Товкачівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Товкачівка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Прилуцький район
Рада/громада Товкачівська сільська рада
Код КОАТУУ 7424189101
Основні дані
Засноване 1629
Населення 802
Площа 2,981 км²
Густота населення 269,04 осіб/км²
Поштовий індекс 17541
Телефонний код +380 4637
Географічні дані
Географічні координати 50°39′19″ пн. ш. 32°15′28″ сх. д. / 50.65528° пн. ш. 32.25778° сх. д. / 50.65528; 32.25778Координати: 50°39′19″ пн. ш. 32°15′28″ сх. д. / 50.65528° пн. ш. 32.25778° сх. д. / 50.65528; 32.25778
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Місцева влада
Адреса ради 17541, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Товкачівка, вул.Миру,88 , тел. 66-4-16
Карта
Товкачівка. Карта розташування: Україна
Товкачівка
Товкачівка
Товкачівка. Карта розташування: Чернігівська область
Товкачівка
Товкачівка
Мапа

Товкачі́вка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 802 осіб. Орган місцевого самоврядування — Товкачівська сільська рада.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947.

Географія[ред. | ред. код]

Розташована на р. Галці, за 15 км від райцентру і за 9 км від залізнич. ст. Галка, за 4 км — колишнє село Петруші.

Історія[ред. | ред. код]

У складі Польщі[ред. | ред. код]

Вперше згадується 1629 як слобода, заснована у Чернігівському воєводсті Речі Посполитої. Оселена остерським шляхтичем Романом Товкачем, що підтверджує люстрація Остерського староства за цей рік.

Гетьманщина[ред. | ред. код]

1666 в селі налічувалося 29 дворів. Відомостей про дальшу долю села немає до початку 18 ст., коли воно належало до ратушних сіл. У 1717 тут налічувалося 102 двори, 1718 — 131 двір, 1729 — 213 дворів, 1740 — 103 двори, 112 хат, 1780 — 98 дворів, 130 хат.

Після обрання гетьманом Лівобережної України Данила Апостола (1727), до нього звернувся прилуцький полковник Гнат Ґалаґан з проханням віддати йому на ранг Товкачівку. Це прохання задоволене. Але незабаром гетьман скасував свій універсал про надання села Ґалаґану.[1]

У 18 ст. Товкачівка — ратушне село, із 1730-х рр. — віддана на ранг Генеральному хорунжому Якову Горленку. 1770 Товкачівка перейшла до Завадовського.

Доба УНР та комуністичне лихоліття[ред. | ред. код]

З 1917 — у складі УНР. Частина товкачівців мобілізована до національного війська. З 1918 — в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського. З 1921 — стабільний комуністичний уряд.

Звільнення від СССР[ред. | ред. код]

Станом на 1988 рік у селі — центральна садиба колгоспу «Комунар» (спеціалізація — молочне тваринництво, зернові, технічні культури), відділення зв'язку, середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, будинок культури на 250 місць, бібліотека.

У Товкачівці жив і працював український письменник Анатолій Шиян. На матеріалах з життя села він написав оповідання «Квіти».

Освіта і культура[ред. | ред. код]

Бібліотека[ред. | ред. код]

Дата заснування: 1923 — хата-читальня; 1940 — Товкачівська приклубна бібліотека; 1950 — Товкачівська сільська бібліотека; 1978 — Товкачівська сільська бібліотека-філіал Прилуцької ЦБС.

Бібліотека надає послуги: -ВСО; В тому числі платні послуги: -видача комерційної літератури та періодики.

Фонд бібліотеки — 10515.

Після війни в приміщенні сільського клубу розмістилися контора і бібліотека. Завідуючим клубом натой час був Хамко Микола Андрійович. У клубі були книги, збережені за роки війни, в кількості 100 екземплярів. М. А. Хамко був і бібліотекарем. Він працював безкоштовно, так як і М. І. Коваленко. В серпні 1960 року в бібліотеку прийшла працювати Ходосенко К. А.

Товкачівська сільська бібліотека плідно працює з будинком культури та школою. При бібліотеці створено два клуби за інтересами, дорослий «Фольклорний переспів» та дитячий «Театр — книги». Багато уваги приділяється роботі з молоддю. Робота націлена на відродження українських звичаїв та традицій, розвиток інтересу до культурної спадщини народу, залучення членів клубу до пошуків, популяризації краєзнавчого матеріалу, народної творчості, виховання у дусі патріотизму[2].

Видатні земляки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Чернігівщина: Енцикл. довідник. — К.: УРЕ, 1990. — С.800-801.
  2. http://www.prcb.org.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=6&Itemid=91
  3. http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=7094