Перейти до вмісту

Ткачук Андрій Сергійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ткачук Андрій Сергійович
 Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження21 серпня 1986(1986-08-21) (39 років)
Покровськ, СРСР
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС ДШВ
ФормуванняКомандування Десантно-штурмових військ
Війни / битвиВійна на сході України
 • Протистояння у Слов'янську
 • Бої за Дебальцеве
Командування
Начальник штабу — заступник командувача Десантно-штурмових війск
Нагороди та відзнаки
Герой України
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Андрі́й Сергі́йович Ткачу́к (нар. 21 серпня 1986, Красноармійськ, СРСР) — бригадний генерал Збройних сил України. Начальник штабу — заступник командувача Десантно-штурмових військ. Учасник російсько-української війни. Герой України.

Бойовий шлях

[ред. | ред. код]

Народився 21 серпня 1986 року.[1]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Із 2 травня по 14 липня 2014 року під керівництвом Андрія Ткачука особовий склад зведеної роти батальйону ніс службу на блокпосту № 5, біля стели на в'їзді у Слов'янськ з боку Краматорська, із завданням ізоляції визначеного району, перебуваючи під постійним вогневим натиском противника. Завдяки правильній організації служби та вмілому керівництву офіцера, всі атаки бойовиків відбили.

У ніч 5 липня 2014 року бойовики здійснили спробу прориву зі Слов'янська, але завдяки діям роти під командуванням майора Ткачука противник зазнав значних втрат. Під час бою знищено один танк, три бойові машини піхоти, одну бойову машину десантну та близько двадцяти бойовиків. Сам офіцер зазнав контузії, але відмовився від евакуації та далі виконував завдання. 5 липня українські війська зайшли до міста й встановили державний прапор над міськадміністрацією.

Докладніше: Бої за Слов'янськ

Разом з іще 5 військовиками — за визволення Слов'янська та інших населених пунктів — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, 5 липня 2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Із 23 по 28 липня 2014 року майор Ткачук брав участь в операціях визволення від бойовиків Дзержинська і Лисичанська. З 29 липня по 25 серпня 2014 року брав участь в операціях знищення бойовиків у районах Дебальцевого, Шахтарська, Вуглегірська, Ждановки, Комунара Донецької області.

23 серпня 2014 року в ході бою в районі населеного пункту Комунар Донецької області офіцер зазнав кульового поранення лівої руки.

З серпня по грудень 2015 року та з квітня по серпень 2016 року парашутно-десантний батальйон під командуванням майора Ткачука виконував завдання в зоні бойових дій на території Донецької області.

У День захисника України, 14 жовтня 2016 року, Президент Петро Порошенко вручив Андрію Ткачуку орден «Золота Зірка» Героя України.

23 серпня 2025 року — бригадний генерал.[2]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (13 жовтня 2016) — за мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[3]
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (5 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
  • Хрест бойових заслуг (16 серпня 2024)[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Лицарі ордена Богдана Хмельницького: Андрій Сергійович Ткачук. dshv.mil.gov.ua. Архів оригіналу за 30 травня 2019. [Архівовано 2019-05-30 у Wayback Machine.]
  2. Указ Президента України від 23 серпня 2025 року № 637/2025 «Про присвоєння військового звання»
  3. Указ Президента України від 13 жовтня 2016 року № 449/2016 «Про присвоєння А.Ткачуку звання Герой України»
  4. Указ Президента України від 5 липня 2014 року № 570/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України №505/2024 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 16 серпня 2024. Архів оригіналу за 8 жовтня 2024. Процитовано 13 лютого 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 167
13 жовтня 2016
Наступник:
Гарматій Володимир Михайлович Снітко Андрій Володимирович