Товариство закарпатців у Києві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Товариство закарпатців у Києві об’єднує на добровільній основі всіх вихідців із Закарпаття та членів їхніх сімей, що проживають в м.Києві, й з січня 2000 року є юридичною особою зі своїм статутом та іншими необхідними документами та атрибутами. Воно було створене 19 грудня 1960 року, в день святого Миколая. Мета, завдання і організаційна структура товариства викладена в Статуті, який повністю опублікований на його сайті.[1]

Історія створення[ред.ред. код]

За радянських часів, до проголошення незалежності України ніяке добровільне неофіційне об’єднання громадян не могло бути оформлено як юридична особа. Тому ніяких офіційно зареєстрованих земляцьких рухів не існувало взагалі. Нині в Києві зареєстровано близько 25 земляцьких товариств, які складають Асоціацію земляцтв України. Товариство закарпатців у Києві є членом цієї Асоціації.

Але поза Статутом і юридичною реєстрацією закарпатці гуртувались між собою уже в кінці 40-х років, коли до Києва приїхала велика плеяда видатних футболістів із Закарпаття (з того часу «Динамо» Київ розпочало свою легендарну ходу на вершину європейського й світового футболу). Потім Київ заполонили студенти, аспіранти, лікарі, вчителіродом із Закарпаття. Тому вже в кінці 50-х років закарпатці регулярно збирались святкувати свято Миколи, католицьке Різдво, Новий рік, православне Різдво, Старий Новий рік. Вони співали-колядували „на всіх закарпатських говірках”. Вже тоді була наявна своєрідна організаційна структура – був керівник, його заступники-помічники і активісти.

Кількісний склад[ред.ред. код]

У товаристві закарпатців у м.Києві налічується близько 350 постійних членів, а всього в Києві за не дуже точними даними (офіційного обліку поки що ніхто не проводить) закарпатців нараховується близько 2500 (враховуючи „остарбайтерів”). У 2010 році товариство святкувало свій 50-літній ювілей з дня створення закарпатського земляцтва.

Почесним президентом товариства є Микола Бідзіля.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]