Томіслав II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Князь Аймоне Маргарита Марія Джузеппе ді Торіно
Aimone Roberto Margherita Maria Giuseppe di Torino
Prince Aimone of Savoy - restored.jpg
Народився 9 березня 1900(1900-03-09)
Турин
Помер 29 січня 1948(1948-01-29) (47 років)
Буенос-Айрес
Поховання Суперга
Громадянство Італія
Національність Італієць
Діяльність мандрівник, дослідник
Посада король Хорватії Томіслав II і 4-й герцог Аостскій.
Звання Адмірал ескадри
Конфесія Римо-Католицька Церква
Батько Еммануель Філіберто
Рід Савойська династія
Дружина Принцеса Ірен Грецька
Діти Амедео, 5-й герцог Аостський

Князь Аймоне Маргарита Марія Джузеппе ді Торіно (італ. Aimone Roberto Margherita Maria Giuseppe di Torino, 9 березня 1900, Турин — 29 січня 1948, Буенос-Айрес), пізніше король Хорватії Томіслав II і 4-й герцог Аостський — принц італійського королівського Савойського дому та офіцер Королівського військово-морського флоту Італії. Другий син принца Еммануїла Філіберто, герцога Аоста. Він отримав титул герцога в Сполето 22 вересня 1904 році. Аймоне успадкував титул герцога Аоста 3 березня 1942 після смерті свого брата принца Амедео, в британському таборі для військвополонених в Найробі.

З 18 травня 1941 року по 31 липня 1943 він був призначений королем Незалежної держави Хорватії. Він офіційно керував нею та отримав ім`я Томіслав II після першого хорватського короля. Після звільнення Муссоліні 25 липня 1943, князь зрікся престолу 31 липня 1943 р. за наказом Віктора Еммануїла III.

Ранні роки[ред.ред. код]

Аймоне ді Торіно народився в Турині. Він був другим сином принца Емануеля Філіберто, 2-го герцога Аостського (син Амадея I, короля Іспанії, і принцеси Марії Вітторії) і принцеси Єлени (дочка принца Філіпа Орлеанського, графа Паризького і інфанти Марії Ісабель Іспанської). Його прадідом був король Італії Віктор Еммануїл II.

22 вересня 1904 йому було присвоєно звання герцога Сполето на все життя. На 1 квітня 1921 року, принц Аймоне став членом італійського сенату. Князі Савойської династії стали членами Сенату в 21,в той час як отримання права голосу відбувалося у 25 років.

У 1929 році, через двадцять років після свого дядька Луїджі Амедео, герцога Абруцці, який намагався піднятися на К2 в Каракорумі, князь Аймон очолив нову експедицію в Каракорум. Експедиція князя Аймон була зосереджена виключно на науковій роботі. Він був згодом нагороджений золотою медаллю мецената Королівського географічного товариства за свою роботу у 1932 р.

Після романтичних зв`язків з інфантою Беатріс, дочкою іспанського короля Альфонсо XIII,1 липня 1939, у Флоренції, князь Аймоне одружився на принцесі Ірен, дочці короля Греції, Костянтина I і принцеси Софії Прусської. 27 вересня 1943 у них народився син — князь Амедео, 5-й герцог Аостський.

Роки війни[ред.ред. код]

Хорватський престол[ред.ред. код]

Після створення Незалежної держави Хорватії перед новим очільником держави Анте Павеличем постало важливе питання легітимізації влади. Так як фактично НДХ являла собою маріонеткову державу фашистської Італії та нацистської Німеччини, для підняття свого міжнародного статусу, новоутворена держава мала довести своє історичне право на існування та підкріпити це спорідненістю з якимось відомим монаршим домом. З цією метою Анте Павелич відрядив до Рима делегацію до тогочасного короля Італії Віктора Еммануїла III з проханням допомогти новоствореній країні в обранні монарха.  Віктор Еммануїл запропонував на цю посаду свого двоюрідного брата Аймоне. Спершу, дізнавшись про своє призначення, Аймоне вважав, зізнаючись про це свому найближчому оточенню, що це був такий собі поганий жарт його двоюрідного брата і що насправді, він погодився на цю посаду лише через велике почуття обов’язку. Зять Беніто Муссоліні Галеаццо Чіано так говорив про Аймоне: «Герцогу наплювати на Хорватію та йому потрібні лише гроші, гроші і ще більше грошей».

Коронація Томіслава ІІ від 18.05.1941 р.

18 травня 1941 князь Аймоне, під ім'ям Томіслав II, був проголошений королем Хорватської Незалежної держави, котра була створенна Італією та Німеччиною на більшій частині території сучасних Хорватії та Боснії і Герцеговини..  Ім’я Томіслав було обрано в память про Томіслава I, першого хорватського короля, що правив у 910-928 рр. Церемонія пройшла в Квіринальському палаці. Повністю його титул звучав так: «король Хорватії, принц Боснії і Герцеговини, воєвода Далмації, Тузли і Кніна». Влада Томіслава II була символічною. Як заявляв сам Аймоне в розмові з міністром закордонних справ Італії Чіано, зятем Беніто Муссоліні,: «Я горджусь тим, що обраний королем Хорватії, проте не зовсім точно розумію, що і як мені з цим робити».

Аймоне спершу мав бути коронований у місті Дувно (Томіславград), що сьогодні знаходиться на території Боснії та Герцеговини, однак король відмовився. Він мотивував це невирішеність так званого "Далматинського питання", яке виникло через оволодіння Італією прибережної території Далмації. Аймон розумів, що ця територія ніколи не буде повністю "італізована" і, як наслідок, буде постійним каменем спотикання у  хорватсько-італійських відносинах. Другою причиною відмови Томіслава стала нестабільна ситуація в середині НДХ. Він постійно боявся спалахування повстання, тому не спішив їхати до свого королівства. Через це, йому доводилося здійснювати свою невелику владу з території Італії та Угорщіни. Однак такі дії та нестача внутрішньої енергії призвели до того, що він повність втратив авторитете та підтримку серед Усташів. З цього моменту його влада в країні фактично стала номінальною. До його повноважень входило лише призначення титулів. До того ж, Томіславом II у Римі була створена спеціально хорватська канцелярія, в яку йому приходили конфіденціальні звіти, офіційні документи, а також війскова, політична та економічна інформація стосовно ситуації у Хорватії. Томіслав призначив для себе спеціального радника по хорватським справам, яким став граф Дьюла Чеснекі де Мілвань.

3 березня 1942, після смерті свого брата князя Амедео (помер в британському полоні в Африці), Аймоне став 4-м герцогом Аостським.

Осінню 1942 року Амадео звязується із Союзними війсками через свого посередника, генерального консула Алесандро Маріні, про можливість мирного врегулювання справ між Італією та Союзними військами. Секретні переговори триватимуть і в 1943 році, що були зумовлені метою збереження легітимності Савойської династії.

Після капітуляції[ред.ред. код]

Після відставки Муссоліні 25 липня 1943, князь відрікся від престолу 31 липня, за наказом Віктора Еммануїла III. Після капітуляції Італії 8 вересня він офіційно відмовився від своїх прав на титул. Це відбулося незабаром після народження сина Амедео (нар. 27 вересня 1943), який отримав разом з тим ім'я Звонімір.

Наприкінці Другої світової війни, він став командувачем італійської військово-морської бази Таранто, але був звільнений з посади через критику своєї роботи. Під час військово-морської кар'єри Аймоне здобув звання адмірала ескадри.

Смерть[ред.ред. код]

У 1947 році князь Аймоне емігрував з Італії до Південної Америки. Він помер на початку наступного року 29 січня 1948 року в своєму готельному номері в Буенос-Айресі.

Після смерті його син принц Амадео успішно наслідував його титул герцога Аостського.

Титули[ред.ред. код]

  • 9 березня 1900 - 21 вересня 1904: Його Світлість князь Аймон Савойський-Аоста
  • 22 вересня 1904 - 17 травня 1941: Його Королівська Високість Герцог Сполето
  • 18 травня 1941 - 31 липня 1943: Його Величність Томіслав II, король Хорватії
  • 31 липня 1943 - 30 січня 1948: Його Королівська Високість Герцог Аоста

Ордени і нагороди[ред.ред. код]

  • Кавалер Вищого оредну Святого Благовіщення
  • Кавалер Великого хреста Савойського військового ордену
  • Кавалер Великого хреста ордену Святого Маврикія і Лазаря
  • Кавалер Великого хреста ордену Корони Італії
  • Орден корони короля Звониміра
  • Військовий орден Залізного трилисника
  • Лицар громадського порядку Савойського
  • Срібна медаль військової доблесті
  • Військова доблесть війни Хрест Італії
  • Медаль Пошани за довгий час морського судноплавства (20 років)

Цікафі факти[ред.ред. код]

Протягом усього свого «правління» Томіслав II жодного разу не побував у своєму королівстві.

Герцогський титул д'Аоста успадкував його син Амедео. В даний час Амедео претендує на верховенство в Савойському домі і з 2006 року титулує себе герцогом Савойським.

Посилання[ред.ред. код]