Товсторіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Товсторіг
Ovis canadensis 2.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eucaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Cetartiodactyla
Ряд: Оленеподібні (Cerviformes)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Козлові (Caprinae)
Рід: Барани (Ovis)
Вид: Товсторіг
Біноміальна назва
Ovis canadensis
(Shaw, 1804)
поширення виду
поширення виду
Підвиди
  • Товсторіг Скелястих гір (O. c. canadensis)
  • Товсторіг Сьєрра-Невади (O. c. sierrae)
  • Пустельний товсторіг (O. c. nelsoni)
  • Мексиканський товсторіг (O. c. mexicana)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ovis canadensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ovis canadensis
EOL logo.svg EOL: 328658
ITIS logo.svg ITIS: 180711
IUCN logo.svg МСОП: 15735
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 37174
Fossilworks: 49517

Баран-товсторіг, товсторіг (Ovis canadensis) — вид ссавців з роду баранів (Ovis). Поширений у горах західної частини Північної Америки від Канади до півострова Каліфорнія.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Товсторіг — великий парнокопитний ссавець досить щільної і потужної статури, з невисокими і сильними кінцівками, товстою, короткою шиєю, невеликою головою і слабо виступаючим з хутра хвостом.

Розміри тіла розрізняються в різних популяціях, але всюди самці в середньому значно більші за самок. У Скелястих горах маса тіла дорослих самців досягає 73-143 кг, тоді як маса тіла самок становить лише 53-91 кг. У пустелях південної частини ареалу товсторіг дрібніше: маса тіла досягає 58-86 кг у самців і 34-52 кг у самок[1].

Вуха порівняно малі. Самці мають важкі і масивні роги, що загинаються більш-менш пологою спіраллю назовні. Їх довжина становить близько 110 см[1]. Маса рогів особливо великих самців може досягати 14 кг — приблизно стільки ж, скільки важать сумарно всі інші кістки організму. Роги самок розвинені завжди добре, але слабкіше, ніж у самців. При загальній напівсерпоподібної форми вони різко розходяться в сторони.

Забарвлення мінливе, в цілому однотонне жовтувато-коричневе або коричнево-буре, іноді чорно-буре, майже чорне або сіро-біле. Черево світле, кінець морди і задня поверхня стегон («дзеркало») білі. Волосяний покрив густий і довгий, гриви на шиї і грудях немає.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Шлюбний сезон припадає на осінь і початок зими, а у південній частині ареалу в пустельній місцевості він триває з липня по грудень. Тривалість вагітності становить близько 6 місяців, дитинчата народжуються навесні. Зазвичай самка приносить одне ягня вагою в 3-5 кг. Матері вигодовують дитинчат молоком протягом 4-6 місяців[2].

Самки здатні народжувати вже у віці 10-11 місяців, але як правило починають розмножуватися на другому або третьому році життя. Самці беруть участь у розмноженні досягнувши домінуючого положення, зазвичай у віці близько 7 років[3].

Тривалість життя пов'язана з динамікою чисельності популяції. Якщо чисельність стабільна або скорочується, товстороги живуть 10-19 років, а у популяції що зростає і активно розмножується - лише 6-7 років[3].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Пасуться товстороги вдень, з перервами, їх раціон — трав'янисті рослини.

Самці і самки більшу частину року тримаються окремо, об'єднуючись у невеликі стада (в середньому 4-6 особин у самців, 6-8 — у самок). Ягнята знаходяться разом зі своїми матерями. Надалі самки залишаються в материнській групі, а самці у віці 2-4 років залишають її і приєднуються до груп самців. На квадратний кілометр припадає приблизно дві особини [4].

Основними природними ворогами баранів є вовки, ведмеді, росомахи, пуми. Для ягнят небезпеку становлять також рисі, койоти і великі орли.

Навколишнє середовище[ред. | ред. код]

Товстороги мешкають в гірських місцевостях, населяючи альпійські луки і передгір'я. Влітку вони тримаються на висотах близько 1800-2500 метрів над рівнем моря, взимку спускаються до висот 800-1500 метрів.

Еволюція[ред. | ред. код]

У плейстоцені (близько 750 000 років тому) предки американських баранів перетнули Беринговий перешийок і широко поширилися по території Північної Америки аж до Каліфорнії і північної Мексики. Поділ від загального предка на два види відбувся близько 600 000 років тому. Тонкорогий баран заселив Аляску і північну Канаду, а товсторіг — найпівденніші регіони. В даний час дуже часто зустрічаються гібриди цих видів, і систематика підвидів товсторогів дещо ускладнена.

Відносини з людиною[ред. | ред. код]

Поголів'я товсторога на початок XIX століття оцінюється в 1,5-2 мільйона особин, але до початку XX століття збереглося менше 10 тисяч голів[5]. Скорочення чисельності відбулося через хижацьке полювання, хвороби і витіснення диких баранів домашніми вівцями. Підвид Ovis canadensis auduboni, ендемічний для хребта Блек-Гіллс, вимер. Чималу роль в цьому зіграла висока сприйнятливість диких баранів до хвороб домашньої худоби, таких, як короста і пневмонія.

Проте проведення програм реінтродукції, збільшення кількості національних парків на тлі зменшення поголів'я домашніх овець до кінця Другої світової війни привели до часткового відновлення чисельності американських товсторогів. Варто відзначити безпрецедентну кампанію з порятунку пустельних товсторогів в Аризоні, розпочату в 1936 р майором Фредеріком Бернгемом, ватажком бойскаутського руху, результатом якої стало вилучення близько 6100 км² земель штату Аризона з сільськогосподарського користування і створення на цій території заповідника для охорони диких баранів.

У списку Міжнародного союзу охорони природи товсторіг віднесено до категорії видів, що знаходяться під найменшою загрозою. У США, в місцях, де товстороги мають найбільшу чисельність, на них дозволено спортивне полювання за ліцензіями.

На честь товсторогів (англ. Bighorn sheep) названі декілька географічних об'єктів в США, зокрема округ в Монтані, округ у Вайомінгу, річка в Вайомінгу і Монтані.

Голова товсторога є старим логотипом марки Dodge.

Підвиди[ред. | ред. код]

Товсторіг Сьєрра-Невади: опудало самця в туристичному центрі біля озера Моно
  • Товсторіг Скелястих гір (O. c. canadensis)
  • Товсторіг Сьєрра-Невади (O. c. sierrae)
  • Пустельний товсторіг (O. c. nelsoni)
  • Мексиканський товсторіг (O. c. mexicana)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Nowak, 1999, с. 1232.
  2. Nowak, 1999, с. 12342.
  3. а б Nowak, 1999, с. 1234.
  4. Nowak, 1999, с. 1233.
  5. Данилкин, 2005, с. 429.

Література[ред. | ред. код]

  • Данилкин А. А. Полорогие (Bovidae). — Москва: Товарищество научных изданий КМК, 2005. — (Млекопитающие России и сопредельных регионов). — 550 экз. — ISBN 5-87317-231-5.
  • Соколов В. Е. Пятиязычный словарь названий животных. Млекопитающие. Латинский, русский, английский, немецкий, французский. / под общей редакцией акад. В. Е. Соколова. — М.: Рус. яз., 1984. — 352 с. — 10 000 экз.
  • R. M. Nowak. Walker’s Mammals of the World. — 6th edition. — Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1999. — Vol. II. — 2015 p. — ISBN 0-8018-5789-9.

Посилання[ред. | ред. код]