Том Віттейкер

	Том Віттейкер
Особисті дані
Повне ім'я	Томас Джеймс Віттейкер
Народження	21 липня 1898
	Олдершот, Рашмурd, Гемпшир[d], Гемпшир, Велика Британія
Смерть	24 жовтня 1956 (58 років)
	Лондон, Велика Британія
Громадянство	Велика Британія; Сполучене Королівство
Позиція	фланговий півзахисник[d]
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Том Віттейкер у Вікісховищі

Том Віттейкер (англ. Tom Whittaker, 21 липня 1898, Олдершот — 24 жовтня 1956, Лондон) — англійський футболіст, по завершенні ігрової кар'єри — тренер, відомий роботою з лондонським «Арсеналом», з яким двічі ставав чемпіоном Англії.

Учасник Першої і Другої світових воєн. Нагороджений Орденом Британської Імперії.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Починав грати у футбол на початку 1910-х у Ньюкаслі, де навчався на морського інженера. Під час Першої світової війни був призваний до війська, спочатку служив в артилерії, згодом приєднався до британських ВМС. Після війни був демобілізований і в листопаді 1919 року прийняв пропозицію присвятити себе футбольній кар'єрі, ставши гравцем лондонського «Арсенала».

У січні 1920 року уклав с «Арсеналом» професійний контракт і дуже швидко став регулярним гравцем команди лондонського клубу. Ігрова кар'єра Віттейкера передчасно закінчилася 1925 року через важку травму — перелом наколінка, яку він отримав під час турне збірної англійських клубів в Австралії.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після вимушеного завершення кар'єри гравця вирішив залишитися у футболі, ставши 1927 року тренером у тренерському штабі «Арсенала». Одночасно навчався на фізіотерапевта. Був помічником Герберта Чепмена, а після смерті останнього у 1934 році продовжив роботу в команді нового менеджера лондонського клубу Джорджа Еллісона.

З початком Другої світової війни Віттейкер, якому вже було за 40, знову пішов до армії, цього разу ставши пілотом Королівськи ВПС, де дослужився до командира ескадрільї. Брав участь у повітряній підтримці висадки союзників у Нормандії, за що після війни був нагороджений Орденом Британської Імперії.

Із закінченням війни повернувся до тренерського штабу «Арсенала», а після виходу на пенсію Еллісона, став головним тренером команди. Під його керівництвом «каноніри» здобули свої перші повоєнні чемпіонські титули, перемігши в сезонах 1947–1948 та 1952–1953. Очолював «Арсенал» до своєї смерті, яка настала 24 жовтня 1956 року на 59-му році життя.