Той, хто біжить по лезу 2049

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Той, хто біжить по лезу 2049 M:
Blade Runner 2049
Той, хто біжить по лезу 2049.jpg
Український постер
Жанр Наукова фантастика
Нео-нуар
Кіберпанк
Режисер Дені Вільнев
Продюсер Бродерік Джонсон
Ендрю А. Косов
Рідлі Скотт
Сінтія Йоркін
Бад Йоркін
Сценарист Гемптон Фанчер
На основі «Чи мріють андроїди про електроовець?»
Філіпа Діка
У головних
ролях
Раян Гослінг
Гаррісон Форд
Оператор Роджер Дікінс
Композитор Ганс Ціммер
Бенджамін Воллвіш
Монтаж Джо Вокер
Кінокомпанія Alcon Entertainment
Thunderbird Entertainment
Scott Free Productions
Дистриб'ютор B&H Film Distribution Company
Тривалість 163 хв.
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 2017
Дата виходу 5 жовтня 2017 (Україна)
6 жовтня 2017 (США)
Кошторис $ 150 000 000
Касові збори $ 81 725 000
IMDb ID 1856101
Попередній «Той, хто біжить по лезу» (1982)
bladerunnermovie.com
CMNS: Той, хто біжить по лезу 2049 на Вікісховищі

«Той, хто біжить по лезу 2049» (англ. Blade Runner 2049) — американський науково-фантастичний трилер, режисера Дені Вільнева та сценаристів Гемптона Фанчера і Майкла Гріна, який є сиквелом фільму Рідлі Скотта «Той, хто біжить по лезу» (1982). Прем'єра стрічки в Україні відбулася 5 жовтня 2017 року.

Сюжет[ред.ред. код]

В 2049 році біоінженерні люди, яких називають реплікантами були інтегровані в суспільство в якості слуг і рабів. Офіцер Ка - реплікант Nexus-9 (Раян Гослінг), працює як «Той, хто біжить по лезу» для ДПЛА, вистежуючи реплікантів-одинаків. Він живе зі своєю віртуальною голографічноою подругою Джої, продуктом штучного інтелекту корпорації Wallace.

Розслідування щодо бунту реплікантів приводть Ка на ферму, де він вбиває Саппера Мортона — репліканта Nexus-8 (Дейв Батіста) і знаходить закопаний ящик. Судмедекспертиза показує, що в ящику знаходяться залишки жінки-репліканта Nexus-7, яка померла в результаті ускладнень, викликаних екстреним кесаревим розтином.

Лейтенант Джоші віддає Ка наказ знищити всі дані про дитину, а також саму дитину, оскільки побоюється, що знання, про здатність реплікантів народжувати (раніше це важалось немолживим) може призвести до справжньої війни.

При пошуку записів про народження за 2021 рік він виявляє аномалію: двійнята хлопчик і дівчинка народилися в той день з ідентичною ДНК (при тому, що у різностатевих людей за визначенням не може бути ідентичної ДНК), і тільки хлопчик числиться живим. Судячи з записів, дівчинка загинула, а хлопчика віддали до притулку. Ка вивчає дані, пов’язані з репліканткою, яка народила дитину. Її звали Рейчел, яка свого часу потрапила в поле зору поліції, а її справу вів поліцейський Рік Декард. Ка паралельно шукає дитину та її батька, який закохався в Рейчел. Розшукуючи дитину, Ка спілкується з талановитим дизайнером ілюзій Аною Стеллін, яка впроваджує в свідомість реплікантів помилкові спогади, наявність яких робить реплікантів стабільними. Стеллін аналізує спогади Ка, і говорить, що вони справжні. Ка приходить до висновку, що він і є та сама дитина. Але дитину шукає і глава корпорації з виробництва реплікантів Ніандер Воллес. Для нього це робить його помічниця, реплікантка Лав. Вона викрадає кістки Рейчел і встановлює стеження за Ка, який відправляється до притулку, де провів своє дитинство. Там він знаходить дерев’яну конячку з написаною на ній датою свого народження — 6 жовтня 2021 року.

Ка проводить експертизу матеріалу, з якого виготовлена іграшка. З’ясовується, що конячку виготовили десь в районі Лас-Вегаса, який свого часу зазнав бомбардування. Ка приїжджає до зараженого міста і в будівлі покинутого казино виявляє постарілого Декарда, який безслідно зник 30 років тому. Колишній «Той, хто біжить по лезу» спочатку не хоче розмовляти з поліцейським, намагається його вбити, але потім вони п’ють віскі і говорять про минуле. Декард каже, що він виправив запис про народження, щоб замести сліди і був змушений залишити вагітну Рейчел з рухом за свободу реплікантів, щоб захистити її. Будівлю казино атакує загін, очолюваний Лав. Вона б’є Ка і викрадає Декарда, після чого до Лас-Вегаса прилітає загін підпільників-реплікантів і вивозить Ка з міста. Їх очільниця повідомляє Ка, що дитина Рейчел насправді дівчинка. І Ка здогадується, що дитина Декарда — Ана Стеллін, оскільки його спогади це її спогади і вона єдина здатна створити пам'ять і імплантувати її в нього. Воллес намагається витягнути з Декарда інформацію про дитину Рейчел, але той мовчить. Подальші допити Воллес доручає вести Лав, яка летить разом з полоненим на свою базу. По дорозі їх перехоплює Ка. На березі океану відбувається вирішальна сутичка між Лав і Ка, в якій поліцейський виходить переможцем. В кінці фільму Ка відвозить Декарда до його доньки — Ани Стеллін.

У ролях[ред.ред. код]

Виробництво[ред.ред. код]

Зйомки фільму почались у липні 2016 року[1]. Знімальний процес завершився у листопаді 2016 року в Угорщині.[2]

Музика[ред.ред. код]

Під час зйомок автором музики до фільму оголошували Йоганна Йоганнссона, який до цього вже співпрацював з Вільньовом над попередніми стрічками Полонянки, Сікаріо і Прибуття. В липні 2017 року долучились Ганс Ціммер і Бенджамін Воллвіш.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Erik Pedersen (4 квітня 2016). Dave Bautista Joins ‘Blade Runner’ Sequel (англ.). Deadline. Процитовано 30 червня 2016. 
  2. Grater, Tom (December 21, 2016). 'Blade Runner 2049' will be R-rated, confirms Denis Villeneuve. Screen International. Screen International.  Текст «Screendaily.com» проігноровано (довідка); Текст «Media Business Insight» проігноровано (довідка)

Посилання[ред.ред. код]