Тома Лангманн
Тома Лангманн | |
---|---|
фр. Thomas Langmann | |
Тома Лангманн, 2012 рік | |
голова | |
Дата народження | 24 травня 1971 (52 роки) |
Місце народження | Париж, Франція |
Громадянство | Франція |
Професія | продюсер, кінорежисер, сценарист, актор |
Роки активності | 1980 — наш час |
IMDb | ID 0486627 |
Нагороди та премії | |
«Оскар» (2012), «Сезар» (2009, 2012) | |
Тома Лангманн у Вікісховищі |
Тома́ Лангма́нн (фр. Thomas Langmann; нар. 24 травня 1971, Франція) — французький кінопродюсер, актор, сценарист та режисер, володар премії «Оскар» за найкращий фільм та низки інших фестивальних та професійних кінопремій .
Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]
Тома Лангманн народився 24 травня 1971 року у Парижі в сім'ї режисера єврейського походження Клода Беррі та Анни-Марії Рассам, що походила з християнської ліванської сім'ї[1][2]. Тома є племінником продюсерів Жана-П'єра Рассама[fr] та Поля Рассама[3]. Його брат Жульєн Лангманн, який помер у 2002 році, був актором на ім'я Жульєн Рассам.
У віці 8-ми років Тома Лангманн вперше виступив як актор, знявшись у фільмі свого батька «Я тебе кохаю» (1980). У підлітковому віці він був номінований на премію «Сезар» як найперспективніший актор за роль у фільму «Роки сендвічів» у 1988 році та «Париж пробуджується» у 1991 році, а також за найкращу чоловічу роль у 1993 році за фільм «Пуп землі».
З початку 2000-х років Тома Лангманн як актор знімається мало, відмовляється від акторської професії та починаю кар'єру продюсера.
У 2009 році Лангманн виступив продюсером диптиху «Ворог держави № 1» / Ворог держави № 1: Легенда, поставленого режисером Жаном-Франсуа Ріше. Фільм було номіновано на премію «Сезар» як найкращий фільм, а Ж.-Ф. Ріше отримав нагороду у категорії за найкращу режисерську роботу.
У 2012 році Тома Лангманн отримав, як продюсер, премії «Оскар», BAFTA та «Сезар» за фільм «Артист» режисера Мішеля Азанавічуса.
У 2014 році Лангманн виступив продюсером фільме «Цей незручний момент», який є рімейком однойменної стрічки його батька, Клода Беррі, 1977 року. У фільмі, поставленому режисером Жаном-Франсуа Ріше, що вийшов на екрани влітку 2015 року (в Україні з 16 липня), головні ролі виконали зірки французького кіно Венсан Кассель та Франсуа Клюзе.
Як співрежисер (з Фредеріком Форестьє) Тома Лангманн поставив фільми «Астерікс на Олімпійських іграх» (2008) та «Зірки дискотек» (2012).
Особисте життя[ред. | ред. код]
У 2008 році Тома Лангманн був засуджений до чотирьох місяців умовного ув'язнення за насильство над своєю подругою Фредерікою з якою довгий час перебував у стосунках та від якої він має доньку, що народилася у 2002 році[4].
З 21 червня 2013 Тома Лангманн одружений з французькою журналісткою Селін Боске[5].
Фільмографія[ред. | ред. код]
Продюсер[ред. | ред. код]
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Режисер | Примітки |
---|---|---|---|---|
1999 | Астерікс і Обелікс проти Цезаря | Astérix & Obélix contre César | Клод Зіді | асоційований продюсер |
2001 | Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра | Astérix & Obélix: Mission Cléopâtre | Ален Шаба | асоційований продюсер |
2002 | Повний привід | Le Boulet | Ален Берберян, Фредерік Форестьє | лінійний продюсер |
2004 | Блуберрі | Blueberry | Ян Кунен | |
Два нулі | Double zéro | Жерар Пірес | ||
2006 | Літній табір | Nos jours heureux | Олів'є Накаш, Ерік Толедано | співпродюсер |
2007 | Зміни обличчя | Steak | Квентін Дюпьє | |
2008 | Астерікс на Олімпійських іграх | Astérix aux jeux olympiques | Фредерік Форестьє, Тома Лангманн | |
Ворог держави № 1 | L'instinct de mort | Жан-Франсуа Ріше | ||
Ворог держави № 1: Легенда | L'ennemi public n°1 | Жан-Франсуа Ріше | ||
2009 | Сутенер | Le mac | Паскаль Бурдо | |
2011 | Мій батько — служниця | Mon père est femme de ménage | Сафія Азедін | |
Артист | The Artist | Мішель Азанавічус | ||
Нова війна ґудзиків | La Nouvelle Guerre des boutons | Крістоф Барратьє | ||
2012 | Крамничка самогубств 3D | Le magasin des suicides | Патріс Леконт | |
Манік | Maniac | Франк Халфун | ||
Зірки дискотек | Stars 80 | Фредерік Форестьє, Тома Лангманн | ||
2013 | Королеви рингу | Les reines du ring | Жан-Марк Руднікі | |
2014 | Пошук | The Search | Мішель Азанавічус | |
Французи з континенту | Les Francis | Фабріс Беготті | ||
Кольт 45 | Colt 45 | Фабріс Дю Вельц | ||
Псевдонім | Pseudonym | Т'єррі Себбан | співродюсер | |
2015 | Наші дружини | Nos femmes | Рішар Беррі | |
Цей незручний момент | Un moment d'égarement | Жан-Франсуа Ріше | ||
2016 | Не гальмуй | À fond | Ніколас Бенаму | співпродюсер |
Актор[ред. | ред. код]
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | Примітки |
---|---|---|---|---|
1980 | Я тебе кохаю | Je vous aime | Тома | |
1988 | Роки сендвічів | Les années sandwiches | Віктор | |
1989 | День за днем | Jour après jour | наречений | |
Рішуче | Bille en tête | Віргілій | ||
1990 | Експрес Альберто | Alberto Express | Альберто, молодий хлопець | |
1991 | Ніч і день | Nuit et jour | Джек | |
Париж пробуджується | Paris s'éveille | Адрієн | ||
Закоханий | Amoureuse | Ентоні | ||
1993 | Пуп землі | Le nombril du monde | Марсель | |
1995 | Музика кохання: Роберт і Клара Шуман | La musique de l'amour: Robert et Clara | Роберт Шуман | телевізійний |
Жозефіна і цигани | Court toujours: Joséphine et les gitans | короткометражний | ||
1997 | Занадто закохана | Une femme très très très amoureuse | Жозеф | |
1998 | Поза грою | Hors jeu | Людина з директрисою з кастингу | |
2006 | Патріоти | Indigènes | журналіст | |
2012 | Туссен Лувертюр | Toussaint Louverture | Бонапарт | міні-серіал |
Визнання[ред. | ред. код]
Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
---|---|---|---|---|
Премія «Сезар» | ||||
1989 | Найперспективніший актор | «Роки сендвічів» | Номінація | |
1992 | «Париж пробуджується» | Номінація | ||
1994 | Найкращий актор другого плану | «Пуп землі» | Номінація | |
2009 | Найкращий фільм | «Ворог держави № 1» / Ворог держави № 1: Легенда | Номінація | |
2012 | «Артист» | Перемога | ||
Міжнародний кінофестиваль у Лідсі | ||||
2011 | Приз глядацьких симпатій за найкращий фільм | «Артист» | Перемога | |
Кінофестиваль в Остіні | ||||
2011 | Приз глядацьких | «Артист» | Перемога | |
Чиказький міжнародний кінофестиваль | ||||
2011 | Найкращий фільм | «Артист» | Перемога | |
Європейська кіноакадемія | ||||
2011 | Найкращий фільм | «Артист» | Номінація | |
Оскар | ||||
2012 | Найкращий фільм | «Артист» | Перемога | |
Австралійський кіноінститут | ||||
2012 | Найкращий фільм | «Артист» | Перемога | |
BAFTA | ||||
2012 | Найкращий фільм | «Артист» | Перемога | |
Золота зірка кіно | ||||
2012 | Найкращий фільм | «Артист» | Перемога | |
2012 | Найкращий продюсер | Тома Лангманн | Перемога | |
Премія Незалежний дух | ||||
2012 | Найкращий фільм | «Артист» | Перемога | |
Гільдія продюсерів США | ||||
2012 | Найкращий продюсер | «Артист» | Перемога |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Interview de Thomas Langmann par Isabelle Morizet, émission " Il n'y a pas qu'une vie dans la vie « sur Europe 1, 13 janvier 2013
- ↑ Thomas Langmann, le nouveau nabab
- ↑ Perrignon Judith. Thomas Langmann, le nouveau nabab // Magazine Le Monde. — Le Monde, 2012. — Вип. 24 (лютий).
- ↑ Thomas Langmann condamné à quatre mois de prison. Archives.lesoir.be. Процитовано 3 серпня 2015.
- ↑ Thomas Langmann et Céline Bosquet : Mariage cinq étoiles devant Marion Cotillard. Pure People (Paris). 30 June 2013. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 3 серпня 2015.
- ↑ Повний перелік нагород на номінацій Тома Лангманна на сайті IMDb(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тома Лангманн |
- Тома Лангманн на сайті IMDb (англ.)
- Тома Лангманн на сайті AlloCiné (фр.)
|
- Народились 24 травня
- Народились 1971
- Уродженці Парижа
- Фільми — лауреати премії BAFTA
- Фільми — лауреати премії «Сезар»
- Французькі кінопродюсери
- Французькі кінорежисери
- Французькі сценаристи
- Французькі актори
- Лауреати премії «Оскар»
- Лауреати премії BAFTA
- Лауреати премії «Сезар»
- Лауреати премії «Незалежний дух»
- Актори, які зіграли роль Наполеона I Бонапарта