Ткачук Діонисій Дмитро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Діонисій Ткачук, ЧСВВ
Dionysij Tkachuk.jpg
Ім'я при народженні Дмитро
Народився 9 листопада 1867(1867-11-09)
с. Княгинин, тепер належить до м. Івано-Франківська, Україна Україна
Помер 24 січня 1944(1944-01-24) (76 років)
Рим, Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Поховання Кампо Верано
Діяльність священик, магістр новиків
Титул Архимандрит ЧСВВ
Термін 1931 — 1944
Наступник о. Діонисій Головецький
Конфесія греко-католик

Ткачу́к Діони́сій Дмитро́ (9 листопада 1867, с. Княгинин, поблизу Станиславова (тепер Івано-Франківськ, Україна) — 24 січня 1944, Рим, Італія) — український церковний діяч, василіянин, вихователь молодих ченців-василіян, перший після Добромильської реформи архимандрит Василіянського Чину (1931—1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 листопада 1867 року в с. Княгинині (Австро-Угорщина, тепер в межах Івано-Франківська, Україна).

Навчався у Станиславові (1874—1883). До Добромильського монастиря вступив 17 липня 1883 р., де відбув новіціат та курси гуманістики (1885—1886). Філософські студії проходив у Львові (1886—1888), богослов'я — у Кристинополі (Червоноград) й Кракові (1890—1894). Ієрейські свячення отримав 24 липня 1892 р. З 1894 р. — ігумен у Кристинополі, 1896 р. — ігумен у Бучачі; 1901 р. — магістр новіціату в Добромилі; а згодом у Крехові, оскільки 20 липня 1902 р. новіціат переїхав до Крехова; 1902—1908 рр. — також консультор Галицької Провінції Василіанського Чину; 1905—1909 рр. — ігумен Крехівського монастиря і магістр новіціату; 1910 р. — вікарій, професор у Крехові; 1911—1914 рр. — магістр у Крехові; з 1914 р. — у Загребі (Хорватія), з 19 грудня 1915 р. — ігумен і магістр у Крехові, з 1917 р. — консультор Провінції, з 1918—1921 рр. — ігумен у Лаврові, з 1921 р. — у Станиславові (Івано-Франківську), з 1922 р. — ігумен у Перемишлі, а згодом професор філософії у Крехові (1922), Лаврові (1923) і Кристинополі (1924—1926), з 1926—1931 рр. — протоконсультор й візитатор Провінції.

1931 р. на генеральній капітулі в Добромилі вибраний архімандритом (головним настоятелем) Василіянського чину з осідком у Римі. Багато часу приділяв канонічним візитаціям монастирів, дбав про виховання й навчання ченців.

Писання[ред. | ред. код]

  • 1910 р. — книга про часте й щоденне Причастя «De frequenti et quotidiana Communione»;
  • 1928 р. — стаття «Крехівський сволок» у «Записках ЧСВВ» (т. III, вип. 1-2, ст. 247);
  • 1933 р. у періодиці «Добрий Пастир» дав інтерв'ю на питання: Хто є фундатором Згромадження ССНДМ? («Quisnam fuit Cong. Servularum B. M. V. Immac. Conceptae fundator?», ІІІ, 1933, 165—181; Великий о. А., Історія С. Служебниць, Рим 1968, 735—756).

Джерела і література[ред. | ред. код]