Товариство чорного дракона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Товариство чорного дракона
Тип Політична
Засновник Ryōhei Uchidad
Засновано 1901; 119 років тому (1901)
Розпущено 1946
Мета Політика
Країна Flag of Japan (1870–1999).svg Японська імперія
Штаб-квартира Японія
Розташування Ефіопія, Туреччина, Марокко, по всій Південно-Східній Азії, Південна Америка, Європа, США
Керівник Утіда Рьохей

Товариство чорного дракона (яп. кюдзітай: 黑龍會; сіндзітай: 黒竜会 kokuryūkai), або Товариство річки Амур — чільна воєнізована, ультранаціоналістична права група в Японії.

Історія[ред. | ред. код]

Утіда Рьохей, засновник Товариства Чорного Дракона

Кокурюкай була заснована у 1901 році майстром бойових мистецтв Утидої Рьохеі як наступниця групи Геньося його наставника Міцуру Тоями[1]. Її назва походить від перекладу річки Амур, яка китайською називається Хейлунцзян (黑龍江, «Річка Чорного Дракону»), а японською читається як Kokuryū-kō. Її публічна мета полягала в тому, щоб підтримати зусилля щодо утримання Російської імперії на північ від річки Амур та подалі від Східної Азії.

Кокурюкай спочатку доклала великих зусиль, щоб дистанціюватися від злочинних елементів свого попередника Геньося. Як результат, до її складу входили міністри Кабміну та високопоставлені військові, а також професійні секретні агенти. Однак з плином часу вона виявила, що використання злочинної діяльності є зручним засобом для досягнення цілей багатьох її операцій.

Товариство видавало журнали та управляло шпигунської школою, з якої воно відправляло агентів для збору інформації про діяльність Російської імперії в Росії, Маньчжурії, Кореї та Китаї. Воно також чинило тиск на японських політиків з метою проведення сильної зовнішньої політики. Кокурюкай також підтримувала паназіатизм та надавала фінансову підтримку таким революціонерам, як Сунь Ятсен та Еміліо Агінальдо.

Під час російсько-японської війни, приєднання Кореї та сибірської експедиції Японська імператорська армія використовувала мережу Кокурюкай для шпигунства, диверсій та вбивств. Вони організували загони маньчжурських партизанів, які діяли проти росіян, з-поміж китайських польових командирів та вождів бандитів в регіоні, найбільш важливим з яких був маршал Чжан Цзолінь. Чорні Дракони вели дуже вдалу кампанію психологічної війни спільно з японськими військовими, поширюючи дезінформацію та пропаганду по всьому регіону. Вони також були перекладачами для японської армії.

Кокурюкай допомагала японському шпигуну, полковнику Мотодзіро Акасі. Акасі, який не був безпосередньо членом Чорних Драконів, проводив успішні операції в Китаї, Маньчжурії, Сибіру та налагоджував контакти у всьому мусульманському світі. Ці контакти у Центральній Азії підтримувалися під час Другої світової війни. Чорні Дракони також утворили тісні контакти та навіть союзи з буддійськими сектами по всій Азії.

Протягом 1920-х та 1930-х років Кокурюкай перетворилася у більш панівну політичну організацію та публічно атакувала ліберальну та ліву думку. Хоча в цей період до неї ніколи не входило більше кількох десятків членів, тісні зв'язки її членів з провідними членами уряду, військовими та впливовими лідерами бізнесу давали їй владу та вплив набагато більше, ніж у більшості інших ультранаціоналістичних груп.

Спочатку спрямована тільки проти Росії, у 1930-х роках Кокурюкай розширила свою діяльність по всьому світу, зокрема, розмістила агентів в Ефіопії, Туреччині, Марокко, по всій Південно-Східній Азії та Південній Америці, а також у Європі та Сполучених Штатах.

Кокурюкай була офіційно розпущена за наказом американської окупаційної влади у 1946 році. Відповідно до книги Брайана Дайзен Вікторії Військові історії Дзен, Товариство Чорного Дракона було відновлено у 1961 як Клуб Чорного Дракона (Kokuryū-Kurabu). У клубі ніколи не було більше 150 членів для досягнення цілей колишнього Товариства Чорного Дракона[2].

Діяльність у США[ред. | ред. код]

Організація вплинула на бунтарських чорних націоналістів, прагнучи розпалити расові заворушення[3]. Афро-американцям сподобалася символіка боротьби чорного дракона з американським орлом та британським левом[4].

У рамках цих зусиль Товариство Чорного Дракона направило свого агента Сатоката Такахасі для пропаганди паназіатизма та твердження, що Японія буде ставитися до них як до рівних[5]. Він стане покровителем Елайджи Мухаммеда та Нації Ісламу, а також Тихоокеанського Руху Східного Світу[5].

Мирний рух Ефіопії Мітти Мод Лени Гордон стверджував, що він пов'язаний з Кокурюкай[4].

27 березня 1942 року агенти ФБР заарештували членів Товариства Чорного Дракона у долині Сан-Хоакін, Каліфорнія[6].

У таборі для інтернованих Манзанар невелика група проімперських японців підняла прапори Чорного Дракона та залякувала інших японських в'язнів[7][8].

Див. також[ред. | ред. код]

Нотатки[ред. | ред. код]

  1. Kaplan, David (2012). Yakuza: Japan's Criminal Underworld. Berkeley and Los Angeles, California: University of California Press. с. 24. ISBN 978-0-520-27490-7. 
  2. Victoria, Brian Daizen, Zen War Stories, Routledge Curson 2003, p. 61
  3. U.S. At War: Takcihashi's Blacks. Time. October 5, 1942. Процитовано March 18, 2017. 
  4. а б Reginald Kearney, African American Views of the Japanese: Solidarity or Sedition?, SUNY Press 1998, p. 77.
  5. а б Jones, David (May 17, 2014). Chinese Triads, Japanese Black Dragons & Hidden Paths of Power. New Dawn. Процитовано March 14, 2017. 
  6. 1942 World War II Chronology Архівовано 2007-12-16 у Wayback Machine.
  7. Burton, Jeffery F., Confinement and Ethnicity: An Overview of World War II Japanese American Relocation Sites, University of Washington Press 2002, p. 172
  8. Inada, Lawson Fusao & the California Historical Society, Only What We Could Carry: The Japanese American Internment Experience, Heyday 2000, pp. 161—162

Примітки[ред. | ред. код]

  • The Encyclopedia of Espionage by Norman Polmar and Thomas B. Allen (ISBN 0-517-20269-7)
  • Deacon, Richard: A History of the Japanese Secret Service, Berkley Publishing Company, New York, 1983, ISBN 0-425-07458-7
  • Jacob, Frank: Die Thule-Gesellschaft und die Kokuryûkai: Geheimgesellschaften im global-historischen Vergleich, Königshausen & Neumann, Würzburg, 2012, ISBN 978-3826049095
  • Jacob, Frank (ed.): Geheimgesellschaften: Kulturhistorische Sozialstudien: Secret Societies: Comparative Studies in Culture, Society and History, Königshausen & Neumann, Würzburg 2012, ISBN 978-3826049088
  • Jacob, Frank: Japanism, Pan-Asianism and Terrorism: A Short History of the Amur Society (The Black Dragons) 1901—1945, Academica Press, Palo Alto 2014, ISBN 978-1936320752
  • Kaplan, David; Dubro, Alec (2004). Yakuza: Japan's Criminal Underworld. с. 18–21. ISBN 0520274903. 
  • Saaler, Sven: «The Kokuryûkai, 1901—1920,» in Sven Saaler and Christopher W. A. Szpilman (eds.), Pan-Asianism: A Documentary History Vol. I. Lanham: Rowman and Littlefield, 2011, pp. 121—132.
  • Saaler, Sven: «The Kokuryûkai (Black Dragon Society) and the Rise of Nationalism, Pan-Asianism, and Militarism in Japan, 1901—1925,» International Journal of Asian Studies 11/2 (2014), pp. 125—160. https://doi.org/10.1017/S147959141400014X

Посилання[ред. | ред. код]