Товкачівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Товкачівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Прилуцький район
Громада Товкачівська сільська рада
Код КОАТУУ 7424189101
Основні дані
Засноване 1629
Населення 802
Площа 2,981 км²
Густота населення 269,04 осіб/км²
Поштовий індекс 17541
Телефонний код +380 4637
Географічні дані
Географічні координати 50°39′19″ пн. ш. 32°15′28″ сх. д. / 50.65528° пн. ш. 32.25778° сх. д. / 50.65528; 32.25778Координати: 50°39′19″ пн. ш. 32°15′28″ сх. д. / 50.65528° пн. ш. 32.25778° сх. д. / 50.65528; 32.25778
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Місцева влада
Адреса ради 17541, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Товкачівка, вул.Миру,88 , тел. 66-4-16
Карта
Товкачівка. Карта розташування: Україна
Товкачівка
Товкачівка
Товкачівка. Карта розташування: Чернігівська область
Товкачівка
Товкачівка
Мапа

Товкачі́вка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 802 осіб. Орган місцевого самоврядування — Товкачівська сільська рада.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947.

Географія[ред. | ред. код]

Розташована на р. Галці, за 15 км від райцентру і за 9 км від залізнич. ст. Галка, за 4 км — колишнє село Петруші.

Історія[ред. | ред. код]

У складі Польщі[ред. | ред. код]

Вперше згадується 1629 як слобода, заснована у Чернігівському воєводсті Речі Посполитої. Оселена остерським шляхтичем Романом Товкачем, що підтверджує люстрація Остерського староства за цей рік.

Гетьманщина[ред. | ред. код]

1666 в селі налічувалося 29 дворів. Відомостей про дальшу долю села немає до початку 18 ст., коли воно належало до ратушних сіл. У 1717 тут налічувалося 102 двори, 1718 — 131 двір, 1729 — 213 дворів, 1740 — 103 двори, 112 хат, 1780 — 98 дворів, 130 хат.

Після обрання гетьманом Лівобережної України Данила Апостола (1727), до нього звернувся прилуцький полковник Гнат Ґалаґан з проханням віддати йому на ранг Товкачівку. Це прохання задоволене. Але незабаром гетьман скасував свій універсал про надання села Ґалаґану.[1]

У 18 ст. Товкачівка — ратушне село, із 1730-х рр. — віддана на ранг Генеральному хорунжому Якову Горленку. 1770 Товкачівка перейшла до Завадовського.

Доба УНР та комуністичне лихоліття[ред. | ред. код]

З 1917 — у складі УНР. Частина товкачівців мобілізована до національного війська. З 1918 — в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського. З 1921 — стабільний комуністичний уряд.

Звільнення від СССР[ред. | ред. код]

Станом на 1988 рік у селі — центральна садиба колгоспу «Комунар» (спеціалізація — молочне тваринництво, зернові, технічні культури), відділення зв'язку, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, будинок культури на 250 місць, бібліотека.

У Товкачівці жив і працював український письменник Анатолій Шиян. На матеріалах з життя села він написав оповідання «Квіти».

Освіта і культура[ред. | ред. код]

Бібліотека[ред. | ред. код]

Дата заснування: 1923 — хата-читальня; 1940 — Товкачівська приклубна бібліотека; 1950 — Товкачівська сільська бібліотека; 1978 — Товкачівська сільська бібліотека-філіал Прилуцької ЦБС.

Бібліотека надає послуги: -ВСО; В тому числі платні послуги: -видача комерційної літератури та періодики.

Фонд бібліотеки — 10515.

Після війни в приміщенні сільського клубу розмістилися контора і бібліотека. Завідувачем клубу на той час був Хамко Микола Андрійович. У клубі були книги, збережені за роки війни, в кількості 100 екземплярів. М. А. Хамко був і бібліотекарем. Він працював безкоштовно, так як і М. І. Коваленко. В серпні 1960 року в бібліотеку прийшла працювати Ходосенко К. А.

Товкачівська сільська бібліотека плідно працює з будинком культури та школою. При бібліотеці створено два клуби за інтересами, дорослий «Фольклорний переспів» та дитячий «Театр — книги». Багато уваги приділяється роботі з молоддю. Робота націлена на відродження українських звичаїв та традицій, розвиток інтересу до культурної спадщини народу, залучення членів клубу до пошуків, популяризації краєзнавчого матеріалу, народної творчості, виховання у дусі патріотизму[2].

Видатні земляки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Чернігівщина: Енцикл. довідник. — К.: УРЕ, 1990. — С.800-801.
  2. http://www.prcb.org.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=6&Itemid=91
  3. http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=7094