Той, хто біжить по лезу 2049

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Той, хто біжить по лезу 2049 M:
Blade Runner 2049
Той, хто біжить по лезу 2049.jpg
Український постер
Жанр Наукова фантастика
Нео-нуар
Кіберпанк
Трилер
Режисер Дені Вільнев
Продюсер Бродерік Джонсон
Ендрю А. Косов
Рідлі Скотт
Сінтія Йоркін
Бад Йоркін
Сценарист Гемптон Фенчер
На основі «Чи мріють андроїди про електричних овець?»
Філіпа Діка
У головних
ролях
Раян Гослінг
Гаррісон Форд
Оператор Роджер Дікінс
Композитор Ганс Ціммер
Бенджамін Воллвіш
Монтаж Джо Вокер
Кінокомпанія Alcon Entertainment
Thunderbird Entertainment
Scott Free Productions
Дистриб'ютор B&H Film Distribution Company
Тривалість 163 хв.
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 2017
Дата виходу 5 жовтня 2017 (Україна)
6 жовтня 2017 (США)
Кошторис $ 150 000 000
Касові збори $ 259 239 658
IMDb ID 1856101
Попередній «Той, хто біжить по лезу» (1982)
bladerunnermovie.com
Той, хто біжить по лезу 2049 у Вікісховищі?

«Той, хто біжить по лезу 2049» (англ. Blade Runner 2049) — американський нео-нуарний науково-фантастичний трилер режисера Дені Вільнева та сценаристів Гемптона Фенчера і Майкла Гріна, який є продовженням фільму Рідлі Скотта «Той, хто біжить по лезу» (1982). Прем'єра стрічки в Україні відбулася 5 жовтня 2017 року.

Сюжет[ред. | ред. код]

У 2049 році репліканти (біоінженерні люди) є слугами і рабами у суспільстві. Офіцер Ка — реплікант Nexus-9 (Раян Гослінг), працює як «Той, хто біжить по лезу» для департаменту поліції Лос-Анджелеса, вистежуючи реплікантів-одинаків. Він живе зі своєю віртуальною голографічноою подругою Джої, що є продуктом штучного інтелекту корпорації Wallace.

Розслідування бунту реплікантів приводить Ка на ферму, де він убиває Сапера Мортона — репліканта Nexus-8 (Дейв Батиста) і знаходить закопану скриню. Судмедекспертиза показує, що в ній лежали залишки жінки-репліканта Nexus-7, яка померла в результаті ускладнень, викликаних екстреним кесаревим розтином.

Лейтенант Джоші віддає наказ Ка знищити всі дані про дитину, а також саму дитину, оскільки побоюється, що знання про здатність реплікантів народжувати (раніше це вважалось неможливим) може призвести до справжньої війни.

Ка відвідує штаб-квартиру корпорації Волес. Він вивчає дані, пов'язані з реплікантом, яка народила дитину. Її ім'я Рейчел, яка свого часу потрапила в поле зору поліції, а її справу вів колишній «Той, хто біжить по лезу» Рік Декард. Ка досліджує романтичний зв'язок Ріка Декарда і Рейчел. Дитину також шукає і глава корпорації з виробництва реплікантів Ніандер Волес. Він хоче відкрити таємницю природного народження, щоб підтримати міжзоряну колонізацію. І з цією метою він посилає свого виконавця, репліканта Лав. Вона викрадає рештки Рейчел із штаб-квартири департаменту поліції і встановлює стеження за Ка.

Повертаючись на ферму Мортона, Ка знаходить дату смерті Рейчел, вирізану на стовбурі сухого дерева, біля основи якого було знайдено скриню з її залишками. Ця дата відповідає його дитячому спогаду про іграшкового дерев'яного коника, з вирізаною на ньому такою ж самою датою. Джої наполягає: цей збіг свідчить про те, що народився, а не створювався як реплікант, який мав лише імплантовані спогади. При пошуку записів цього року він виявляє аномалію: двійнята хлопчик і дівчинка народилися в той день з ідентичною ДНК (при тому, що в різностатевих людей за визначенням не може бути ідентичної ДНК), і тільки хлопчик живий. Судячи з записів, дівчинка загинула, а хлопчика віддали до притулку. визначає дитячий притулок зі своїх спогадів, а також за ними в притулку він знаходить у схованці дерев'яного коника.

Розшукуючи дитину, спілкується з талановитим дизайнером ілюзій Аною Стеллін, яка впроваджує у свідомість реплікантів штучні спогади, наявність яких робить реплікантів стабільними. Стеллін аналізує спогади Ка і говорить, що вони справжні. приходить до висновку, що він і є та сама дитина.

проводить експертизу матеріалу, з якого виготовлена іграшка. З'ясовується, що коника виготовили десь біля Лас-Вегаса, який свого часу зазнав бомбардування. приїжджає до зараженого міста і в будівлі покинутого казино виявляє постарілого Декарда, який безслідно зник 30 років тому. Колишній «Той, хто біжить по лезу» спочатку не хоче розмовляти з поліцейським, намагається його вбити, але потім вони п'ють віскі і говорять про минуле. Декард каже, що він виправив запис про народження, щоб замести сліди і був змушений залишити вагітну Рейчел з рухом за свободу реплікантів, щоб захистити її. Будівлю казино атакує загін, очолюваний Лав. Вона б'є й викрадає Декарда, після цього до Лас-Вегаса прилітає загін підпільників-реплікантів і вивозить з міста. Їх очільниця повідомляє Ка, що дитина Рейчел насправді дівчинка. І здогадується, що дитина Декарда — Ана Стеллін, оскільки його спогади ― це її спогади і вона єдина здатна створити пам'ять й імплантувати її в нього. Волес намагається витягнути з Декарда інформацію про дитину Рейчел, але той мовчить. Подальші допити Волес доручає вести Лав, яка летить разом з полоненим на свою базу. По дорозі їх перехоплює Ка. На березі океану відбувається вирішальна сутичка між Лав і , у якій поліцейський виходить переможцем. У кінці фільму відвозить Декарда до його доньки — Ани Стеллін.

У ролях[ред. | ред. код]

Виробництво[ред. | ред. код]

Зйомки фільму почались у липні 2016 року[1]. Знімальний процес завершився у листопаді 2016 року в Угорщині.[2]

Музика[ред. | ред. код]

Blade Runner 2049: Original Motion Picture SoundtrackM:
Blade-runner-2049-logo.png
Саундтрек-альбом
Композитор Ганс Ціммер
Бенджамін Воллфіш
Виконавець Ганс Ціммер
Бенджамін Воллфіш
Дата випуску 5 жовтня, 2017 (2017-10-05)
Жанр Музика до фільму
Тривалість 94:00
Лейбл Epic
Продюсер Ганс Ціммер і Бенджамін Воллфіш
Хронологія Ганс Ціммер
Бенджамін Воллфіш
Попередній
←
 —
Наступний
→
Хронологія Ганс Ціммер
Попередній
←
Dunkirk: Original Motion Picture Soundtrack
(2017)
Наступний
→
Хронологія Бенджамін Воллфіш
Попередній
←
It: Original Motion Picture Soundtrack
(2017)
Наступний
→

Під час зйомок автором музики до фільму оголошували Йоганна Йоганнссона, який до цього вже співпрацював з Вільньовом над попередніми стрічками Полонянки, Сікаріо і Прибуття. В липні 2017 року долучились Ганс Ціммер і Бенджамін Воллфіш. Але у вересні через не названі обставини Йоганнссон вибув з фільму.

Автори музики Ганс Ціммер і Бенджамін Воллфіш, якщо не зазначено інше.

# Назва Тривалість
1. «2049»   3:37
2. «Sapper's Tree»   1:36
3. «Flight to LAPD»   1:47
4. «Summer Wind» (виконана Френком Сінатра) 2:54
5. «Rain»   2:26
6. «Wallace»   5:23
7. «Memory»   2:32
8. «Mesa»   3:10
9. «Orphanage»   1:13
10. «Furnace»   3:41
11. «Someone Lived This»   3:13
12. «Joi»   3:51
13. «Pilot»   2:17
14. «Suspicious Minds» (виконана Елвісом Преслі) 4:22
15. «Can't Help Falling in Love» (виконана Елвісом Преслі і the Jordanaires) 3:02
16. «One for My Baby (and One More for the Road)» (виконана Френком Сінатра) 4:24
17. «Hijack»   5:32
18. «That's Why We Believe»   3:36
19. «Her Eyes Were Green»   6:17
20. «Sea Wall»   9:52
21. «All the Best Memories Are Hers»   3:22
22. «Tears In the Rain» (оригінал Вангеліса) 2:10
23. «Blade Runner»   10:05
24. «Almost Human» (виконана Лорен Дейґл) 3:22

Критика[ред. | ред. код]

Фільм отримав загальне визнання. На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes фільм має рейтинг 87 % (на основі 350 відгуків) і середню оцінку 8,2/10.[3] На Metacritic стрічка має середній бал 81 зі 100 (на основі 54 рецензій).[4]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Список нагород та номінацій «Той, хто біжить по лезу 2049»[5]
Кінофестиваль/Кінопремія Рік Категорія Номінант(и) Результат Дж
Премія BAFTA 18.02.2018 Найкраща режисерська робота Дені Вільнев Номінація
Найкраща операторська робота Роджер Дікінс Нагорода
Найкраща музика Ганс Ціммер і Бенджамін Воллфіш Номінація
Найкращий звук Рон Бартлетт, Тео Ґрін, Даґ Гемфілл, Марк Манджіні і Мак Рут Номінація
Найкраща робота художника-постановника Денніс Ґасснер і Алессандра Керцола Номінація
Найкращі візуальні ефекти Річард Р. Гувер, Пол Ламберт, Ґерд Нефзер і Джон Нельсон Нагорода
Найкращий грим і зачіски Дональд Мовот і Керрі Ворн Номінація
Найкращий монтаж Джо Вокер Номінація
Премія «Оскар» 4.03.2018 Найкраща операторська робота Роджер Дікінс Нагорода [6]
Найкраща робота художника-постановника Денніс Ґасснер (постановник), Алессандра Керцола (декоратор) Номінація [7]
Найкращий звук Рон Бартлетт, Даґ Гемфілл і Мак Рут Номінація
Найкращий звуковий монтаж Марк Манджіні і Тео Грін Номінація
Найкращі візуальні ефекти Джон Нельсон, Ґерд Нефзер, Пол Ламберт і Річард Р. Гувер Нагорода [6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Erik Pedersen (4 квітня 2016). Dave Bautista Joins ‘Blade Runner’ Sequel (англ.). Deadline. Процитовано 30 червня 2016. 
  2. Grater, Tom (December 21, 2016). 'Blade Runner 2049' will be R-rated, confirms Denis Villeneuve. Screen International. 
  3. Blade Runner 2049 (2017). Rotten Tomatoes. Процитовано 30 жовтня 2017. 
  4. Blade Runner 2049 reviews. Metacritic. Процитовано 30 жовтня 2017. 
  5. Нагороди та номінації фільму Той, хто біжить по лезу 2049 на сайті IMDb (англ.)
  6. а б «Оскар–2018»: найкращою стала стрічка «Форма води» Гільєрмо дель Торо. Детектор медіа. 5 березня 2018. Процитовано 5.03.2018. 
  7. Оголошено номінантів на «Оскар-2018». Повний перелік. Детектор медіа. 23 січня 2018. Процитовано 24.01.2018. 

Посилання[ред. | ред. код]