Толубєєв Андрій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Толубєєв Андрій Юрійович  (1945—2008) — радянський, російський актор театру і кіно, літератор, телеведучий. Народний артист Росії (1991). Лауреат Державної премії Росії (2000, 2004).

Життєпис[ред.ред. код]

Народ. 30 березня 1945 р. в Ленінграді в родині акторів Ленінградського театру драми ім. О.С. Пушкіна Ю. В. Толубєєва та Т.І. Альошиної. Закінчив Військово-медичну академію імені С.М. Кірова (1969, факультет авіаційних лікарів) і Ленінградський державний інститут театра, музики і кінематографа (1975).

З 1975 року і до кінця своїх днів служив у Великому драматичному театрі ім. Г. Товстоногова, де зіграв більше сорока ролей[1].

Знімався в кіно і телесеріалах (всього близько ста картин)[2], Дебютував в головній ролі у фільмі «Ще можна встигнути» (1974).

Граф в українських фільмах: «Холодний березень» (1987, Шиленко), «Гу-га» (1989, капітан Володимир Правоторов), «Містифікатор» (1990), «Тарганячі перегони» (1993) тощо.

Багато працював на дублюванні і озвучуванні кінострічок. Також був ведучим циклів передач на російському телеканалі «Культура»: «1825 рік. загадки міжцарів'я», «Ісаакіївський собор», «Малі музеї Петербурга», «Немає пощади нікому …», «Вітчизна і долі», «Петербург. Час і місце».

Помер 7 квітня 2008 року після важкої хвороби. Похований у некрополі «Літераторські мостки» на Вовківському кладовищі в Санкт-Петербурзі[3].

Пам'ять[ред.ред. код]

У 2010 році, в пам'ять про народного артиста Росії Андрія Толубєєва, заснована премія його імені. Премія присуджуватиметься за значний внесок у розвиток сучасного театру і сучасної драматургії[4].

Сім'я[ред.ред. код]

Вибрана фільмографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998, — С.756;
  • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.227-228.

Посилання[ред.ред. код]