Ткачук Костянтин В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ткачук Костянтин В'ячеславович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Ткачук Костянтин В'ячеславович.jpg
Загальна інформація
Народження 18 вересня 1990(1990-09-18)
Кривий Ріг
Смерть 1 лютого 2015(2015-02-01) (24 роки)
Троїцьке
поховання: Кривий Ріг
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЕ ТАН (2016).png Танкові війська
Формування
17 ОТБр (2016).png
 17 ОТБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Костянти́н В'ячесла́вович Ткачу́к (18 вересня 1990 — 1 лютого 2015) — старший солдат Збройних сил України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Працював помічником машиніста електровозу на Інгулецькому ГЗК. Мобілізований 31 липня 2014-го, навідник танка, 17-та окрема танкова бригада. Колектив депо придбав йому бронежилет.

1 лютого 2015-го між селами Троїцьке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади — приблизно 60 бійців та 2 танки 17-ї танкової бригади, вийшло близько 10 одиниць бронетехніки терористів — танки, БТР, МТ-ЛБ, «Урали» з зенітними гарматами, значні піхотні піхоти. Українська артилерія знищила одну бронемашину та «Урал», 4-5 танків продовжили атакували позиції. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського ліквідував один ворожий танк, решта підійшли впритул, в окопах почалися рукопашні сутички. Танк Осташевського підбито протитанковою керованою ракетою, загинув екіпаж танка: молодший сержант Олексій Осташевський, молодші сержанти Василь Денисюк та Костянтин Ткачук. Командирський люк був відкритий, через нього внаслідок вибуху Осташевського викинуло із башти до 30 метрів, Ткачук та Денисюк згоріли у машині. Позицію було утримано українськими військовими, захоплено справний російський танк Т-72 та полонено контуженого механіка-водія[1].

Ідентифікований за тестами ДНК. Похований в місті Кривий Ріг 19 березня 2015-го, у місті оголошено жалобу.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • на місці загибелі екіпажу встановлено пам'ятний знак
  • «За заслуги перед містом» Кривий Ріг III ступеня (посмертно)
  • в Політехнічному коледжі Криворізького національного університету, у якому навчався Костянтин, відкрито пам'ятну дошку його честі

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]