Токсоплазмоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Токсоплазмоз
Toxoplasma gondii tachy.jpg
Токсоплазми при оптичній мікроскопії
МКХ-10 B58
МКХ-9 130
MedlinePlus 000637
eMedicine med/2294
MeSH D014123

Токсоплазмо́з - паразитарне захворювання людини і тварин з групи кишкових інвазій, яка характеризується ураженням нервової системи, міокарда та очей[1], лімфаденопатією, гепатоспленомегалією, що викликається токсоплазмами. Джерело інфекції - різні види (понад 180) домашніх і диких ссавців (кішки, собаки, кролі; хижаки, травоїдні, гризуни та ін.) і птахів.

В нашій країні одна з 1000 дітей народжується інфікованою токсоплазмом. Але вагітна жінка може виконати декілька простих профілактичних заходів, які зменшать ризик стати інфікованою. Ці заходи повинні виконувати всі жінки, які можуть завагітніти, оскільки більше ніж половина всіх вагітностей не є запланована.[2]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Життєвий цикл збудника проходить із зміною двох хазяїв: безстатевий (шизогонія) - у клітинах різних тканин багатьох видів теплокровних тварин і людини та статевий (гаметогонія) - виключно в епітелії кишечника кінцевого хазяїна (представники родини котячих).

Людина при токсоплазмозі, як і при інших зоонозах, є біологічним "тупиком", тобто небезпеки для оточуючих не викликає. Проте доведена можливість вертикальної передачі інфекції - внутрішньоутробного інфікування плода від матері при свіжому зараженні під час вагітності. В залежності від строку зараження (1-3-й триместр вагітності) частота вродженого токсоплазмозу коливається від 17 % до 62 %. Один випадок вродженого токсоплазмозу припадає на 1 000-3 500 новонароджених (у 0,2-0,5 % інфікованих жінок). При зараженні напередодні вагітності, а також наявності латентного або хронічного неактивного токсоплазмозу в матері інфікування плода не настає. Трансфузійна передача токсоплазмозу практичного значення не має.

Сприйнятливість людини до токсоплазмозу дуже висока. Загальна кількість інфікованих сягає 20-30% населення. В більшості випадків хвороба перебігає латентно. Відносно часто токсоплазмоз спостерігається у хворих на СНІД як опортуністична інфекція.

Шляхи зараження[ред.ред. код]

Токсоплазмоз викликається паразитом, що має назву токсоплазма гондії[2].

Основним джерелом інфекції для людини є домашні, свійські та дикі тварини. Найчастіше зараження здійснюється при вживанні м'яса інвазованих тварин - сирого або недостатньо термічно обробленого (дегустація м'ясного фаршу), рідше - ооцистами від тварин родини котячих (при недотриманні правил особистої гігієни, догляді за хворою кішкою, вживанні немитих овочів і т. ін.). Відомі випадки внутрішньолабораторного зараження при пошкодженні шкіри контамінованими інструментами[1].

Зараження людини відбувається при вживанні м'ясних продуктів та яєць, які не пройшли достатню термічну обробку. Не виключена можливість зараження при попаданні збудника на слизові оболонки та пошкоджені шкірні покриви, трансмісивним й іншим шляхом. Спостерігається і внутрішньоутробне зараження. Фактори, які можуть сприяти появі в організмі паразита і підвищують ризик виникнення токсоплазмозу: Доторкатися брудними руками до рота після контакту із землею, після збирання котячого туалету, або будь-якого іншого контакту з котячими екскрементами.

Клінічна картина[ред.ред. код]

Розрізняють вроджений і набутий (гострий і хронічний) токсоплазмоз. При природженому токсоплазмозі спостерігаються загибель плода в утробі матері, смерть новонародженого внаслідок загальної інфекції або (у що залишилися в живих) ураження нервової системи, очей та інших органів.

Гостра придбана форма протікає як тифоподібне захворювання (з високою температурою, збільшенням печінки, селезінки) або з переважним ураженням нервової системи (головний біль, судоми, блювота, паралічі та ін.) Найчастіше токсоплазмоз протікає хронічно, з субфебрильною температурою, головним болем, збільшенням лімфовузлів і печінки, зниженням працездатності; може супроводжуватися ураженням очей, серця, нервової та інших систем і органів. Токсоплазмоз може протікати і в латентній (прихованії) формі.

Який ризик для дитини становить токсоплазмоз[ред.ред. код]

Хоча 90% інфікованих дітей народжуються в задовільному стані, у 80 - 90% інфікованих дітей можуть розвиватись офтальмологічні ускладнення протягом перших місяців або років після народження. В більше ніж 10 відсотків дітей можуть розвиватись втрата слуху і затримка розумовому розвитку. Токсоплазмоз під час вагітності також може стати причиною викидня або народження мертвого плода.[2]

Більше одного з десяти інфікованих дітей мають важкі прояви токсоплазменної інфекції, що клінічно виявляється уже в періоді новонародженості. Токсоплазмоз проявляється збільшенням печінки та селезінки, жовтухою, очними інфекціями, пневмонією та ін. Деякі діти помирають через декілька днів після народження. Ті ж з них, хто виживає, часом відстають в розумовому розвитку, страждають сильним погіршенням зору, церебральним паралічем, приступами судом та іншими проблемами.[2]

Як лікують інфікованих новонароджених[ред.ред. код]

Інфіковані діти повинні пройти лікування піраметаміном та сульфадіазином який, як вже було сказано вище, може допомогти запобігти розвитку ускладнень, що асоціюються з токсоплазмозом.[2]

Чи може вагітна жінка визначити, що вона захищена[ред.ред. код]

Від 70 до 85% американських жінок дітородного віку ніколи не мали токсоплазмозу і не є чутливими до нього під час вагітності. Існує лабораторний тест крові для визначення антитіл (імуноглобулінів груп М та G) до токсоплазми. Результат тесту показує, коли людина була інфікована - давно, чи недавно.[2]

Однак, обстеження на антитіла до токсоплазми, коли жінка вже вагітна, можуть бути запізнілими, особливо у випадках, коли жінка інфікована недавно або має зниження імунітету. Жінки, що планують завагініти, обов'язково повинні звернутися до свого лікаря і зробити тест крові перед вагітністю.[2]

Діагностика[ред.ред. код]

Основним методом діагностики захворювання є серологічний. Виконується визначення рівня імуноглобулонів G за допомогою ІФА або реакції непрямої флюоресценції. Рівень антитіл досягає максимального рівня через 1-2 місяці після початку захворювання, і згодом реєструється невизначено довго. У пацієнтів з сероконверсією або чотирикратним збільшенням титру IgG визначають рівень специфічних IgM, для підтвердження наявності гострої інфекції. ІФА є методом вибору при аналізі рівня IgM, з його допомогою реєструється зростання їх концентрації вже через 2 тижні після інфікування, пік концентрації досягається через місяць, і зазвичай зникають через 6-9 місяців, але в окремих випадках можуть періодично виявлятися протягом 2 і більше років, ускладнюючи диференціювання гострої та хронічної форм інфекції.

Якщо лікар підозрює, що вагітна жінка має активну токсоплазменну інфекцію, він призначає обстеження крові на наявність антитіл до токсоплазми, що продукуються організмом зразу після інфекції (імуноглобуліни класу М). Якщо вагітна жінка має активну токсоплазменну інфекцію, слід перевірити чи заражений плід. Пренатальні тести включають амніоцентез і ультразвукову діагностику, за допомогою яких звичайно можна сказати, чи інфікований плід, і наскільки серйозно. Якщо плід інфікований, то доцільно пройти курс лікування двома препаратами, які дають матері: піраметамін і сульфадіазин. Це зменшує частоту і важкість проявів захворювання у дитини при та після народження.[2]

Відповідно до дослідження у 1999 році, чим швидше інфікована вагітна жінка отримає ці антибіотики, тим менша імовірність мати симптоми токсоплазмозу у майбутньої дитини.[2]

В 1988 році у Франції всі вагітні жінки з діагнозом "токсоплазмоз" були проліковані спіраміцином. Дослідники прийшли до висновку, що спіраміцин зменшив вплив паразиту на плід. Однак, дослідження в 1999 році (також проходили у Франції та інших європейських країнах) не довели того, що спіраміцин запобігає інфекції плода.[2]

Хоча ці результати дають надію, але безпечність, ефективність та виконання пренатального скринінгу токсоплазмозу діагностика та лікування ще не розроблені. Внаслідок цього більшість вагітних жінок, не проходять скринінг на токсоплазмоз.[2]

Лікування[ред.ред. код]

При гострому токсоплазмозі, коли паразити існують в проліферативній фазі, головним засобом лікування є хіміотерапевтичні препарати. Найчастіше використовують поєднання хлоридину (дараприм, піриметамін, тиндурин) (0,025 г 2-3 рази на добу), делагілу (0,5 г 2 рази) або амінохінолу (0,15 г 3 рази) з сульфаніламідами (бісептол, сульфален, сульфадимезин у звичайній терапевтичній дозі) протягом 7-10 днів. Ефективні також антибіотики тетрациклінової групи. Як правило, призначають 3 курси з інтервалом 7-10 днів. Для попередження побічних реакцій рекомендують призначати їх після вживня їжі, запиваючи розчином натрію гідрокарбонату, додатково застосовують вітамін С, фолієву кислоту, антигістамінні препарати, стимулятори кровотворення і т. ін. Для зменшення інтоксикації, запобігання алергізації при важкому перебігу показані глюкокортикоїди. При розвитку менінгоенцефаліту використовують дегідратаційну терапію (лазикс, фуросемід, внутрішньовенно сечовина або манітол, гіпертонічні розчини глюкози), повторні люмбальні пункції[1].

Більшість випадків придбаної інфекції в імунокомпетентних осіб вирішуються без специфічної терапії. При хореоретиніті або ураженні життєво важливих органів призначають комбінацію піриметаміну (Дараприм) з сульфадіазином. Альтернативою може бути комбінація піриметаміну з кліндаміцином при поганій переносимості сульфадіазину. При лікуванні хореоретиніта і ураження ЦНС застосовують глюкокортикоїди. ВІЛ-інфіковані пацієнти з енцефалітом повинні отримувати довічну супресивну терапію для запобігання рецидиву інфекції.

При вираженій і безсимптомній вродженій інфекції в якості початкової терапії рекомендується комбінація піриметаміну із сульфадіазином і фолієвою кислотою. Терапія, як правило, тривала, часом до 1 року. Лікування токсоплазмозу, що виникло під час вагітності, в тому числі і у ВІЛ-інфікованих жінок, слід проводити спіраміцином. При зараженні жінки в третьому триместрі або інфікуванні плоду після 17 тижнів гестації використовується комбінація піриметаміну із сульфадіазином.

Показана висока активність телітроміцину in vitro відносно Т.gondii (M. Kilinc, M. Hokelek, M. Erturk).

У дослідженнях на тваринах показано, що атоваквон в поєднанні з піроллідіна дітіокарбіматом викликають конверсію тахизоїтів в стадію тканинних цист (O. Djurkovic-Djakovic, A. Nikolic, B. Bobic, I. Klun). У цей час (2010 рік) токсоплазмоз лікують кларитроміцином 500 мг один раз на добу протягом 14 днів, при цьому також необхідно пити еслідін і лінекс по одній капсулі 3 рази на день протягом місяця, і одноразово флуконазол 150 мг на п'ятнадцятий день.

Профілактика[ред.ред. код]

Боротьба з токсоплазмозом домашніх тварин, дотримання санітарних правил при догляді за тваринами і обробці продуктів, ретельне обстеження на токсоплазмоз вагітних.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]