Толстая Софія Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Графиня Софія Андріївна Толстая (уроджена Берс, 22 серпня 1844 — 4 листопада 1919) — правнучка першого міністра освіти П. В. Завадовського, дружина Льва Толстого.

Портрет
Портрет

Біографія[ред. | ред. код]

Софія Андріївна — друга донька лікаря Московської палацової контори дійсного статського радника Андрія Євстахієвича Берса [1] (1808-1868), що походив по батькові з німецьких дворян[2], і Любові Олександрівни Іславіной (1826-1886), що походила з купецької сім'ї. У молодості батько служив лікарем у московській барині Варвари Петрівни Тургенєвої і мав від неї дитину, Варвару Житову, яка таким чином стала єдинокровною сестрою Софії Товстої і единутробною — Івану Тургенєву. Іншими дітьми подружжя Берс були дочки Єлизавета Андріївна Берс (1843—?) і Тетяна Андріївна Кузьминськая (1846-1925) і п'ять синів: орловський віце-губернатор Олександр Андрійович (1845—?), статські радники Петро Андрійович (1849-1910) та Степан Андрійович (1855—?), а також Володимир (1853—?) і В'ячеслав (1861—?).

Софія народилася на дачі, яку знімав її батько, поблизу садиби Покровське-Стрешнево, і аж до заміжжя Софії Берси проводили там кожне літо.

Отримавши гарну домашню освіту, Софія в 1861 році склала іспит на звання домашньої вчительки в Московському університеті, причому виділилася твором російською мовою, поданим професору Тихонравову, на тему «Музика». У серпні 1862 року вона їздила з родиною до діда Ісленьєва Олександра Михайловича в маєток його законної дружини Софії Олександрівни (уродж. Жданової) в селі Івіци Одоєвського повіту Тульської губернії і по дорозі гостювала у Л. Н. Толстого в Ясній Поляні. 16 вересня того ж року Толстой зробив Софії Андріївні пропозицію; через тиждень, 23 числа, відбулася їх весілля, після якої Товста на дев'ятнадцять років стала мешканкою села, зрідка виїжджаючи до Москви [3].

З Толстим в Ясній Поляні, за півтора місяці до смерті письменника (1910)

Перші роки їхнього подружнього життя були найщасливішими. Толстой у щоденнику після одруження писав: «Неймовірне щастя... Не може бути, щоб це все скінчилося лише життям». Приятель Толстого В. П. Борисов в 1862 році про подружжя зауважив: «Вона — неймовірно гарна. Здраво розумна, проста і нехитроумна — у неї повинно бути і багато характеру, тобто воля її у неї в команді. Він в неї закоханий до Сіріусов. Ні, все ще не заспокоїлася буря в його душі — принишкла з медовим місяцем, а там напевно, пройдуть ще урагани і сердитого моря шуму». Ці слова виявилися пророчими, в 1880-1890-ті роки, внаслідок зміни поглядів Толстого на життя, у сім'ї стався розлад. Софія Андріївна, не розділяла нових ідей чоловіка, його прагнень відмовитися від власності, жити своєю, переважно фізичною працею, і всє ж прекрасно розуміла, на яку моральну і людську висоту він піднявся. У книзі «Моє життя» Софія Андріївна писала: «...Він чекав від мене, бідний, милий мій чоловік, того духовного єднання, яке було майже неможливо при моєму матеріальному житті та турботах, від яких втекти було неможливо і нікуди. Я не зуміла б розділити його духовне життя на словах, а призвести його в життя, зламати його, тягнучи за собою цілу велику сім'ю, було немислимо, так і непосильно».

Протягом багатьох років Софія Андріївна залишалася вірною помічницею чоловіка в його справах: перекладачем, секретарем, видавцем його творів.

Художник Леонід Пастернак, близько знайомий з родиною Толстих, про Софію Андріївну зауважив: «...Вона в багатьох відношеннях була великою, видатною людиною — в пару Льву Миколайовичу... Софія Андріївна сама по собі була великою особистістю». Володіючи тонким літературним чуттям, вона писала повісті, дитячі оповідання, мемуарні нариси. Протягом всього свого життя, з невеликими перервами, Софія Андріївна вела щоденник, про який говорять як про помітне та своєрідне явище в мемуаристиці та літературі про Толстого. Її захопленнями були музика, живопис, фотографія.

Про «матеріальне життя та турботи» Софії Андріївни можна судити з її щоденника. 16 грудня 1887 року вона писала: «Цей хаос незліченних турбот, що змінюють одна іншу, мене часто призводить до шаленого стану, і я втрачаю рівновагу. Адже легко сказати, але у всяку дану хвилину мене турбують: учні та хворі діти, гігієнічний і, головне, духовний стан чоловіка, великі діти з їх справами, боргами, дітьми та службою, продаж та плани Самарського маєтку..., видання нове і 13 частина із забороненою „Крейцеровою сонатою“, прохання про розділи з овсянниківським попом, коректури 13 томи, нічні сорочки Міші, простирадла і чоботи Андрійкові; не прострочити платежі по дому, страхування, повинності по маєтку, паспорти людей, рахунки та ін. та ін. — і все це неодмінно безпосередньо має торкнутися мене».

Знаючи про те, що її роль у житті Льва Толстого оцінювалася неоднозначно, вона писала: «...Нехай люди поблажливо поставляться до тієї, якій, може бути, непосильно було з юних років нести на слабких плечах високе призначення — бути дружиною генія і великої людини». Догляд і смерть Толстого важко подіяли на Софію Андріївну, вона була глибоко нещасна, не могла забути, що перед його смертю не бачила чоловіка в свідомості. 29 листопада 1910 року вона писала у «Щоденнику»: «Нестерпна туга, докори сумління, слабкість, жалість до страждань до покійному чоловікові... Жити не можу».

Після смерті Толстого Софія Андріївна продовжила видавничу діяльність, випустивши свою переписку з чоловіком, завершила видання зібрання творів письменника [4].

Останні роки життя Софія Андріївна провела в Ясній Поляні, де померла 4 листопада 1919 року. Похована на Кочаковскому цвинтарі, недалеко від Ясної Поляни.

Діти[ред. | ред. код]

З дітьми

Від шлюбу Лева Миколайовича з Софією Андріївною народилося 13 дітей, п'ятеро з яких померли в дитинстві:

1. Сергій (1863-1947), композитор, музикознавець.

2. Тетяна (1864-1950), в 1917-1923 рр. зберігач музею-садиби «Ясна Поляна»; c 1899 одружена з Михайлом Сергійовичем Сухотиним.

3. Ілля (1866-1933), письменник, мемуарист. У 1916 році покинув Росію і виїхав до США.

4. Лев (1869-1945), письменник, скульптор. В еміграції у Франції, Італії, потім у Швеції.

5. Марія (1871-1906), з 1897 одружена з князем Миколою Леонідовичем Оболенським (1872-1934).

6. Петро (1872-1873)

7. Микола (1874-1875)

8. Варвара (1875-1875)

9. Андрій (1877-1916), чиновник особливих доручень при тульському губернаторі.

10. Михайло (1879-1944). У 1920 році емігрував, жив у Туреччині, Югославії, Франції та Марокко.

11. Олексій (1881-1886)

12. Олександра (1884-1979), помічниця батька.

13. Іван (1888-1895).

Кіновтілення[ред. | ред. код]

  • В гучному фільмі Якова Протазанова «Відхід великого старця» (1912) роль Софії Андріївни зіграла американська актриса, яка використовувала російський псевдонім Ольга Петрова. Фільм був заборонений до показу в Росії на прохання родини Толстого.
  • У фільмі Сергія Герасимова «Лев Толстой» (1984) Софію Андріївну Товсту зіграла Тамара Макарова.
  • Британська актриса Хелен Міррен виконала роль Софії Андріївни в біографічній стрічці «Останнє воскресіння» у 2009 році, а Льва Толстого в картині зіграв Крістофер Пламмер. Обидва актора за свої ролі отримали номінації на премію Американської кіноакадемії «Оскар».

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]