Томас Бопп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Бопп
англ. Thomas Joel Bopp
Bopp.jpg
Народився 15 жовтня 1949(1949-10-15)
Денвер, США
Помер 5 січня 2018(2018-01-05)[1] (68 років)
Фінікс, США[2]
·печінкова недостатність[2]
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність астроном
Відомий завдяки співавтор відкриття комети C/1995 O1 (Гейла — Боппа) разом з Аланом Гейлом
Alma mater Youngstown State Universityd і Chaney High Schoold
Батько Френк Бопп
У шлюбі з Шарлотта Бопп
Діти дочь Ейпріл

Томас Джоел Бопп (англ. Thomas Joel Bopp; 15 жовтня 1949, Денвер — 5 січня 2018, Фінікс) — американський астроном-аматор. У 1995 році він відкрив комету Гейла — Боппа. Алан Гейл виявив її незалежно майже в один час, і тому вона була названа на їхню честь[3]. На момент відкриття комети він був менеджером на заводі будівельних матеріалів та астрономом-аматором. Вночі 22 липня Бопп спостерігав за небом із друзями у пустелі Аризони, коли зробив відкриття. Це була перша комета, яку він спостерігав, і він використав запозичений саморобний телескоп[4].

Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]

Томас Бопп народився 15 жовтня 1949 року в Денвері, штат Колорадо[5]. Наступного року його родина переїхала до Янгстауна, штат Огайо. Саме там, коли йому було три роки, його батько Френк Бопп під час спостереження за метеоритним дощем на сходах ґанку сімейного будинку познайомив його з астрономією. Френк почав розповідати йому про планети, сузір'я і північне сяйво[6]. У десять років Томас отримав свій перший телескоп — чотиридюймовий рефлектор[7].

Бопп навчався в середній школі Чейні[en] і закінчив її в 1967[8]. Він служив у ВПС США на Філіппінах, де кілька разів спостерігав зелений спалах — оптичне явище, що спостерігається над Сонцем незадовго до його заходу[6]. Після 18 місяців служби він був переведений на базу ВПС США Девіс-Монтен у Тусоні, штат Аризона, де зустрів свою майбутню дружину Шарлотту[5]. Він залишив ВПС в 1972[7]. Незабаром пара одружилася, у них народилася дочка Ейпріл. Потім Бопп вивчав бізнес-адміністрування в університеті Янгстауна[en]. Під час навчання він відвідував заняття з фізики та астрономії як частину факультативних елементів своєї освіти. Саме тут він зустрів астрофізика Єльського університету доктора Едвіна Бішопа та почесного професора астрономії університету Янгстауна доктора Уоррена Янга[9], які спонукали його приєднатися до Астрономічного товариства долини Махонінг (MVAS) в Уоррені, штат Огайо. Він регулярно відвідував зустрічі, потоваришував з астронавтом Рональдом Парізі і любив спостерігати об'єкти глибокого космосу за допомогою клубного 16-дюймового телескопа з ньютонівським рефлектором[en][5].

Відкриття комети Гейла — Боппа[ред. | ред. код]

Комета Гейла — Боппа

У 1980 році Бопп переїхав до Фінікса, штат Аризона, працювати менеджером у відділі запчастин будівельної компанії та продовжував відвідувати місцеві астрономічні клуби. Він приєднався до Альтернативного астрономічного товариства Північного Фінікса, неофіційної групи ентузіастів, заснованої Кевіном Гіллом, які збиралися для спостережень у пустелі Аризони[10]. Незважаючи на численні спроби, до 1995 Бопп жодного разу не спостерігав комету. Тоді Бопп використовував телескоп, що належав близькому другові Джиму Стівенсу, 17,5-дюймовий телескоп-рефлектор[11]. Вночі 22 липня 1995 року вісім членів клубу зустрілися біля ранчо Векол, за дев'яносто миль на південь від Фінікса[12] і, як завжди, Стівенс і Бопп ділили час, дивлячись у телескоп Стівенса. Стівенс встановив свій новітній саморобний телескоп і вирішив спостерігати кульові скупчення[13]. Стівенс навів телескоп на кульове скупчення M70 у сузір'ї Стрільця і покликав Боппа подивитися. Приблизно об 11-й вечора Бопп подивився в телескоп і запитав: «Що це за інший об'єкт?» Стівенс відповів: «У тебе там щось є, Том»[4]. Пізніше Бопп описав те, що бачив, як «невелике нечітке свічення», яке він спочатку вважав галактикою[4]. Тієї ж ночі професійний астроном і досвідчений спостерігач комет Алан Гейл помітив те саме, вбиваючи час в очікуванні появи комети д'Арре у своєму будинку в Клаудкрофті, штат Нью-Мексико. Бопп ніколи раніше не бачив комет[14]. Бопп та його друзі перевірили зоряну карту та протягом години спостерігали за об'єктом, щоб визначити, чи рухається він. Бопп та інший член групи, Берті Санден, намалювали його положення щодо інших близьких тьмяних зірок і, виявивши рух, Бопп спробував зв'язатися з Центральним бюро астрономічних телеграм Міжнародного астрономічного союзу (IAU) у Кембриджі, штат Массачусетс, організацією, яка реєструє всі астрономічні спостереження та називає їх, щоб офіційно зареєструвати своє відкриття. Виявивши, що його мобільний телефон не працює в пустелі, він поїхав додому, зупинившись біля телефону, перш ніж зрозумів, що у нього немає номера телефону. Потрапивши додому, Бопп нарешті повідомив про своє відкриття телеграмою в IAU. Бопп буквально зрозумів назву інституту та відправив телеграму через Western Union. Гейл вже відправив три електронні листи з координатами комети. Пізніше Бопп визнав випадковість відкриття:

« Николи всерйоз не думав, що знайду щось подібне. Шанси на те, що я знайду яскраву комету, що з'являється приблизно раз на 20 років, були астрономічно малі[15]. «

Наступного ранку о 8:25 офіс Браяна Марсдена, директора Центрального бюро астрономічних телеграм, передзвонив йому, щоб підтвердити, що це справді була комета. Комета отримала офіційну назву Comet 1995 O1, а через три дні повну назву C/1995 O1 (Гейла-Боппа)[11][16], що позначає першу комету, виявлену в другій половині липня 1995[17]. Ім'я Гейла передує імені Боппа, тому що його звіт був першим[18]. Невідомо, хто першим виявив її, оскільки вони обоє помітили її приблизно одночасно[14]. Наступного дня Гейл зателефонував Боппу і сказав: «Я думаю, у нас є щось спільне». Коли вони зустрілися на конференції через два місяці, Бопп сказав пресі, що він радий, що Гейл «виявився хорошим хлопцем»[10].

Після відкриття[ред. | ред. код]

Томас Бопп в аудиторії Музею природної історії Фернбанк, 2010 рік.

Після відкриття Бопп був затребуваний на телебаченні та радіо, його запрошували виступати на конференціях[10]. Один із таких виступів був у дитячому науковому телешоу «Bill Nye The Science Guy»[4]. 21 березня 1997 року Гейл і Бопп були названі Людиною тижня ABC у вечірньому ефірі п'ятниці[19][20]. Бопп сказав: «Я подумав, що це буде комета, про яку згадають десь наприкінці якогось маловідомого підручника, але, безумовно, виявилося, що це не так»[21]. Коли комета Гейла — Боппа стала помітнішою, Бопп залишив свою роботу і став штатним лектором та викладачем. Йому подобалося проводити презентації у школах, наукових центрах та музеях, захоплюючи дітей астрономією[22] і він зустрівся зі своїм співавтором Гейлом у Квінсленді, коли брав групу школярів, щоб спостерігати сонячне затемнення 13 листопада 2012 в Австралії[23]. У 1997 році Боппа запросили на ракетний полігон Вайт Сендс як спостерігача, коли ракета Black Brant запустила ультрафіолетовий спектрограф для спостереження за кометою та пошуку аргону та неону. На додаток до третього натрієвого хвоста були виявлені ізотопи, що раніше не спостерігалися[24]. В 1998 Бопп був удостоєний звання почесного доктора наук університету Янгстауна[25]. Бопп та його батько також стали двома першими членами Планетарію друзів Уорда Бічера в університеті[26].

1997 року, коли комета Гейла — Боппа досягла піку своєї яскравості, брат і невістка Боппа загинули в автокатастрофі після фотографування комети. «Це був найкращий тиждень у моєму житті. І найгірший», сказав Бопп репортерові «National Geographic»[27].

На честь Боппа та його батька Френка названий астероїд 7086 Бопп, відкритий 5 жовтня 1991 Керолін і Юджином Шумейкерами[28][29]. У 1997 році Шумейкери, відомі своїм спільним відкриттям комети Шумейкер — Леві 9, потрапили в автомобільну аварію. Юджин загинув у катастрофі, його прах був відправлений на Місяць разом із зображенням комети Гейла — Боппа, «останньої комети, яку Шумейкери спостерігали разом»[30].

У 1997 році, коли Бопп вказав на те, що комета скоро зникне з поля зору і її не буде видно ще 2380 років, він сказав, що завжди продовжуватиме дивитися на зірки:

« Я ніколи не перестану дивитись в небо. Там так багато прекрасного. І я люблю ділитися цим з людьми[21]. «

Він продовжував працювати волонтером в обсерваторіях біля Фінікса, штат Аризона, до кінця свого життя, розповідаючи про комету Гейла — Боппа[4].

Бопп помер від печінкової недостатності 5 січня 2018 року у віці 68 років[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://pantheon.world/profile/person/Thomas_Bopp
  2. а б Smith H. Thomas Bopp, whose name was memorialized in a comet, dies at 68 // The Washington Post / S. BuzbeeWashington: Fred Ryan, 2018. — ISSN 0190-8286; 2641-9599
  3. Ramamurthy G. (August 2005). Biographical Dictionary of Great Astronomers, Surah Books (pvt) Ltd., Chennai, ISBN 81-7478-697-X.
  4. а б в г д е Newcott, William. The Age of Comets. National Geographic (англ.). Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 19 грудня 2016. 
  5. а б в Dr. Thomas Bopp. Espeakers (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 19 грудня 2016. 
  6. а б Anderson, Scott R. Introduction : Comet Hale-Bopp. Open Course (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 19 грудня 2016. 
  7. а б Local notable people. The public library of Youngstown & Mahoning County (англ.). FDLP. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 19 грудня 2016. 
  8. Chaney High School class of 1967. Old Friends (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 19 грудня 2016. 
  9. Physics and astronomy. Youngstown State University (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 19 грудня 2016. 
  10. а б в Carlin, John. Starry, starry knights. Independent (англ.). Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 19 грудня 2016. 
  11. а б Friedl, Blaine P. How Hale and Bopp found their comet. Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 19 грудня 2016. 
  12. Hale, Alan. The Discovery of Comet Hale-Bopp. jpl.nasa.gov (англ.). NASA. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 19 грудня 2016. 
  13. Ortega, Tony. A Cosmic Blunder. Phoenix New Times (англ.). Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 19 грудня 2016. 
  14. а б Levy, David H. Riding on the comet's tail. Sky & Telescope (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016. 
  15. Comet Hale-Bopp Puts on a Show. The Canadian Encyclopedia (англ.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 20 грудня 2016. 
  16. Hale, A. (23 липня 1995). IAU Circular No. 6187 (англ.). IAU. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 5 липня 2011. 
  17. PRESS INFORMATION SHEET: Comet C/1995 O1 (Hale-Bopp). Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics (англ.). IAU. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 20 грудня 2016. 
  18. Kidger, Mark. Astronomical Enigmas (англ.). ISBN 0801880262. 
  19. Person of the week. ABC News (англ.). Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 21 грудня 2016. 
  20. PERSON OF THE WEEK (HALE AND BOPP) #172122. Television News archive (англ.). Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 21 грудня 2016. 
  21. а б Couric, Katie. Thomas Bopp on Hale-Bopp. NBC Today Show (англ.). NBC Universal. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 20 грудня 2016. 
  22. Melville, Iain. The legend of SpaceFest V continues. Under British Skies (англ.). Astronomy FM. Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 20 грудня 2016. 
  23. Hale, Alan (3 січня 2013). Comet Hale-Bopp Co-Discoverer Observes Total Solar Eclipse Down Under. Online Learning Tips (англ.). American Public University. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 20 грудня 2016. 
  24. Romo, Rene. Scientists Reach Out to Comet. Albuquerque Journal (англ.). Journal Southern Bureau. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016. 
  25. YSU in 1998. Youngstown State University Archives (англ.). Архів оригіналу за July 6, 2010. Процитовано 21 грудня 2016. 
  26. 1.1 Collaborative Projects: Campus and the Community. Youngstown State University (англ.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2005. Процитовано 21 грудня 2016. 
  27. William Newcott (2 грудня 2009). The Age of Comets (англ.). Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 8 січня 2018. 
  28. 7086 Bopp (1991 TA1). JPL Small-Body Database Browser (англ.). NASA. Архів оригіналу за 3 лютого 2017. Процитовано 20 грудня 2016. 
  29. Schmadel, Lutz D. (2012). Dictionary of Minor Planet Names (англ.). Springer Science & Business Media. с. 555. ISBN 978-3642297182. Процитовано 20 грудня 2016. 
  30. Eugene Shoemaker Ashes Carried on Lunar Prospector. www2.jpl.nasa.gov (англ.). News Services, University of Arizona. Архів оригіналу за 3 червня 2010. Процитовано 16 грудня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]