Толстой Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Толстой Олексій Миколайович
Алексей Николаевич Толстой
ANTolstoy.jpg
Дата народження 29 грудня 1882(1882-12-29)
Місце народження Ніколаєвськ
Дата смерті 23 лютого 1945(1945-02-23) (62 роки)
Місце смерті Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар, Москва
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg СРСР
Alma mater Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
Мова творів російська
Рід діяльності прозаїк, драматург, публіцист
Роки активності: 1907—1945
Жанр наукова фантастика, історична проза
Дружина Natalia V. Krandievskaya[d]
Нагороди Сталінська премія, Орден Леніна, Орден Трудового Червоного Прапора, Орден «Знак Пошани» і Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Олексій Миколайович Толстой (рос. Алексей Николаевич Толстой; нар. 29 грудня 1882 (10 січня 1883)(18830110), місто Ніколаєвськ, тепер Пугачов Саратовської області — пом. 23 лютого 1945, Москва) — російський радянський письменник, громадський діяч, академік АН СРСР. Граф із роду Толстих.

Біографія[ред.ред. код]

Олексій Толстой народився 29 грудня (10 січня за новим стилем) 1882 року в місті Ніколаєвськ (нині Пугачов) Самарської губернії. Батька, поміщика і офіцера Миколу Толстого (родича Льва Толстого), мати, письменниця Олександра Леонтівна, покинула, будучи вагітною від коханця Олексія Бострома. Був вихований вітчимом Бостромом, з яким жив на його хуторі Соснівка. Отримав домашню освіту, в 1897 родина переїхала до Самари, де майбутній письменник вступив до реального училища. Закінчивши його в 1901 році, переїхав у Петербург, щоб продовжувати освіту. Вступив на відділення механіки Технологічного інституту. В цей час почав писати вірші, наслідуючи Миколу Некрасова і Семена Надсона, а в 1907 видав збірник, який пізніше, однак, вважав невдалим.

У 1907, незадовго до захисту диплома, залишив інститут, вирішивши присвятити себе літературній праці. В письменстві він тоді орієнтувавася на творчість матері та історії родичів про минуле. У 1908 написав книгу віршів «За синіми ріками» — результат знайомства з російським фольклором. До цього часу відносяться і перші прозові спроби — «Сорочі казки».

На ранню творчість Толстого вплинув Максиміліан Волошин, який в ті роки був його другом. У 1909 році написав першу повість «Тиждень в Тургеневе», потім романи «Диваки» і «Кульгавий пан». Твори Толстого привернули увагу Максима Горького.

Під час Першої світової війни як військовий кореспондент від «Русских ведомостей» пербував на фронтах, відвідував Англію та Францію. Тоді він написав ряд нарисів та оповідань про війну і зайнявся драматургією.

Події Лютневої революції 1917-го спонукали його зацікавитися історією Росії, зокрема часів Петра I. Жовтневу революцію 1917-го Толстой сприйняв вороже, в 1918 з родиною переїхав до Одеси, потім до Парижа. У 1921 переселився у Берлін і зблизився з тамтешньою російською інтелігенцією, яка емігрувала з Росії. У 1922 в Берлін приїхав Максим Горький, з яким встановилися дружні стосунки. У берлінський період були написані: роман «Аеліта», повісті «Чорна п'ятниця» і «Рукопис, знайдений під ліжком». З часом його стосунки з емігрантами гіршали, його виключили зі спілки Союзу російських письменників і журналістів. Це спонукало задуматися про повернення до Росії.

Олексій Толстой (зліва в першому ряду) з Максимом Горьким (1934 рік)

У 1923 Толстой прибув у СРСР. При цьому емігранти розцінили повернення Толстого до Росії як зраду, натомість такий вчинок в самому СРСР отримав схвалення. Протягом 1925–1927 років працював над науково-фантастичним романом «Гіперболоїд інженера Гаріна». У цей же період була написана повість-казка «Золотий ключик, або пригоди Буратіно». Значним досягненням Олексія Толстого став його історичний роман «Петро I», над яким він працював протягом шістнадцяти років. Фантастичні твори «Аеліта», «Блакитні міста» і «Гіперболоїд інженера Гаріна» здобули велику популярність, хоч і не були спочатку високо оцінені радянськими критиками. В 1937 створив повість «Хліб», де велику увагу приділив вигаданій участі Сталіна у громадянській війні при обороні Царицина. Олексій Толстой став другом Йосипа Сталіна, в 1937 депутатом Верховної Ради СРСР, дійсним членом Академії Наук в 1939. Завойовуючи визнання, письменник отримав власний будинок, автомобіль з особистим водієм. Після смерті Горького в 1936 очолив Спілку письменників СРСР до 1938 року.

Під час Вітчизняної війни часто виступав зі статтями, нарисами, оповіданнями, героями яких були прості люди, що проявили себе у важких випробуваннях війни. Був співавтром звернення В'ячеслава Молотова і Йосипа Сталіна до народу 1941-го року. У роки війни створив драматичну дилогію «Іван Грозний» (1941–1943). Був членом Надзвичайної державної комісії зі встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників, брав участь в Процесі над поплічниками німецьких окупантів у Краснодарі у 1943 році. В тому ж 1943 Олексію Толстому Указом Верховної Ради СРСР було вручено орден Трудового Червоного Прапора. 19 березня Толстому було присуджено Сталінську премію першого ступеня за роман «Ходіння по муках». Письменник передав отримані кошти на побудову танка «Грозний».

В червні 1944 року лікарі виявили у письменника злоякісну пухлину легені, від якої він помер 23 лютого 1945 року в Москві[1]. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві. День смерті Олексія Толстого було оголошено днем державного трауру[2][3].

Основні твори[ред.ред. код]

Цикли творів[ред.ред. код]

  • Заволжжя (рос. Заволжье) (1909—1910)
  • Сорочі казки (рос. Сорочьи сказки) (1909—1910)
  • Русалчині казки (рос. Русалочьи сказки) (1910—1918)
  • Оповіді Івана Сударева (рос. Рассказы Ивана Сударева) (1942—1944)

Романи-епопеї[ред.ред. код]

  • Петро Перший (рос. Петр Первый)
    • Петр I (книга первая) (1930)
    • Петр I (книга вторая) (1934)
    • Петр I (книга третья) (незавершена)
  • Ходіння по муках (рос. Хождение по мукам)
    • Сестры (1922)
    • Восемнадцатый год (1928)
    • Хмурое утро (1941)

Романи[ред.ред. код]

Казки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алексей Николаевич Толстой. FantLab.ru. Процитовано 2015-11-06. 
  2. Толстой А. Н. // Краткая литературная энциклопедия. Т. 7. — 1972 (текст). feb-web.ru. Процитовано 2015-11-06. 
  3. Толстой, Алексей (1958). «Собрание сочинений в десяти томах. Том 1». Москва: Государственное издательство художественной литературы. с. 51–62. 
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література та джерела[ред.ред. код]

  • Крук І. Т. Толстой Олексій Миколайович // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1984. — С. 293—294.
  • Щербина В. Р. А. Н. Толстой // Толстой Алексей. Собрание сочинений в восьми томах. — Т. 1. — Москва: Правда, 1972. — С. 3—46. — (Библиотека «Огонёк»).