Томаш Гайто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Томаш Гайто
Томаш Гайто
Томаш Гайто
Особисті дані
Народження 16 жовтня 1972(1972-10-16) (51 рік)
  Макув-Подгалянський, Польща
Зріст 190 см
Вага 90 кг
Громадянство  Республіка Польща
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1988–1990
1990–1991 		Польща «Гальняк» (Макув-Подгалянський)
Польща «Гурал» (Живець)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1990–1993 Польща «Гутник» (Краків) 33 (2)
1993–1997 Польща «Гурник» (Забже) 105 (8)
1997–2000 Німеччина «Дуйсбург» 80 (8)
2000–2004 Німеччина «Шальке 04» 104 (6)
2004–2005 Німеччина «Нюрнберг» 17 (0)
2005–2006 Англія «Саутгемптон» 20 (0)
2006 Англія «Дербі Каунті» 5 (0)
2006–2007 Польща ЛКС (Лодзь) 27 (1)
2007–2008 Польща «Гурник» (Забже) 38 (2)
2009–2010 Польща ЛКС (Лодзь) 33 (2)
2011 Польща «ЛУКС Гомуніце» ? (?)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1996–2005 Польща Польща 62 (6)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
2011 Польща «ЛУКС Гомуніце»
2012–2013 Польща «Ягеллонія»
2014–2015 Польща ГКС (Тихи)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 25 листопада 2016.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 25 листопада 2016.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Томаш Нікодем Гайто (пол. Tomasz Nikodem Hajto[1], нар. 16 жовтня 1972, Ґміна Макув-Подгалянський) — польський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. В даний час спортивний коментатор.

Виступав, зокрема, за клуби «Дуйсбург» та «Шальке 04», а також національну збірну Польщі. Учасник чемпіонату світу з футболу 2002 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 16 жовтня 1972 року в гміні Макув-Подгалянський. Вихованець клубів «Гальняк» (Макув-Подгалянський) та «Гурал» (Живець)[2].

У дорослому футболі дебютував 1990 року виступами за команду «Гутник» (Краків)[3], в якій провів три сезони, але основним був тільки в останньому — 1992/93.

Протягом 1993—1997 років захищав кольори команди клубу «Гурник» (Забже).

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Дуйсбург», до складу якого приєднався 1997 року за 650 тисяч марок[4]. Відіграв за дуйсбурзький клуб наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Дуйсбурга», був основним гравцем захисту команди.

2000 року уклав контракт з клубом «Шальке 04», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар'єри гравця. В перші два роки з клубом він вигравав Кубок Німеччини. Він також завоював титул чемпіона Німеччини та звання найкращого гравця «Шальке» у Лізі чемпіонів. Разом із співвітчизником Томашем Валдохом вони створили одну з найкращих захисних ліній у Бундеслізі.

У травні 2004 року він переїхав до «Нюрнберга»[5], проте залишив її після року через конфлікт з тренером Вольфганом Вольфом. Тренер втратив довіру до поляка після критики Вольфа[6].

Після відходу з «Нюрнберга», Гайто в липні 2005 року на правах вільного агента перейшов у клуб англійського Чемпіоншипу «Саутгемптон»[7]. Спочатку, коли тренером команди був Гаррі Реднапп, він був головним гравцем. Пізніше, однак, коли тренер став Джордж Берлі, гравець втратив своє місце в старті. Через півроку він переїхав на правах безкоштовного трансферу в «Дербі Каунті». З цим клубом він підписав контракт у січні 2006 року[8] і виступав до кінця чемпіонату.

У липні 2006 року він повернувся в польський чемпіонат і підписав контракт з клубом ЛКС (Лодзь)[9]. В новий клуб він переконав перейти свого друга Томаша Клоса, з яким створив хорошу захисну пару, але через нестійкий фінансовий стан ЛКС Гайто в кінці сезону покинув клуб.

1 липня 2007 по футболу підписав 2-річний контракт з «Гурником» (Забже). 22 березня 2008 року забив гол у ворота «Полонії» (Битом) з відстані 60 метрів, отримавши ряд нагород від місцевої преси[10]. Гайто залишив клуб у грудні 2008 року.

У лютому 2009 року Гайто повернувся до ЛКС[11], зігравши ще два сезони.

У 2010 році як граючий тренер перейшов у «ЛУКС Гомуніце»[12], де також грав його син Матеуш Гайто в весняній частині сезону 2010/11[13]. Після чого покинув команду і завершив професійну ігрову кар'єру[14]..

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

27 серпня 1996 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Польщі під керівництвом Антонія Пєхнічека проти Кіпру (2:2).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї, де він грав у матчах з Кореєю та Португалією.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 62 матчі, забивши 6 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З 5 січня 2012 року очолював команду «Ягеллонія»[15]. Після не дуже успішного сезону 2012/13, де «Ягеллонія» зайняла десяте місце в таблиці, клуб вирішив не продовжувати контракт з тренером.

З 2014 до 2015 року він був першим тренером ГКС (Тихи), проте зайняв з командою 16 місце і вилетів у третій за рівнем дивізіон

Коментатор[ред. | ред. код]

Після своєї кар'єри він часто виступав як експерт, коментатор та репортер Polsat, Polsat Sport та Polsat Sport Extra. Він також коментує матчі Бундесліги в на Євроспорт-2. Він належав до польської команди, що звітувала про Євро-2008[16] та Євро-2016[17].

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Ліга Чемпіонат Кубок Єврокубки Кубок ліги Загалом
Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів Ігор Голів
Польща «Гутник» (Краків) 1990/1991 Екстракляса 1 0 – – 1 0
1991/1992 Екстракляса 4 0 – – 4 0
1992/1993 Екстракляса 28 2 – – 28 2
Всього 33 2 0 0 0 0 33 2
Польща «Гурник» (Забже) 1993/1994 Екстракляса 21 2 6 1 – – 27 3
1994/1995 Екстракляса 30 1 1 0 1 0 – 32 1
1995/1996 Екстракляса 25 1 3 1 4 0 – 32 2
1996/1997 Екстракляса 29 4 1 0 – – 30 4
Всього 105 8 11 2 5 0 0 0 121 10
Німеччина «Дуйсбург» 1997/1998 Бундесліга 25 3 4 0 – – 29 3
1998/1999 Бундесліга 29 4 3 0 2 0 – 34 4
1999/2000 Бундесліга 26 1 1 0 5 0 – 32 1
Всього 80 8 8 0 7 0 0 0 95 8
Німеччина «Шальке 04» 2000/2001 Бундесліга 32 0 6 0 – – 38 0
2001/2002 Бундесліга 24 2 3 0 6 1 2 0 35 3
2002/2003 Бундесліга 29 3 3 0 6 1 2 1 40 5
2003/2004 Бундесліга 19 1 1 0 8 0 – 28 1
Всього 104 6 13 0 20 2 4 1 141 9
Німеччина «Нюрнберг» 2004/2005 Бундесліга 17 0 1 0 – – 18 0
Всього 17 0 1 0 0 0 0 0 18 0
Англія «Саутгемптон» 2005/2006 Чемпіоншип 20 0 0 0 – 1 0 21 0
Всього 20 0 0 0 0 0 1 0 21 0
Англія «Дербі Каунті» 2005/2006 Чемпіоншип 5 0 1 0 – 0 0 6 0
Всього 5 0 1 0 0 0 0 0 6 0
Польща ЛКС (Лодзь) 2006/2007 Екстракляса 27 1 2 0 – 2 0 31 1
2008/2009 Екстракляса 10 0 0 0 – – 10 0
2009/2010 Перша ліга 23 2 0 0 – – 23 2
Всього 60 3 2 0 0 0 2 0 64 3
Польща «Гурник» (Забже) 2007/2008 Екстракляса 25 2 1 0 – 4 0 30 2
2008/2009 Екстракляса 13 0 2 0 – 3 0 18 0
Всього 38 2 3 0 0 0 7 0 48 2
Всього за кар'єру 462 29 39 2 32 2 14 1 547 34

Голи за збірну[ред. | ред. код]

№ Дата Стадіон Суперник Рахунок Результат Турнір
1. 27 травня 1998 Сілезький стадіон, Хожув, Польща Росія Росія
2-1
3-1
 Товариський матч
2. 27 травня 1998 Сілезький стадіон, Хожув, Польща Росія Росія
3-1
3-1
 Товариський матч
3. 4 червня 1999 Стадіон Війська Польського, Варшава, Польща Болгарія Болгарія
1-0
2-0
 Кваліфікація на ЄВРО-2000
4. 18 серпня 1999 Стадіон Війська Польського, Варшава, Польща Іспанія Іспанія
1-0
1-2
 Товариський матч
5. 28 лютого 2001 ДСЗ, Ларнака, Республіка Кіпр Швейцарія Швейцарія
0–3
0-4
 Товариський матч
6. 17 квітня 2002 ім. Здзіслава Кшишков'яка, Бидгощ, Польща Румунія Румунія
1-2
1-2
 Товариський матч

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Шальке 04»: 2000–2001, 2001–2002
Індивідуальні

Особисте життя[ред. | ред. код]

Його дружина — легкоатлетка Рената Сосін[19]. Має одного сина (Матеуш) і одну дочку (Вікторія).

У січні 2008 року Гайто був визнаний винним у ненавмисному вбивстві після того, як на своєму автомобілі перевищив встановлену швидкість і вбив жінку на пішохідному переході у місті Лодзь. Томаш визнав себе винним за висунутими звинуваченнями. Він був засуджений до умовного дворічного тюремного терміну та до виплати штрафу в розмірі 7000 польських злотих і до одного року позбавлення водійських прав. Раніше, в 2004 році, він був оштрафований за роботу з контрабандними сигаретами[20].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ TOMASZ NIKODEM HAJTO (’72) - Internetowy Monitor Sądowy i Gospodarczy. www.imsig.pl (пол.). Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  2. ↑ Historia. Góral Żywiec (пол.). Процитовано 7 maja 2010.
  3. ↑ Ekstraklasa.pl (24 czerwca 2009). Ludzie Ekstraklasy - Tomasz Hajto (пол.). Процитовано 7 maja 2010.
  4. ↑ Niemiecki urząd skarbowy ściga Hajtę! (пол.). Polska. 27 marca 2008. Процитовано 7 maja 2010.
  5. ↑ Hajto swaps Schalke for Nürnberg (англ.). uefa.com. 11 maja 2004. Процитовано 7 maja 2010.
  6. ↑ Michał Pol (13 lipca 2005). Kluby nie chcą Hajty i Kosowskiego (пол.). sport.pl. Процитовано 7 maja 2010.
  7. ↑ Hajto piłkarzem Southampton (пол.). sport.pl. 28 lipca 2008. Процитовано 7 maja 2010.
  8. ↑ Tomasz Hajto w Derby County (пол.). sport.pl. 27 stycznia 2006. Процитовано 7 maja 2010.
  9. ↑ Tomasz Hajto w ŁKS Łódź (пол.). sport.pl. 7 lipca 2006. Процитовано 7 maja 2010.
  10. ↑ Maciej Blaut (22 marca 2008). Genialny gol Hajty w smutnych derbach (пол.). gazeta.pl. Процитовано 7 maja 2010.
  11. ↑ Tomasz Hajto podpisał kontrakt z nowym klubem (пол.). Onet.pl. 11 lutego 2009. Процитовано 7 maja 2010.
  12. ↑ Tomasz Hajto: jak Polanski zagra w kadrze, ja też będę chciał (пол.). onet.pl. 8 lipca 2011. Процитовано 8 lipca 2011.
  13. ↑ reprezentant Polski przerwał treningi. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 26 вересня 2017.
  14. ↑ Tomasz Hajto zagrał w klasie A (пол.). 90minut.pl. 19 marca 2011. Процитовано 22 kwietnia 2011.
  15. ↑ Hajto i Dźwigała przygotują zespół. Архів оригіналу за 18 червня 2015. Процитовано 26 вересня 2017.
  16. ↑ TVP bez Euro 2008. Mecze tylko w Polsacie! (пол.). gazeta.pl. 17 kwietnia 2008. Процитовано 7 maja 2010.
  17. ↑ Euro 2016. Tomasz Hajto jedzie na mistrzostwa! Nawałka wniebowzięty? (pl-PL) . Процитовано 28 червня 2016.
  18. ↑ PAP (13 października 2004). Hajto w Klubie Wybitnego Reprezentanta (пол.). 90minut.pl. Процитовано 7 maja 2010.
  19. ↑ KS Hutnik Kraków. 1950-1995, wyd. Kraków 1995, s. 202
  20. ↑ Former Poland defender gets suspended jail term for fatally running over pedestrian. cbssports.com. 15 січня 2008. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2009.

Посилання[ред. | ред. код]

Польща
«Ягеллонія» – Тренери

Урбан (1969–1971) · Белатович (1972–1974) · Баня (1974–1976) · Янечек (1976–1977) · Баня (1978–1980) · Лада (1981–1982) · Белатович (1982–1984) · Каралус (1984–1986) · Вуйцік (1986–1987) · Мойсюшко (1988–1991) · Шершенович (1991–1992) · Мрозевський (1992–1993) · Кухарський (1994) · Михальчук (1994) · Каралус (1995–1996) · Александрув (1996–1997) · Качевський (1997) · Віснік (1997) · Мойсюшко (1997) · Любінскас (1998) · Шершенович (1998–1999) · Бартновський (1999) · Мрозевський (1999–2000) · Гашинський (2000–2001) · Лазарек (2001–2002) · Мрозевський (2002–2004) · Димек (2004) · Навалка (2004–2006) · Шаталов (2006) · Димек (2006) · Тарасевич (2006–2007) · Платек (2007–2008) · Чикєр (2008) · Бялас (2008) · Пробеж (2008–2011) · Залевський (2011) · Міхневич (2011) · Гайто (2012–2013) · Дзвігала (2013) · Стоковець (2013–2014) · Пробеж (2014–2017) · Мамрот (2017–2019) · Ґжиб (2019) · Петев (2019–2020) · Зайонц (2020–2021) · Ґжиб (2021) · Мамрот (2021) · Новак (2021–2022) · Столярчик (2022–2023) · Семенець (2023–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томаш_Гайто&oldid=40725614