Той, хто біжить по лезу 2049

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Той, хто біжить по лезу 2049 M:
Blade Runner 2049
Той, хто біжить по лезу 2049.jpg
Український постер
Жанр Наукова фантастика
Нео-нуар
Кіберпанк
Режисер Дені Вільнев
Продюсер Бродерік Джонсон
Ендрю А. Косов
Рідлі Скотт
Сінтія Йоркін
Бад Йоркін
Сценарист Гемптон Фенчер
На основі «Чи мріють андроїди про електричних овець?»
Філіпа Діка
У головних
ролях
Раян Гослінг
Гаррісон Форд
Оператор Роджер Дікінс
Композитор Ганс Ціммер
Бенджамін Воллвіш
Монтаж Джо Вокер
Кінокомпанія Alcon Entertainment
Thunderbird Entertainment
Scott Free Productions
Дистриб'ютор B&H Film Distribution Company
Тривалість 163 хв.
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 2017
Дата виходу 5 жовтня 2017 (Україна)
6 жовтня 2017 (США)
Кошторис $ 150 000 000
Касові збори $ 223 385 785
IMDb ID 1856101
Попередній «Той, хто біжить по лезу» (1982)
bladerunnermovie.com
CMNS: Той, хто біжить по лезу 2049 на Вікісховищі

«Той, хто біжить по лезу 2049» (англ. Blade Runner 2049) — американський науково-фантастичний трилер, режисера Дені Вільнева та сценаристів Гемптона Фенчера і Майкла Гріна, який є продовженням фільму Рідлі Скотта «Той, хто біжить по лезу» (1982). Прем'єра стрічки в Україні відбулася 5 жовтня 2017 року.

Сюжет[ред.ред. код]

В 2049 році люди створені за допомогою біоінженерних технологій, яких називають реплікантами, були як слуги і раби інтегровані до суспільства. Офіцер Ка — реплікант Nexus-9 (Раян Гослінг), працює як «Той, хто біжить по лезу» для департаменту поліції Лос-Анджелеса, вистежуючи реплікантів-одинаків. Він живе зі своєю віртуальною голографічноою подругою Джої, що є продуктом штучного інтелекту корпорації Wallace.

Розслідування бунту реплікантів приводть Ка на ферму, де він убиває Сапера Мортона — репліканта Nexus-8 (Дейв Батиста) і знаходить закопану скриню. Судмедекспертиза показує, що в ній знаходяться залишки жінки-репліканта Nexus-7, яка померла в результаті ускладнень, викликаних екстреним кесаревим розтином.

Лейтенант Джоші віддає наказ Ка знищити всі дані про дитину, а також саму дитину, оскільки побоюється, що знання про здатність реплікантів народжувати (раніше це вважалось неможливим) може призвести до справжньої війни.

Ка відвідує штаб-квартиру корпорації Волес. Він вивчає дані, пов'язані з реплікантом, яка народила дитину. Її ім'я Рейчел, яка свого часу потрапила в поле зору поліції, а її справу вів колишній «Той, хто біжить по лезу» Рік Декард. Ка досліджує романтичний зв'язок Ріка Декарда і Рейчел. Дитину також шукає і глава корпорації з виробництва реплікантів Ніандер Волес. Він хоче відкрити таємницю природного народження, щоб підтримати міжзоряну колонізацію. І з цією метою він посилає свого виконавця, репліканта Лав. Вона викрадає рештки Рейчел із штаб-квартири департаменту поліції і встановлює стеження за Ка.

Повертаючись на ферму Мортона, Ка знаходить дату смерті Рейчел, вирізану на стовбурі сухого дерева, біля основи якого було знайдено скриню з її залишками. Ця дата відповідає його дитячому спогаду про іграшкового дерев'яного коника, з вирізаною на ньому такою ж самою датою. Джої наполягає: цей збіг свідчить про те, що народився, а не створювався як реплікант, який мав лише імплантовані спогади. При пошуку записів цього року він виявляє аномалію: двійнята хлопчик і дівчинка народилися в той день з ідентичною ДНК (при тому, що в різностатевих людей за визначенням не може бути ідентичної ДНК), і тільки хлопчик живий. Судячи з записів, дівчинка загинула, а хлопчика віддали до притулку. визначає дитячий притулок зі своїх спогадів, а також за ними в притулку він знаходить у схованці дерев'яного коника.

Розшукуючи дитину, спілкується з талановитим дизайнером ілюзій Аною Стеллін, яка впроваджує у свідомість реплікантів штучні спогади, наявність яких робить реплікантів стабільними. Стеллін аналізує спогади Ка і говорить, що вони справжні. приходить до висновку, що він і є та сама дитина.

проводить експертизу матеріалу, з якого виготовлена іграшка. З'ясовується, що коника виготовили десь біля Лас-Вегаса, який свого часу зазнав бомбардування. приїжджає до зараженого міста і в будівлі покинутого казино виявляє постарілого Декарда, який безслідно зник 30 років тому. Колишній «Той, хто біжить по лезу» спочатку не хоче розмовляти з поліцейським, намагається його вбити, але потім вони п'ють віскі і говорять про минуле. Декард каже, що він виправив запис про народження, щоб замести сліди і був змушений залишити вагітну Рейчел з рухом за свободу реплікантів, щоб захистити її. Будівлю казино атакує загін, очолюваний Лав. Вона б'є й викрадає Декарда, після цього до Лас-Вегаса прилітає загін підпільників-реплікантів і вивозить з міста. Їх очільниця повідомляє Ка, що дитина Рейчел насправді дівчинка. І здогадується, що дитина Декарда — Ана Стеллін, оскільки його спогади ― це її спогади і вона єдина здатна створити пам'ять й імплантувати її в нього. Волес намагається витягнути з Декарда інформацію про дитину Рейчел, але той мовчить. Подальші допити Волес доручає вести Лав, яка летить разом з полоненим на свою базу. По дорозі їх перехоплює Ка. На березі океану відбувається вирішальна сутичка між Лав і , у якій поліцейський виходить переможцем. У кінці фільму відвозить Декарда до його доньки — Ани Стеллін.

У ролях[ред.ред. код]

Виробництво[ред.ред. код]

Зйомки фільму почались у липні 2016 року[1]. Знімальний процес завершився у листопаді 2016 року в Угорщині.[2]

Музика[ред.ред. код]

Blade Runner 2049: Original Motion Picture SoundtrackM:
Blade-runner-2049-logo.png
Саундтрек-альбом
Композитор Ганс Ціммер
Бенджамін Воллфіш
Виконавець Ганс Ціммер
Бенджамін Воллфіш
Дата випуску 5 жовтня, 2017 (2017-10-05)
Жанр Музика до фільму
Тривалість 94:00
Лейбл Epic
Продюсер Ганс Ціммер і Бенджамін Воллфіш
Хронологія Ганс Ціммер
Бенджамін Воллфіш
Попередній
←
 —
Наступний
→
Хронологія Ганс Ціммер
Попередній
←
Dunkirk: Original Motion Picture Soundtrack
(2017)
Наступний
→
Хронологія Бенджамін Воллфіш
Попередній
←
It: Original Motion Picture Soundtrack
(2017)
Наступний
→

Під час зйомок автором музики до фільму оголошували Йоганна Йоганнссона, який до цього вже співпрацював з Вільньовом над попередніми стрічками Полонянки, Сікаріо і Прибуття. В липні 2017 року долучились Ганс Ціммер і Бенджамін Воллфіш. Але у вересні через не названі обставини Йоганнссон вибув з фільму.

Автори музики Ганс Ціммер і Бенджамін Воллфіш, якщо не зазначено інше.

# Назва Тривалість
1. «2049»   3:37
2. «Sapper's Tree»   1:36
3. «Flight to LAPD»   1:47
4. «Summer Wind» (виконана Френком Сінатра) 2:54
5. «Rain»   2:26
6. «Wallace»   5:23
7. «Memory»   2:32
8. «Mesa»   3:10
9. «Orphanage»   1:13
10. «Furnace»   3:41
11. «Someone Lived This»   3:13
12. «Joi»   3:51
13. «Pilot»   2:17
14. «Suspicious Minds» (виконана Елвісом Преслі) 4:22
15. «Can't Help Falling in Love» (виконана Елвісом Преслі і the Jordanaires) 3:02
16. «One for My Baby (and One More for the Road)» (виконана Френком Сінатра) 4:24
17. «Hijack»   5:32
18. «That's Why We Believe»   3:36
19. «Her Eyes Were Green»   6:17
20. «Sea Wall»   9:52
21. «All the Best Memories Are Hers»   3:22
22. «Tears In the Rain» (оригінал Вангеліса) 2:10
23. «Blade Runner»   10:05
24. «Almost Human» (виконана Лорен Дейґл) 3:22

Критика[ред.ред. код]

Фільм отримав загальне визнання. На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes фільм має рейтинг 88 % (на основі 318 відгуків) і середню оцінку 8,2/10.[3] На Metacritic стрічка має середній бал 81 зі 100 (на основі 51 рецензії).[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Erik Pedersen (4 квітня 2016). Dave Bautista Joins ‘Blade Runner’ Sequel (англ.). Deadline. Процитовано 30 червня 2016. 
  2. Grater, Tom (December 21, 2016). 'Blade Runner 2049' will be R-rated, confirms Denis Villeneuve. Screen International. Screen International.  Текст «Screendaily.com» проігноровано (довідка); Текст «Media Business Insight» проігноровано (довідка)
  3. Blade Runner 2049 (2017). Rotten Tomatoes. Процитовано 30 жовтня 2017. 
  4. Blade Runner 2049 reviews. Metacritic. Процитовано 30 жовтня 2017. 

Посилання[ред.ред. код]