткацький верстат (реконструкція) з українського Полісся, експозиція Музею історії ткацтва Чернігівщини, смт. Козелець

Тка́цький верста́т — верстат, що виробляє з ниток різноманітні види текстильних тканин, основна машина ткацького виробництва.

Ручний ткацький верстат також називають кро́снами[1] (праслов. *krosno < *kre/*kro — «край»)[2]. У деяких діалектах словом «кросна» називають і саме полотно[1].

Історія[ред.ред. код]

Перші письмові згадки про ткацькі верстати датуються 457 роком нашої ери у працях невідомого грецького історика.

Археологічні знахідки ткацьких верстатів на території України належать до доби палеоліту.

Виділяють три типи верстатів — найпростіший верстат (без стійок-станин), верстат на сохах, рамний верстат.

В Україні побутували два різновиди верстатів — вертикальний (так звані «розбої») і горизонтальний. Перший був досить архаїчним і на початок XX ст. практично вийшов з ужитку. Він являв собою звичайну раму, на яку натягали нитки основи. Візерунок закладали вручну, або за допомогою тонкої палички («глиці»). Ущільнення ниток проводили спеціальними гребенями. На відміну від вертикального горизонтальний верстат мав ремізки («начиння») — пристрій для піднімання й опускання ниток основи, вони уможливлювали робити різноманітні види переплетень і виготовляти безліч різновидів ткацьких виробів[3].

У 1733 році з'явився перший зразок механічного верстата — з автоматичним прокладанням човника. Зараз більшість вироблюваного полотна виготовлюється на сучасних механічних верстатах, а ручні можна знайти лише в небагатьох хатніх господарствах.

Будова традиційного ручного верстата (кросен)[ред.ред. код]

Будова гуцульських кросен за словником Грінченка:[4] 1) передні стояни (передні коники); 2) задні стояни (задні коники, слупки); 3) ставки (стативи, коні, застрямини); 4) жердки (победрини); 5а) поперечниця (жердка); 5б) поперечниця (шайда); 6) сідавка; 7) льонтки (льонки, ломки); 8) магіль; 9) штак; 10) спідній навій; 11) триб; 12) песик (цуга); 13) верхній навій; 14) триб; 15-16) цуґа (песик); 17) чіп; 18) шнур; 19) камінь; 20) поперечниця (шайда); 21) вуха (кочки, жабка); 22) підніжки, надіті на шворінь (поножі); 23) середня жердка (скракник); 24) скраклі (жабки) з кільцями; 25) начиння; 26) мотузки; 27) жердка (стріла); 28) снизьки (лядобійці, хвости); 29) ляда (набівка), а в ній: 30) блят (бердо); 31) основа; 32) полотно; 33) човник; 34) полотно, навите на спідній навій.
Начиння і скраклі білоруських кросен (Вітебська область)
Схема розташування ремізок в основі
  • Рама кросен — каркас, основа конструкції. Складалася з таких частин: 4 вертикальних стійок («стоянів», «слупків» або «коників»), двох нижніх повздовжніх перекладин («ставок»), двох верхніх повздовжніх перекладин («жердок» або «победрин»), і поперечних перекладин («поперечниць»). Верхні поперечні перекладини ще називалися «жердками», нижні — «шайдами».
  • Навій (діал. «воротило», «воротіло») — вал, на який навивають нитки основи і намотують готове полотно. У традиційному верстаті два навої — нижній («спідній») і верхній. На верхньому навою кріпилися нитки основи, нижній слугував валом для готової тканини. Навої виготовляли в основному із сосни і також з плодових дерев — груші, яблуні.
  • Ляда, набівка — частина верстата, крізь яку проходять нитки основи і за допомогою якої прибиваються одна до одної утокові нитки. Складається з таких деталей: двох дерев'яних горизонтальних брусків (власне ляди або «рами»), бічних стійок («снизьок», «лядобійців», «хвостів»), берда («бляту») і верхньої перекладини («стріли», «розпинки»), що лежала на повздовжніх жердках каркасу кросен, завдяки ній ляда могла гойдатися взад і вперед на зразок гойдалки. Нижні кінці стійок закріплені у нижньому бруску, верхній брусок вільно пересувається уверх і униз. Між брусками ляди поміщається бердо, яке входить у видовжену заглибину нижнього бруска. Верхній брусок пересувається донизу, і притискуючи бердо, фіксує його у стоячому стані. Для кріплення верхнього бруска до берда застосовуються два клинки. Подаючи ляду на себе, зубцями берда ущільнюють утік, а будучи відпущеною, вона відтягається назад від маґлю шнуром з противагою.
  • Бердо (заст. «блят») — деталь ляди, що нагадує гребінь у рамці. Крізь зубці берда проходять нитки основи.
  • Маґіль або маґель (від нім. Mange(l) через пол. magiel)[2] — поперечна деталь у вигляді качалки, валка, над якою проходить готове полотно і до якої прибивається утік лядою.
  • Льонтки, льонки, ломки — вертикальні короткі бруски, встановлені на ставках, що слугують опорами для маґлю
  • Човник — дерев'яна колодочка з шпулею («цівкою»), до якої кріпиться утокова нитка. За допомогою човника утік просилюють у зів ниток основи.
  • Ставка, статив, кінь, застрямина — нижня повздовжня перекладина, що має вигляд широкої дошки. Через ставки проходить вал нижнього навою і розміщене сидіння («сідавка», «сідець»)
  • Начиння, ремізки (діал. «ничениці», «нечілниці», «нити») — пристрій для піднімання й опускання ниток основи. Являє собою нитяні рукави, натягнуті на паралельно розміщені дерев'яні пластинки. У рукавах зроблені вічка, через які і проходять нитки основи, при цьому парні нитки проходять через вічка першого рукава-ремізки, а непарні спочатку проходять через нитки першої ремізки, потім — через вічка другої. Верхні кінці ниток начиння прив'язуються до скраклів, нижні — кріпляться до педалей. Від кількості ремізок залежить візерунок тканини, для простого переплетіння досить двох: одної для парних, другої — для непарних ниток основи[5]. У складних переплетіннях число ремізок сягає 30.
  • Скраклі, жабки, карпульці, коклюшки — дерев'яні блочки, на яких підвішувалося начиння
  • Скракник або переклад — верхня перекладина, до якої підвішувалися скраклі з начинням
  • Жердка або победрина — верхня повздовжня перекладина. До жердок кріпився скракник, на них також лежала верхня перекладина ляди.
  • Шайда — нижня поперечна перекладина. До одної з шайд кріпилися педалі («підніжки»)
  • Підніжки — педалі, за допомогою яких приводять у дію начиння
  • Сіда́вка або сіде́ць — сидіння для майстра у вигляді дошки, яка лежить на нижніх поздовжніх перекладинах («ставках»)
  • Триб — коліщатко в місці проходу валу навою через раму, споряджене храповим механізмом
  • Песик або цуга — храп біля триба, що запобігає зворотному обертанню навоїв.

Робота на кроснах[ред.ред. код]

На верхній навій намотують нитки основи. Для цього використовують різні прилади — ритки, комору, снувавку, снувалку, відомі під загальною назвою «оснівниця». Нитки основи пропускають через ремізки (нитяні рукави начиння) і кріплять до нижнього навою. Готують човник, намотуючи на його шпулю (по-народному «цівку») утокову нитку — за допомогою ремісника і звіяшок. Натискуючи на підніжки, розсувають ремізки, які, у свою чергу, розсувають нитки основи, утворюючи зів, через які майстер просовує човник з утоковою ниткою. Проклавши утік, його ущільнюють, прибиваючи бердом ляди. Потім натискуванням на підніжки знову переміщають ремізки, міняючи місцями парні і непарні нитки основи, і повторюють ті ж самі операції. Готове полотно поступово намотують на нижній навій.

Механічний ткацький верстат[ред.ред. код]

Ткацький верстат 1939 року заводу Mueller Cloth Mill, нинів в музеї в Ойскірхені, Німеччина
Вазописець Амасіс (?)" Жінки ткуть на вертикальному верстаті", лекіф до 530 року до н. е.
Ткацький верстат, поч. ХХ ст., Полтавщина, експозиція краєзнавчого музею, м. Миргород

Робота на ручному ткацькому верстаті була досить трудомістким і втомливим процесом, що вимагав постійної уваги. Окрім того, ширина тканини обмежувалася довжиною навою з встановленими на ньому нитками основи і не могла перевищувати довжини руки ткача (близько 80 см). Щоб виробляти ширше полотно, на промисловому виробництві використовували широкі верстати, на який працювали два робітники, що стояли по боках: вони просилювали човник у зів, протягуючи його один одному. Величезне зростання сукняного виробництва в Англії у перших десятиліттях XVIII ст. (у 1740 році один Йоркширський округ випускав 100 000 шматків сукна в рік) вимагало ощадливішого використання робочої сили.

У 1733 з'явився перший механічний верстат, винайдений Джоном Кеєм (John Kay). Конструктивною новиною його був так званий «літаючий човник» (fly shuttle). Як вказувалося в тексті патенту, це був «човник, винайдений недавно для кращого і акуратнішого ткання широкого сукна, саржі, вітрильного полотна і взагалі широких матерій»[6].

Протягом двох з половиною століть з'явилося багато типів механічних верстатів. Мінявся принцип кріплення основи: так, існують навійні і безнавійні верстати — в останніх нитки основи подають безпосередньо зі шпуль. По-різному використовується і човник: існують верстати з одним човником, з кількома (багаточовникові верстати) і навіть такі, на яких він взагалі відсутній (безчовникові верстати).

Для роблення складних переплетінь застосовують верстат Жакарра («жакаррдів верстат»).

Класифікація[ред.ред. код]

За способом утворення тканини[ред.ред. код]

Залежно від способу утворення тканини верстати бувають двох типів:

За конструкцією[ред.ред. код]

За конструкцією розрізняють:

  • пласкі
  • круглі (використовують тільки для вироблення спеціальних тканин, наприклад рукавних).
  • квадратні

Найбільш розповсюджені плоскі багаточовникові верстати.

За матеріалом вироблюваної тканини[ред.ред. код]

Залежно від використання пряжі та призначення тканин ткацькі верстати призначаються для вироблення бавовняних, шовкових, шерстяних, скляних, металічних та ін. тканин.

За наявністю човника[ред.ред. код]

  • Човникові верстати — тип верстатів, у яких утік просилюється між нитками основи за допомогою човника, як і у ручних верстатах
  • Безчовникові верстати — верстати, що не мають човника, а утік прокладається через нитки основи за допомогою планок (рапір).

За ознакою фактоутворного механізму[ред.ред. код]

  • ексцентрикові
  • кареткові
  • жакардові
  • човникові
  • автоматичні

За шириною утворюваної тканини[ред.ред. код]

Верстати можуть бути вузькими (виробляють тканину шириною до 100 см) і широкими, призначатися для легких, середніх та важких верстатів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Кросна // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9
  3. Ткацтво i килимарство
  4. Верстат у Словнику Грінченка.
  5. Устройство ткацкого станка и работа на нём (рос.)
  6. Челнок-самолет Кея (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Промисловість Це незавершена стаття з промисловості.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.