Тогучинський район
| Тогучинський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Тогучинский район | |||||
| |||||
| Основні дані | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації: | Новосибірська область | ||||
| Утворений: | в 1932 році | ||||
| Населення: | 58 576 чоловік | ||||
| Площа: | 6058,36 км² | ||||
| Густота населення: | 9,67 осіб/км² | ||||
| Телефонний код: | 7-38340 | ||||
| Населені пункти та поселення | |||||
| Адміністративний центр: | місто Тогучин | ||||
| Влада | |||||
| Вебсторінка: | http://www.toguchin.org/ | ||||
| Голова місцевої думи: | Пихтін Сергій Сергійович | ||||
.png)
.gif)
Тогучинський район — муніципальне утворення в Новосибірській області Росії.
Адміністративний центр — місто Тогучин.
Географія[ред. | ред. код]
Район розташований на сході Новосибірської області. Межує з Болотнинським, Мошковським, Новосибірським, Іскітимським і Маслянинським районами Новосибірської області, а також Кемеровською областю.
Територія району за даними на 2008 рік — 605,8 тис. га, в тому числі сільгоспугіддя — 349,8 тис. га (57,7 % всієї площі)[1]. По території району протікає одна з найбільш багатоводних річок області — Іня, а також її численні притоки.
Історія[ред. | ред. код]
Район утворений в 1932 році в складі Західно-Сибірського краю. В 1937 році район був включений у новостворену Новосибірську область.
Економіка[ред. | ред. код]
Головними промисловими підприємствами району є: Горновський завод СЖБ — філія ВАТ «БетЕлТранс», ВАТ «Кам'яний кар'єр», ВАТ «Камнереченський кам'яний кар'єр», СП «Камнереченський кам'яний кар'єр» — філія ВАТ «РЖД».
Сільськогосподарським виробництвом займаються 19 акціонерних товариств, 5 колгоспів, 2 сільськогосподарських кооперативи, 549 фермерських господарств. У сільському господарстві зайнято 22,2 % усіх працюючих. Основна спеціалізація сільськогосподарських підприємств — рослинництво (виробництво зернових), молочно-м'ясне тваринництво. Основними сільськогосподарськими підприємствами є: ВАТ «Доронінське», колгосп ім. Пушкіна, колгосп ім. 20 з'їзду КПРС, ЗАТ «Політотделське», ЗАТ «Зав'яловське»
Транспорт[ред. | ред. код]
Територією району проходить залізнична магістраль «Новосибірськ — Новокузнецьк». Протяжність автомобільних доріг — 643,7 км, з них з твердим покриттям — 638,7 км.
Населення[ред. | ред. код]
| Чисельність населення | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| 2002[2] | 2009[3] | 2010[4] | 2011[5] | 2012[6] | 2013[7] | 2014[8] |
| 65 515 | ↘64 788 | ↘64 720 | ↘60 289 | ↘59 463 | ↘59 318 | ↘59 153 |
| 2015[9] | 2016[10] | 2017[11] | 2018[12] | 2019[13] | ||
| ↘58 576 | ↘57 730 | ↘57 051 | ↘56 626 | ↘56 258 | ||
 | На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ База даних показників муніципальних утворень Новосибірської області. Федеральна служба державної статистики. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 5 грудня 2009.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014.
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2010 г.
- ↑ Новосибирская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2009-2016 годов
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Численность населения по муниципальным образованиям Новосибирской области на 1 января 2018 года и в среднем за 2017 год (PDF). Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 27 жовтня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
- ↑ Численность населения по муниципальным образованиям Новосибирской области на 1 января 2019 года и в среднем за 2018 год (PDF). Территориальный орган Федеральной службы государственной статистики по Новосибирской области. Архів оригіналу (PDF) за 7 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2019.
| ||||||||