Томашпольський Дмитро Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Дмитро Томашпольський
Зображення
Дмитро Томашпольський на Одеському міжнародному кінофестивалі, 2014
Ім'я при народженні Дмитро Львович Томашпольський
Дата народження 1 липня 1958(1958-07-01) (59 років)
Місце народження Київ, УРСР
Громадянство Україна Україна
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія кінорежисер, сценарист, продюсер
IMDb ID 1191296
Томашпольський Дмитро Львович у Вікісховищі?

Дмитро Львович Томашпольський — український кінорежисер, сценарист, продюсер.

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 1 липня 1958 року в Києві. У 1980 році закінчив Київський державний інститут культури імені Корнійчука, згодом у 1989 році - Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (Майстерня А. Жилінського).[1]

До 2000 року працював на Київській кіностудії імені Олександра Довженка, де зняв свій дебют "Панове, врятуємо Місяць", а потім разом з дружиною Оленою Дем'яненко зняв та спродюсував 5 кінофільмів: «Про шалене кохання, Снайпера і Космонавта» (1993, сценарист, режисер), «Будемо жити!» (1995, сценарист, режисер), "Жорстока фантазія" (1995, продюсер), «Дві Юлі» (1998, продюсер), «Усім привіт!» (1999, сценарист, режисер).

У 2000 році на 12 років років переїхав жити у в Росію, в Москву та Санкт-Петебург, де створив 15 фільмів та серіалів: «Таємниця Лебединого озера» (2002), «Спасибі» (2003, автор сценар.), «Дзисай» (2004), «Місяць у зеніті» (2007), «Прогулянка по Парижу» (2008) спільне виробництво з Францієй, "Маяковський. Два дні".

У 2012 році повернувся жити й працювати в Україну. Відтоді створив декілька ігрових та документальних фільмів за підтримки та на замовлення Держкіно України. "Я-мобер! (2013 р. док), "F 63.9 Хвороба кохання" (2013 р. ігровий, спільно з Оленою Дем'яненко), «Лариса Кадочнікова. Автопортрет» (2013 р. док), "Виграти все" (2016 р. док). Співродюсер фільмів Олени Дем'яненко "Моя бабуся Фані Каплан"(2016).

У 2018 році вийшов повнометражний художній фільм Томашпольского Ржака.

Член Європейскої кіноакадемії, член правління Української кіноакадемії, Член Оскарівського комітету України, голова "Лабораторії проектів" НСКУ

Фільмографія[ред.ред. код]

Режисерські роботи (телебачення)[ред.ред. код]

  • "Неосяжне" (1989, сценарист, режисер)
  • «Панове, врятуємо місяць!» (1990, сценарист, режисер)
  • «Про шалене кохання, Снайпера і Космонавта» (1993, сценарист, режисер),
  • «Будемо жити!» (1995, сценарист, режисер)
  • "Жорстока фантазія" (1995, продюсер)
  • «Дві Юлі» (1998, продюсер),
  • «Усім привіт!» (1999, сценарист, режисер).
  • «Якщо я не повернусь» (2001, режисер)
  • «Таємниця Лебединого озера» (2002, сценарист, режисер)
  • «Дякую» (2003, сценарист, режисер)
  • «Дзисай» (2004, режисер)
  • «Цілують завжди не тих» (2005, режисер)
  • «Джонік» (2006, режисер)
  • «Про це краще не знати» (2006, режисер)
  • «Місяць у зеніті» (2007, сценарист, режисер)
  • «Прогулянка по Парижу» (2008, режисер)
  • «Дорослі люди» (2008, режисер)
  • «Мінливості кохання» (2011, режисер)
  • «Маяковський. Два дні» (2011, співрежисер: Олена Дем'яненко), телесеріал
  • «Нова сукня Корольової» (2011, режисер)
  • «Свідок» (2012, режисер)
  • «Я-мобер» (документальный, 201, сценарист, режисер)
  • «Лариса Кадочнікова. Автопортрет» (2013, співрежисер: Лариса Кадочниковою), документальинй фільм
  • «Виграти все» (2016), документальний фільм, сценарист, режисер)
  • «Йод» (2016), короткометражка, режисер

Режисерські роботи (повнометражні фільми)[ред.ред. код]

Рік Назва Також зазначений у титрах як Примітки
Продюсер Сценарист Інше
2014 F63.9 Хвороба кохання Так Так N/A спів-режисер Олена Дем'яненко[I]
2017 Ржака Так Так N/A

Громадська позиція[ред.ред. код]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[2].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.519;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.490.

Посилання[ред.ред. код]