Тома Пікетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тома Пікетті
фр. Thomas Piketty
Thomas Piketty, 2015 (cropped).jpg
Народився 7 травня 1971(1971-05-07)[1][2][…] (51 рік)
Кліші[1]
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Діяльність економіст, викладач університету, письменник, сценарист
Alma mater Вища школа соціальних наук (1993)[4][5][6]
Галузь публічна економікаd і економіка
Заклад PSEd[7], Вища школа соціальних наук[7] і Массачусетський технологічний інститут
Вчителі Aurélien Blancd
Аспіранти, докторанти Antoine Boziod[6], Mathieu Valdenaired[6], Julien Grenetd[6], Gabriel Zucmand[6], Christine Siegwarth Meyerd[8], Jonathan Goupille-Lebretd[8], Thomas Bossuroyd[8], Gabrielle Fackd[8], Amory Gethind[9], Facundo Alvaredod[10], Camille Landaisd[11], Nicolas Frémeauxd[12] і Lucas Chanceld[13]
У шлюбі з Julia Cagéd
Нагороди
Особ. сторінка piketty.pse.ens.fr
CMNS: Тома Пікетті у Вікісховищі

Тома́ Пікетті́ (фр. Thomas Piketty, [tɔˈma pikɛˈti]; нар. 7 травня 1971) — французький економіст, працює над нерівністю достатку і доходів. Професор (directeur d'études) Школи вищих досліджень у галузі соціальних наук (École des hautes études en sciences sociales, EHESS), професор Паризької школи економіки, почесний професор (centennial professor) Лондонської школи економіки.[14][15]

Автор бестселера «Капітал у двадцять першому столітті» (Capital in the Twenty-First Century, 2013),[16] у якому підкреслюються теми його роботи над концентрацією та розподілом достатку за останні 250 років. Книга стверджує, що рівень повернення капіталу у розвинених країнах постійно вищий, ніж рівень економічного зростання, що спричинить збільшення нерівності достатку у майбутньому. Він вважає це проблемою, з якою можна боротися перерозподілом через прогресивний глобальний податок на достаток.[17][18]

Біографія[ред. | ред. код]

Пікетті народився 7 травня 1971 року у паризькому передмісті Кліші. Отримав диплом про завершення середньої освіти (baccalauréat) наукового профілю і після підготовчих класів вступив до Вищої нормальної школи (ENS) у віці 18 років, де вивчав математику та економіку.[19] У 22 роки Пікетті отримав ступінь PhD за дисертацію на тему розподілу достатку, яку він написав у EHESS та Лондонській школі економіки під керівництвом Роже Ґеснері[20] й отримав премію Французької економічної асоціації за найкращу дисертацію року.[21]

Після отримання PhD Пікетті з 1993 по 1995 рік викладав на департаменті економіки у Массачусетський технологічному інституті. У 1995 році приєднався до франузького Національного центру наукових досліджень (CNRS) як дослідник, а у 2000 році став професором (directeur d'études) EHESS.[19]

У 2002 році Пікетті отримав премію як найкращий молодий економіст Франції і станом на 11 листопада 2003 року був членом наукової ради асоціації À gauche, en Europe, заснованої Мішелем Рокаром і Домініком Стросс-Каном.[22]

У 2006 році став першим головою Паризької школи економіки, яку допомагав організовувати.[23] Через кілька місяців залишив цей пост на користь посади економічного радника Сеголен Руаяль, кандидата від Соціалістичної партії на президентських виборах 2007 року.[24][25] Продовжив викладати у EHESS та Паризькій школі економіки у 2007.[26]

Веде колонку у францзькій газеті Libération, інколи пише авторські коментарі для Le Monde.

У квітні 2012 року Пікетті та 42 його колег написали спільного відкритого листа на підтримку Франсуа Олланда.[27] У травні Олланд виграв президентські вибори, змінивши Ніколя Саркозі.

У 2013 році Пікетті отримав дворічну Yrjö Jahnsson Award як економіст до 45 років, який «зробив внесок у теоретичне і прикладне дослідження, що є визначним для вивчення економіки у Європі».[28]

У січні 2015 він відмовився від французького Ордену Почесного легіону, яким був нагороджений за рішенням президента Франсуа Олланда. «Я не вважаю, що уряд повинен вирішувати, хто заслуговує такі нагороди», - заявив Пікетті. Він висловив думку, що владі було б краще активізувати роботу по відновленню зростання економіки Франції, ніж присуджувати такі нагороди.[29][30]

У жовтні 2021 року Томас Пікетті заявив про вживану валюту у франкомовній Західній Африці та у франкомовній Центральній Африці "Продовжувати говорити у 2021 році про франк КФА, це є формою аномалії". Франк КФА є дуже поганою валютою.[31]

Дослідження[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (травень 2015)

Пікетті спеціалізується на економічній нерівності, застосовуючи історичний та статистичний підхід.[32][33] У своїх роботах він розглядає рівень накопичення капіталу порівняно з економічним зростанням впродовж двохсот років — від XIX століття до сьогодні. Його оригінальне використання податкової статистики дозволило зібрати дані щодо економічних еліт, які раніше не вивчалися докладно, і встановити їх рівень акумуляції достатку, у тому числі порівняно з рештою суспільства та економікою.

Остання його книга, Капітал у XXI столітті (книга), спирається на економічні дані за 250 років і показує, що постійне зростання концентрації доходів не є саморегульованим. Він пропонує перерозподіл через прогресивний глобальний податок на достаток.[17][34] У своїй книзі Пікетті на прикладі Європи і США він розглядає концепції розвитку капіталу від XVIII століття й до сьогодні. Усі свої ідеї підкріплює розрахунками, елементарними та усім зрозумілими формулами, навіть прикладами з класичного та сучасного мистецтва.

«Капітал у XXI столітті» названо книгою року за версією Financial Times (2014), бестселером New York Times, а у світі станом на 2015 рік продано уже понад два мільйони примірників. Питання, які піднімає автор, зрозумілі читачеві, не знайомому з економічною абеткою. Українською книга вийшла 2016-го року у київському видавництві Наш Формат у серії ICU Business books.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Thomas Piketty, curriculum Vitae, septembre 2013
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  4. ↑ http://piketty.pse.ens.fr/fr/cv-fr
  5. ↑ Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
  6. ↑ а б в г д FCT
  7. ↑ а б Thomas Piketty
  8. ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  9. ↑ https://www.parisschoolofeconomics.eu/en/gethin-amory/
  10. ↑ https://www.theses.fr/2008EHES0122
  11. ↑ https://www.theses.fr/2008EHES0022
  12. ↑ https://www.theses.fr/2013EHES0065
  13. ↑ https://www.theses.fr/2018PSLEH063
  14. ↑ Piketty, Thomas. CV. Процитовано 1 травня 2014. 
  15. ↑ Thomas Piketty joins LSE as Centennial Professor. London School of Economics and Political Science. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 16 травня 2015. 
  16. ↑ Paris School of Economics. Архів оригіналу за 9 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014. 
  17. ↑ а б Krugman, Paul (8 травня 2014). Why We're in a New Gilded Age. The New York Review of Books. 
  18. ↑ Tanenhaus, Sam (25 квітня 2014). Hey, Big Thinker: Thomas Piketty, the Economist Behind ‘Capital in the Twenty-First Century’ Is the Latest Overnight Intellectual Sensation. New York Times. Процитовано 26 квітня 2014. 
  19. ↑ а б Curriculum vitae. pse.ens.fr. Процитовано 11 січня 2014. 
  20. ↑ John Cassidy, "Forces of Divergence", The New Yorker, 31 March 2014.
  21. ↑ Thomas Piketty, a Not-So-Radical French Thinker. The Wall Street Journal. Процитовано 8 грудня 2014. 
  22. ↑ Thomas Piketty / France Inter. Franceinter.fr. 20 жовтня 2013. Процитовано 16 червня 2014. 
  23. ↑ Annie Kahn and Virginie Malingre (22 лютого 2007). Les " French economists " font école. Le Monde. Процитовано 28 вересня 2010. [недоступне посилання з травня 2019]
  24. ↑ Pourquoi Thomas Piketty quitte la direction de l'École d'économie de Paris. Observatoire Boivigny. 3 березня 2007. 
  25. ↑ Avant qu'il ne soit trop tard. Nouvel Observateur. 3 березня 2007. Процитовано 28 вересня 2010. 
  26. ↑ Thomas Piketty. Paris School of Economics. Процитовано 13 березня 2014. 
  27. ↑ " Nous, économistes, soutenons François Hollande " 17 Apr 2012. lemonde.fr. 17 квітня 2012. Процитовано 16 червня 2014. 
  28. ↑ Yrjö Jahnsson Award in Economics. Yrjö Jahnsson Foundation. 
  29. ↑ Piketty rejects Légion d'Honneur award. Financial Times. 
  30. ↑ BBC News – France economist Thomas Piketty rejects Legion D'Honneur. BBC News. 
  31. ↑ Thomas Piketty : « Continuer à parler en 2021 de Franc CFA, c’est une forme d’anomalie ». Jeune Afrique. 
  32. ↑ Daniel Henninger (12 березня 2009). The Obama Rosetta Stone. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 17 травня 2009. Процитовано 28 вересня 2010. 
  33. ↑ Див. його Introduction à la théorie de la redistribution des richesses, Economica, 1994.
  34. ↑ Глибинний огляд Роберта Боєра, лідера French Régulation school у Régulation Review

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1343076 · BIBSYS: 97052223 · BLBNB: 001124501 · BNC: a11909638 · BNCHL: 000803189 · BNE: XX5432328 · BNF: 12408843j · CANTIC: 981058511556906706 · CiNii: DA1433058X · CONOR.SI: 247798115 · DBC: 87097969292526 · FAST: 1928246 · Freebase: /m/05zmgmc · GND: 12434304X · GTAA: 239193 · ICCU: MILV150640 · ISNI: 0000 0001 1041 5486 · J9U: 987007270555105171 · KRNLK: KAC201425417 · LCCN: n96050653 · LIBRIS: jgvz6f620q48kk9 · LIH: LNB:Cfoa;=CD · LNB: 000205072 · MAK: 9810682393305606 · NCF: ncf12102873 · NDL: 001190818 · NKC: jo2014805737 · NLG: 262556 · NSK: 000621791 · NTA: 175833036 · NUKAT: n2003043718 · PTBNP: 1582590 · PUSC: 120752 · RERO: 02-A003694549 · SELIBR: 388022 · SHARE: 148972 · SUDOC: 033197563 · VIAF: 17309833 · WorldCat: lccn-n96050653


П'єр-Симон Лаплас Це незавершена стаття про французького науковця чи науковицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тома_Пікетті&oldid=37343776