Томас Д'Алесандро (молодший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Д'Алесандро
англ. Thomas D’Alesandro
Thomas D'Alesandro Jr.jpg
Народився 1 серпня 1903(1903-08-01)[1][2]
Балтимор, Меріленд, США[3]
Помер 23 серпня 1987(1987-08-23)[1][2] (84 роки)
Балтимор, Меріленд, США[4]
Поховання New Cathedral Cemeteryd
Країна Flag of the United States.svg США
Національність італійці США
Місце проживання Меріленд
Діяльність політик, страховий брокер
Alma mater Calvert Colleged[5]
Знання мов англійська
Посада член Палати представників США[d], Mayor of Baltimore, Marylandd, member of the Maryland House of Delegatesd[6], delegated[6] і член організаціїd[6]
Партія Демократична партія США
Конфесія католицька церква
Батько Tommaso G. D'Alesandrod
Мати Maria Petronilla D'Alesandrod
У шлюбі з Annunciata M. "Nancy" D'Alesandrod
Діти Ненсі Пелосі і Thomas L. J. D'Alesandro IIId

Томас Д'Алесандро-молодший (англ. Thomas D'Alesandro Jr. ; (англ. Thomas D’Alesandro1 серпня 1903(1903-08-01)[1][2], Балтимор, Меріленд, США[3] — 23 серпня 1987(1987-08-23)[1][2], Балтимор, Меріленд, США[4])) — американський державний і політичний діяч. Працював у Палаті представників США від 3-го виборчого округу Меріленда (1939—1947), а потім мером Балтімора (1947—1959). Був батьком першої жінки-спікера Палати представників США Ненсі Патрісії Пелосі та політика Томаса Д'Алесандро, який також був мером Балтімора.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Балтіморі 1 серпня 1903 року в родині Марії Антонії Петронілли (уродженої Фоппіані) та Томмазо Д'Алесандро. Його батько народився в Монтенеродомо, Абруццо, Італія, а мати народилася в Балтіморі в сім'ї вихідців із Генуї, Лігурія[7]. Томас Д'Алесандро навчався у Бізнес-коледжі Калверта у Балтіморі. Перед тим як розпочати політичну кар'єру, працював брокером зі страхування та нерухомості[8].

З 1926 по 1933 рік працював у Палаті делегатів Меріленду, будучи членом Демократичної партії США. Проживав в Аннаполісі, коли був призначений генеральним заступником збирача податкових надходжень, з 1933 по 1934 рік обіймав цю посаду. З 1935 по 1938 рік був членом міської ради Балтімора. Потім його обрали до Конгресу США, де він працював з 3 січня 1939 до своєї відставки 16 травня 1947 року. Перебуваючи в Конгресі США, рішуче підтримував Хілеля Кука і Комітет політичної дії, створений для того, щоб оскаржити політику адміністрації Франкліна Делано Рузвельта з питання про єврейських біженців під час Голокосту, а потім лобіювати проведення політики проти британського контролю над Палестиною[9].

Після служби в Конгресі США працював мером Балтімора з травня 1947 по травень 1959[10]. Працював у Федеральній раді з повторних переговорів з 1961 по 1969 рік після призначення президентом США Джоном Кеннеді[8][11].

Політична кампанія[ред. | ред. код]

У 1954 році був сильним претендентом на посаду губернатора Меріленда, але вибув з передвиборної гонки після того, як була встановлена його причетність до отримання грошових коштів від Домініка Піраччі, власника гаража, визнаного винним у шахрайстві і змові з метою перешкодити правосуддю[12]. Домінік Піраччі був батьком Марджі Піраччі Д'Алессандро, дружини Томаса Д'Алессандро III. Пізніше Томас Д'алесандро-молодший був виправданий: йому так і не було пред'явлено звинувачення.

Після зняття кандидатури з виборів Томас Д'алесандро негласно підтримав голову Мерілендського університету в коледж-парку Керлі Берда, який програв вибори, набравши 45,5 % голосів проти 54,5 % у Теодора МакКелдина, діючого голови Республіканської партії США у Меріленді і попередника Томаса Д Алесандро на посаді мера Балтімора. У 1958 році Томас Д'алесандро балотувався в Сенат США, намагаючись здобути перемогу над республіканцем Джеймсом Гленном Біллом, але спочатку йому довелося витратити кошти і час на перемогу над постійним суперником Джорджем Махоні на праймеріз Демократичної партії. Потім Томас Д'алесандро провів політичну кампанію, але в підсумку програв Джеймсу Гленну Біллу[10].

В 1959 Гарольд Греді здобув перемогу над Томасом Д'Алесандро в боротьбі за посаду мера Балтімора[13].

Ретроспективний аналіз[ред. | ред. код]

У 2017 році, намагаючись протистояти зусиллям Ненсі Пелосі з видалення статуй конфедератів із залів Конгресу США, консерватори зазначили, що в 1948 році Томас Д'Алесандро відкрив пам'ятник Томасу Джексону і Роберту Лі, будучи на посаді мера Балтімора разом з губернатором Мері[14]. Його син Томас Д'Алесандро III, який обіймав посаду мера Балтімора з 1967 по 1971 рік, сказав про свого батька: "Все його життя було політикою. Він не був тим, кого ви назвали б полум'яним лібералом, але він був прогресивним "[10].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Томас Д'Алесандро був одружений з Аннунсіате («Ненсі») Ломбарді (1909—1995)[15]. У пари було шестеро дітей, п'ятеро синів та дочка:

  • Томас Людвіг Джон Д'Алесандро III (1929—2019) був мером Балтімора з 1967 по 1971 рік;
  • Ніколас Д'Алесандро (1930—1934);
  • Франклін Делано Рузвельт Д'Алесандро (1933—2007), який служив в армії США;
  • Гектор Джозеф Д'Алесандро (1935—1995);
  • Джозеф Томас Д'Алесандро (1937—2004);
  • Ненсі Патрісія Д'Алесандро Пелосі (1940), член Палати представників США від Каліфорнії, яка була лідером меншості Палати представників у період з 2003 по 2007 рік і з 2011 по 2019 рік, а також на посаді спікера палати з 4 січня 2007 року по 3 січня 2011 року і знову з 3 січня 2019 року до теперішнього часу[16].

Томас Д'Алесандро помер 23 серпня 1987 року в Балтіморі, штат Меріленд.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г SNAC — 2010.
  2. а б в г Find a Grave — 1995.
  3. а б http://www.economist.com/node/15719190
  4. а б http://articles.latimes.com/1987-08-29/news/mn-1349_1_thomas-d-alesandro-jr
  5. Biographical Directory of the United States CongressGPO, 1903.
  6. а б в http://bioguide.congress.gov/scripts/biodisplay.pl?index=D000007
  7. Stated on Finding Your Roots, January 12, 2021
  8. а б D'ALESANDRO, Thomas, Jr. | US House of Representatives: History, Art & Archives. history.house.gov (англ.). Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019. 
  9. Medoff, Rafael, «Pelosi's father and the Holocaust.» Архівовано червень 13, 2021 на сайті Wayback Machine. Jerusalem Post
  10. а б в Valentine, Paul W. (24 серпня 1987). BALTIMORE POLITICAL PATRIARCH THOMAS J. D'ALESANDRO JR. DIES. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 18 грудня 2017. 
  11. Federal Renegotiation Board | JFK Library. www.jfklibrary.org. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019. 
  12. «The Little World of Tommy» Архівовано серпень 27, 2013 на сайті Wayback Machine. ,Time. April 26, 1954
  13. J. Harold Grady, mayor, chief judge, dies at 84. BaltimoreSun.com. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 18 грудня 2017. 
  14. Singman, Brooke (24 серпня 2017). Nancy Pelosi's dad helped dedicate Confederate statue. The New York Post. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 13 червня 2021. 
  15. Baltimore Sun, October 1, 1928, p. 20.
  16. Hirschfeld Davis, Julie. Nancy Pelosi Elected Speaker as Democrats Take Control of House. The New York Times. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 3 January 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]