Толлер Кренстон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Толлер Кренстон
Toller Cranston 1978 TORONTO STAR фото DICK LOEK.jpg
Ім'я при народженні Toller Shalitoe Montague Cranston
Псевдо Toller Shalitoe Montague Cranston
Народився 20 квітня 1949(1949-04-20)
Гамільтон, Онтаріо, Канада
Помер 24 січня 2015(2015-01-24) (65 років)
Сан-Мігель-де-Альєнде, Мексика
·старість і нелікований серцевий напад
Громадянство Канада Канада
Національність канадець
Місце проживання Гамільтон і Монреаль (Канада), Сан-Мігель-де-Альєнде, Мексика
Діяльність художник і ілюстратор, спортсмен-фігурист, тренер
Відомий завдяки художник і ілюстратор, спортсмен-фігурист, тренер, спортивний коментарор на телебаченні
Alma mater Школа красних мистецтв
Нагороди Орден Канади, 1977 р.
IMDb nm0186517

Толлер Кренстон (англ. Toller Cranston 20 квітня, 1949, Гамільтон, Онтаріо, Канада — 24 січня, 2015, Сан-Мігель-де-Альєнде, Мексика) — фаховий художник, тренер і спортсмен другої половини 20 ст. з Канади. Бронзовий медаліст Олімпійських ігор 1976.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родина мешкала в місті Гамільтон, Онтаріо, Канада. Мати народила чотрьох дітей — старшу доньку і трьох синів.

Дитинство як «перебування у тюрмі», деспотизм матері[ред. | ред. код]

У віці 11 років Толлер був перевезений разом з іншими у передмістя міста Монреаль[1]. Мати позиціонувала себе як художниця, але відрізнялась деспотичним характером і егоцентризмом. Толлер, вразливий і відрізнявшийся здібностями, згадував власне дитинство як «перебування у тюрмі» з його слів. Психологічно травмований підліток відрізнявся також вибуховою поведінкою і провокував вчителів на конфлікти несподіваними питаннями. Його зарахували до порушників шкільної дисципліни. Відомо, що мав схильність до гуманітарних дисциплін і історії і не мав прихильності до математики[2].

Монреальська школа красних мистецтв[ред. | ред. код]

Монреальська школа красних мистецтв, фото 2011 р.

По закінченні середньої школи влаштувався до Школи красних мистецтв у місті Монреаль. Навчався там три роки[3].

Прихід у фігурне катання[ред. | ред. код]

Март 1974 р.

Він мав рухливі здібності і його показали у балетній школі. Але навчання балету не задалося, а прагнення танцювати збільшилося. Аби якось завантажити хлопця, батьки у віці сім років придбали йому хокейні ковзани. Деспотична мати конфліктувала з сином і не бажала поглиблених занять спортом. У віці одинадцять років рухливого підлітка побачила тренер Єва Васак, приваблена здібностями хлопчика, і почала тренувати підлітка — безкоштовно[4]. Енергія хлопця була спрямована на творчість, цього разу у спорті.

У віці 13 років почався процес зростання кістяка і у підлітка виявили перетренування і остеохондропатію. Лікарі навіть прогнозували закінчення його спортивної кар'єри. Але минулося і хлопець відновив тренування. Пані Єва тренувала хлопчика вісім років. У віці 15 років він брав участь у змаганні юніорів. Участь у показу власної програми на Олімпійських іграх 1968 року була невдалою для початківця. Його передали новому тренеру-жінці, нею стала Єлена Бурка у місті Торонто [5]. Він відвідує тренування і не припиняє навчання у художній школі. Досить швидко юнак переносить творчі знахідки у фігурне катання і виробляється у значну, ні на кого не схожу художню особистість у чоловічому фігурному катанні. Він переніс творчі знахідки навіть у власні костюми. ПЕрша виставка власних художніх творів відбулася у 1969 році. Майданчик для виставки надала тренер Єлена Бурка у власному помешканні [6].

На льодовому полі тоді панували стеріотипні чорні костюми, як у пінгвінів або мавп. Толлер почав демонструвати як складні і несподівані костюми, так і складні технічні навички та майже сценічні образи у танцях на льоду. Складну техніку катання Кренстон підкоряв хореографічним образам. Багато зусиль він приклав до розкриття музичних настроїв і емоцій, що викликала сама музика. Його технічні навички почали копіювати інші спортсмени, не переймаючи його хореографії. Фактом тодішньої спортивної дійсності став стиль Толлера Кренстона.

Несприйняття суддів[ред. | ред. код]

В інтерв'ю того часу він почав оприлюднювати наміри працювати як у «театрі на льоду», де мета — не боротьба за медали за будь яку ціну, а висока художня вартість самого танцю. Це пішло у конфлікт з прагматизмом і тверезими розрахунками тренерів, суддів змагань і менеджерів. Йому дали виграти перший національний титул 1971 року, де він демонстрував потрійний сальхов і мав нагородою овації публіки. У нього помітно підвищились спортивний і художній авторитет, що породило заздрість і прихований спротив через запеклу конкуренцію на змаганнях. На чемпіонаті світу з фігурного катання 1972 року Кренстон виборов не першу медаль, але вищій бал у 6.0 за художню довершеність своєї програми[7]. На чемпіонаті світу 1974 року він знову виборов вищі оцінки за художню образність програми, але йому присудили тільки бронзову медаль[8]. Ще раз він стане бронзовим призером Олімпійських ігор 1976 року. Але у спортсмена почалися проблеми із суддями, зацікавленими у зростанні технічних навичок і складних програм, а не в художній образності танців на льоду. На лід почали переносити техніцизм і гімнастику. Толлера почали відсувати у тінь. Почалися доповіді про слабкість його технічної підготовки і погане виконання обов'язкових елементів. Його місце у катанні почали «готувати» для новачків.

Розрив з батьківською родиною[ред. | ред. код]

Молодик виборов фінансовий успіх і це надало йому можливість розірвати зв'язок із батьківською родиною. Погіршення стосунків із матір'ю примусило припинити стосунки з нею — до її смерті.

Льодові шоу[ред. | ред. код]

«Хоч доля не стелилась гладко, я починаю все спочатку...»

Після 1976 року він почав професійну кар'єру на льоду. Шанс створити «театр на льоду » він почав реалізовувати відтепер, бо проблема із суддями була скасована. Він створює льодове шоу, запрошує осіб—спортсменів, що мають «власне обличчя» у фігурному катанні. Відбулись його гастролі у країнах Західної Європи. Сам запам'ятався сценічним образом блазня і жартівника «Меркуцио», коли створив власну програму образа за мотивами відомої п'єси Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Костюми для шоу готував Френсіс Дефо. Його запрошують на виступи телешоу «Зірки на льоду» і він виступає. Його фотопортрет розмістили на ісподній сторінці альбома Джоні Мітчелла "Hejira"[9].

Спортивний коментатор[ред. | ред. код]

«Хоч доля не стелилась гладко, я починаю все спочатку...»

Толлера запросили бути спортивним коментатором та CBC телебаченні з тематикою фігурного катання. Толлер Кренстон не відійшов від концепції «театра на льоду» і художньої вартості самого танцю, художньої вартісності і образності програми. З цих позицій він і коментував виступи фігурістів, що були трошки образні, прагматичні і гімнастичні. Критику і аналітику Кренстона амбітні особи почали сприймати як образи і спроби принизити їх авторитет ( дозволялось лише хвалити і казати компліменти ). Почалися скарги і занепокоєні менеджери CBC телебачення подають судовий позов на негнучкого і неполіткоректного спортивного коментатора. Негнучкий спортивний коментатор подав зустрічний позов і виграв судовий процес кінець кінцем [10]. Як наслідок робоче місце на телебаченні він втратив.

Фінансовий успіх, залежність від кокаїну і ілюзія незалежності[ред. | ред. код]

«Я починаю...» Прийшов фінансовий успіх, та неспокій. Кренстон повертається до малювання, як стимулятор починає використовувати кокаїн, що породжує залежність. Порожнечу в особистому житті заповнюють короткі романи з жінками, але до створення власної родини не доходить. Кренстон стає частиною розгульної богеми, прийшла ілюзія непотрібності і незалежності. Прагненя до експериментів приводить до долання кордонів і гріхів. Серед них - відверті визнання в книзі «Коли пекло замерзне, чи варто взяти туди і ковзани ?» Він давно уже неймовірна особистість, ризикована і фантасмагорична. В одній з надрукованих статей його назвали «павичем з пензлями».

Двадцять років у Мексиці[ред. | ред. код]

Негаразди у особистому житті, невдача в тренуванні з учнем-фігуристом (що пірнув у вир наркотиків і швидкого сексу за гроші) приводять до рішення покинути Канаду. Він продав власний будинок у місті Торонто і відбув у теплу Мексику.

Він житиме і працюватиме художником у місті Сан-Мігель-де-Альєнде майже двадцять років.

Його числені картини — суто декоративні, хаотичні, барвисті як тропічні птахи чи ужиткові твори мексиканських ремісників. Але як тривожні сни виникають сцени з фантазійними персонажами на снігу чи на засніжених пагорбах Канади. Серед них і сюжети з фігурним катанням. Всі філософські проблеми він наче залишив у своїх концертних програмах. Його художній стиль - варварська суміш тропічної екзотики, сюрреалізму, експресіонізму, казковості, ірреальності і деформацій.

Варварська суміш тропічної екзотики, барвистість і хаос переважали і у інтер'єрах його приватного помешкання. Про реальність нагадували лише солідні меблі і художники і художниці, з котрими він відтепер спілкувався.

Останній візит до матері[ред. | ред. код]

«Я починаю все спочатку...»

Відомо, що він створив останній візит до старої і немічної матері. Він навмагався востаннє зрозуміти, що привело їх до багаторічної ворожнечі і несприйняття один одного. Невдовзі після візиту уславленого сина жінка померла.

Смерть у Мексиці[ред. | ред. код]

«Я починаю все спочатку ?..»

В останні роки мав хворобу серця. Мав місце черговий серцевий напад, але митець не звернувся до лікарів. Був знайдений мертвим у власному домі обслугою 14 січня 2015 року[11].

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Зірка Толлера Кренстона на Алеї Слави
  • 1976 р. Ім'я митця внесено до олімпійської Зали слави Канади.
  • 1996 р. Ім'я митця внесено до Спортивної Зали слави Онтаріо, Канада
  • 1997 р. Ім'я митця внесено до Зали слави канадського фігурного катання
  • 2003 р. Ім'я митця і особова зірка внесені до Алеї слави, Канада
  • 2004 р. Ім'я митця внесено до Зали слави світового фігурного катання[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Toller Cranston interview". Today magazine. 1981.
  2. "Toller Cranston interview". Today magazine. 1981.
  3. Oglanby, Elva (1975). Toller. Gage Publishing. ISBN 0-7715-9944-7.
  4. "Toller Cranston interview". Today magazine. 1981.
  5. http://news.nationalpost.com/sports/ellen-burka-canadian-who-survived-the-holocaust-revolutionized-figure-skating-and-still-coaches-at-92-gets-another-honour
  6. Cranston, Toller; Lowder Kimball, Martha (2000). When Hell Freezes Over: Should I Bring My Skates?. McClelland & Stewart. ISBN 0-7710-2337-5.
  7. Jump up to: ab72 Worlds, Skating magazine, May 1972
  8. Jump up to: ab72 Worlds, Skating magazine, May 1972
  9. http://jonimitchell.com/library/view.cfm?id=565
  10. Cranston, Toller; Lowder Kimball, Martha (1997). Zero Tollerance. McClelland & Stewart. ISBN 0-7710-2334-0.
  11. http://globalnews.ca/news/1791348/legendary-figure-skater-toller-cranston-65-has-died/
  12. http://www.theglobeandmail.com/incoming/cranston-inducted-into-the-world-figure-skating-hall/article20428913/

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Толлер Кренстон

Див. також[ред. | ред. код]