Тома Шеверовський
| Тома Шеверовський | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1630—1640-ві рр. |
| Місце народження |
Мінськ, .svg){kind=small} Велике князівство Литовське →  Білорусь |
| Дата смерті | 28 березня 1699 |
| Місце смерті |
Біла Підляська, Корона Королівства Польського →  Польща |
| Громадянство |
 Річ Посполита |
| Національність | білорус |
| Професія | композитор, диригент, педагог, священик-василіянин |
| Освіта | Віленська єзуїтська академія |
| Жанр | духовна музика |
| Колективи | капела унійного митрополита Кипріяна Жоховського |
Тома́ Шеверо́вський, також Фома́ Шеверо́вський, монаше ім'я Теодо́р (біл. Тамаш Шэвяроўскі, пол. Tomasz Szewerowski; 30-40-і рр. XVII ст., Мінськ — 28 березня 1699, Біла Підляська) — перший відомий білоруський композитор Великого Князівства Литовського, представник східнослов'янського бароко, диригент, співак, педагог, ієромонах-василіянин.
Життєпис[ред. | ред. код]
Відомості про Шеверовського зустрічаються у списках XVIII століття серед життєписів відомих ченців-василіян. Народився він в Мінську в греко-католицькій родині. Вивчав філософію і богослов'я у Віленській єзуїтській академії. У 1660-х роках займався композиторською та викладацькою діяльністю. Навчався разом із більш відомим сучасником композитором Миколою Дилецьким. У 1670―1680-х роках — регент капели київського унійного митрополита Кипріяна Жоховського[1].
.jpg)
Зі своєю капелою виступав на сеймі Речі Посполитої, брав участь в урочистій Понтифікальній Літургії. Після смерті Жоховського, прийняв постриг у Віленському Свято-Троїцькому монастирі під іменем Теодор. Був настоятелем монастирів у Полоцьку і Білій Підляській, але й музичних занять не покидав: керував хорами і викладав церковний спів.
Помер 28 березня 1699 року у василіянському монастирі в Білій Підляській.
Творчість[ред. | ред. код]
 Зовнішні аудіофайли
| |
|---|---|
|
Тома Шеверовський. Літанія. Виконує ансамбль «A cappella Leopolis» |
Церковне мистецтво Руської Унійної Церкви виникло на візантійсько-слов'янській основі, це позначилося і на музиці. У реєстрі львівської братської школи за 1697 рік перераховуються деякі твори композитора: Великодній і Різдвяний канони, восьмиголосна Вечірня і Служба Божа[2].
Про мотети Шеверовського для греко-католицького богослужіння, створених під церковнослов'янські тексти, дослідники знали тільки з документів. Наприкінці XX століття в архівах були віднайдені два твори: шестиголосна Літанія (Лоретанська) і цикл васьмиголосної Вечірні. Мотети реконструйовані петербурзьким композитором Ігорем Мацієвским і білоруським музикознавцем Іриною Герасимовою[3].
Після майже 300-літньої перерви, твори Томи Шеверовського вперше прозвучали у жовтні 2012 року на X Львівському фестивалі давньої музики у виконанні львівського вокального ансамблю «A cappella Leopolis»[4][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Цалай-Якименко О. С. Київська школа музики XVII століття. — Киïв-Львів-Полтава: Наук. т-во ім. Шевченка, 2002. — С. 373. — 499 с. — ISBN 966-7155-66-8.
- ↑ Реєстр нотних зошитів, що належали Львівському Ставропігіальному братству (1697 р.) // Українське музикознавство. — Киïв, 1971. — № 6. — С. 246.
- ↑ Герасимова И. В. Профессионально-певческая среда Вильны XVII века и творчество композитора Николая Дилецкого [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] // Вестник РАМ им. Гнесиных. — Москва, 2008. — № 2. — С. 31―42.
- ↑ «A cappella Leopolis» відсвяткував ювілей прем'єрою давнини. zik.ua. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
- ↑ Герасимова И. Виленская школа партесного пения второй половины XVII века // Буклет 10-го Фестиваля давней музыки во Львове 19-го октября 2012. gioconda.dreamwidth.org (рос.) . Процитовано 7 травня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Герасимова И. В. Жизнь и творчество белорусского композитора Фомы Шеверовского // Калофонія. Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії, 5. Ред.: Кр. Ганнік, Н. Сиротинська, Ю. Ясіновський, А. Ясіновський. Львів, 2010. — С. 56—66.
- Лихач Т. В. Музычнае мастацтва ўніяцкай царквы ў Беларусі // Актуальные проблемы мировой художественной культуры: мат-лы межд. научн. конференции 25-26 марта 2004 г. / Редкол: У. Д. Розенфельд (отв.ред.) и др. — в 2х ч. Ч.1. — Гродно, 2004.
- Марозава С. В. Уніяцкая царква ў этнакультурным развіцці Беларусі (1596—1839 гг.). ― Гродна: ГрДУ, 2001. — 352 с.
