Перейти до вмісту

Ткаченко Яків Михайлович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.
Яків Михайлович Ткаченко
Ім'я при народженніЯків Михайлович Ткаченко
Народився2 лютого 1979(1979-02-02)
Дніпропетровськ, Українська РСР
Помер10 грудня 2024(2024-12-10) (45 років)
Національністьукраїнець
ГромадянствоУкраїна Україна
ДіяльністьАктор театру та кіно
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності2000 — 2024
IMDbID 10216110
CMNS: Яків Михайлович Ткаченко у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Яків Михайлович Ткаченко (Yakiv Tkachenko) (2 лютого 1979, м. Дніпропетровськ, УРСР — 10 грудня 2024) — український актор театру та кіно.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 2 лютого 1979 року в місті Дніпропетровськ.

Мрією дитинства було стати лікарем, як його мати. У віці 14 років потрапив до Народного театру, що і визначило його подальший шлях.

Після закінчення школи в 1996 році, вступив до Дніпропетровського театрального коледжу на спеціальність Актор драми. Після закінчення, отримав запрошення до Дніпропетровського академічного театру російської драми ім. М. Горького (зараз — Дніпровський академічний театр драми та комедії) — працював у театрі до 2019 року, майстер сцени. Згодом – актор Дніпровського академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка (2020—2021).

2011 року вступив до Київський національний університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого на режисуру драми.

Першу роль в кіно отримав ще в 2003 році, а з 2016 р. з початком розквіту українського кіно починає активно зніматися у художніх фільмах та серіалах

2018 року був номінований на українську національну кінопремію «Золота дзиґа» як найкращий актор другого плану за роль Славіка у фільмі «Припутні» Аркадія Непиталюка[1].

1 березня 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Російського вторгнення в Україну вступив до лав Територіальної оборони міста Дніпра. В складі ЗСУ воював під Вугледаром. Отримав звання молодшого сержанта. Був головним сержантом взводу, та в.о. командира взводу. Отримав контузію та важке поранення, після якого повернувся на фронт. У лютому 2023 року був демобілізований з лав ЗСУ та повернувся до акторської кар'єри.

У вересні 2024 року не зміг терпіти свавілля російської навали, та, пройшовши жорсткий відбір, вступив до 3 ОШБр, підписавши контракт зі Збройними Силами України. Загинув на фронті 10 грудня 2024 року[2].

Ролі у театрі

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль Режисер / Виробництво Дж.
2003 «Дикий табун» реж. Валерий Рожко
студія «Злагода» (кіностудії ім. Олександра Довженка)
2017
ф
 «Червоний» Хмара, воїн УПА реж. Заза Буадзе
кінокомпанія «ІнсайтМедіа» (Україна), Одеська кіностудія (Україна), «Artbox» (Литва)		 Трейлер[3]
2017
ф
 «Припутні» Славік реж. Аркадій Непиталюк
кінокомпанія «Star Media»		 Трейлер[4]
2019
с
 «Ватага»[pl] Сорокін реж. Кася Адамік[pl], Olga Chajdas
виробництво «HBO Polska»[5]		 Трейлер 3 сезону[6]
2019
ф
 «Ціна правди»
«Гарет Джонс»		 Влад, агент ГПУ Реж. Агнешка Голланд
кінокомпанія «Film Produkcja» (Польща)
Studio Produkcyjne Orka (Польща)
«Parkhurst» (Канада), «Кінороб» (Film.ua Group) (Україна), «Jones Boy Film» (ВБ)		 Трейлер 1[7], Трейлер 2[8]
2019
с
 «Нове життя Василини Павлівни» Стефан реж. Олексій Єсаков
«1+1 Продакшн»[9]
2020
24 грудня
ф
 «Безславні кріпаки» Богдан Чуба реж. Роман Перфіл'єв
Кінокомпанія «Kristi Films»		 Тизер-трейлер[10]
2022
кф
 «Лалібела» Віктор реж. Анна Морозова
Кінокомпанія Держкіно України
2022
кф
 «Блуд і Кавун» Блуд реж. Олег Володкевич
Кінокомпанія Держкіно України		 Сторінка у FB[11]
2023
23 серпня
ф
 «Довбуш» опришок Іван Сабат реж. Олесь Санін
Кінокомпанія «ProntoFilm»		 Трейлер[12]
Сторінка у FB[13]
2024
25 лютого
с
 «Перевізниця» Данило Сергійович реж. Аркадій Непиталюк, Євген Тунік
кінокомпанія «Starlight Media», «Gaumont»		 Трейлер[14]
2024
26 жовтня
кф
 «Татова Подряпинка» Роман реж. Єгор Гармаш
кінокомпанія «No Stars»		 Трейлер[15]

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Лідером за кількістю номінацій став фільм «Припутні» Аркадія Непиталюка
  2. ↑ Ірина БАТЮК (14 грудня 2024). На фронті загинув актор і воїн Яків Ткаченко: він служив у Третій штурмовій (укр.). «Українська правда». Процитовано 14 грудня 2024.
  3. ↑  «Червоний». Трейлер на YouTube
  4. ↑  «Припутні». Трейлер на YouTube
  5. ↑ «Ватага». IMDB
  6. ↑  «Ватага». Трейлер 3 сезону на YouTube
  7. ↑  «Ціна правди». Трейлер на YouTube
  8. ↑  «Ціна правди». Трейлер на YouTube
  9. ↑ «Нове життя Василини Павлівни»
  10. ↑  «Безславні кріпаки». Трейлер на YouTube
  11. ↑ «Блуд і Кавун»
  12. ↑  «Довбуш». Трейлер на YouTube
  13. ↑ «Довбуш»
  14. ↑  «Перевізниця». Трейлер на YouTube
  15. ↑ «Татова Подряпинка»

Посилання

[ред. | ред. код]

«Істинний характерник». Яким був актор, боєць 3-ої штурмової Яків Ткаченко

Соціальні мережі

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ткаченко_Яків_Михайлович&oldid=45480236