Тоні Ромінгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тоні Ромінгер
Загальна інформація
Громадянство  Швейцарія[1]
Народження 27 березня 1961(1961-03-27)[2] (63 роки)
Вайле, Данія
Спорт
Країна  Швейцарія
Вид спорту велосипедний спорт
Команда CLAS–Cajasturd, Cofidisd, Cilo-Aufinad, Chateau d'Axd, La Vie claired і Mapei[d]
Участь і здобутки
CMNS: Тоні Ромінгер у Вікісховищі

Тоні Ромінгер (дан. Tony Rominger; нар. 27 березня 1961) — колишній швейцарський професійний шосейний велогонщик, переможець гранд-турів Вуельта Іспанії і Джиро д'італія.

Біографія[ред. | ред. код]

Ромінгер народився в Данії, але в 13 років разом з родиною перебрався в швейцарський Цуг, і виступав у велоперегонах під прапором Швейцарії. Він почав займатися велоспортом досить пізно, тому перейшов у професіонали лише у 25-річному віці. У 1988 році Ромінгер виграв багатоденку Джіро дель Емілія, в наступні роки він переміг ще на кількох престижних багатоденках. У 1992 році вперше швейцарець зумів включитися в боротьбу за призи на Гранд Турі, а саме Вуельті-1992. І відразу він зумів виграти, вирвавши перемогу у Хесуса Монтойї у заключній роздільній гонці. Наступного року боротьба за перемогу в цій гонці розвернувся між швейцарцями, Ромінгером і Алексом Цуллє. Вони неодноразово перехоплювали золоту майку один у одного, рахунок йшов на секунди. У підсумку Цуллє підвів прокол колеса на останньому гірському етапі, після якого він не зумів наздогнати лідерів на чолі з Ромінгером. У тому ж сезоні Ромінгер бився з Мігелем Індурайном. На Тур де Франс 1993 року швейцарець виграв 3 етапи і майку гірського короля, але занадто велика втрата часу на стартових етапах залишила його тільки 2-м.

В квітні 1994 року Ромінгер втретє поспіль виграв Тур Басконії, а в травні повторив це досягнення на Вуельті-1994. Швейцарець виграв 6 етапів, і став першим триразовим переможцем Вуельти. Пізніше рекорд був повторений Роберто Ерасом, але його перемоги йшли не підряд. 1994 рік приніс Ромінгеру перемоги та на інших престижних перегонах, наприклад на Париж — Ніцца, що в підсумку зробило його кращим гонщиком сезону. Кінець року Ромингер присвятив побиттю рекорду годинної їзди, і йому вдалося це двічі, підсумковим результатом стали 55 291 метр. Швейцарець не виступав на Джиро з 1989 року, після чого виступив на ній тільки у 1995 році. 4 перемоги на етапах допомогли йому здобути першість у загальному і спринтерському заліках. На наступний рік Ромінгер став на Вуельті 3-м і виграв 2 етапи разом з майкою гірського короля. Однак пік його кар'єри минув, і після 38-го місця на Вуельті 1997 Ромінгер вирішив завершити кар'єру. Після цього він залишився в світі велоспорту, працював спортивним директором в Астані[3].

Виступи на гранд-турах[ред. | ред. код]

Гранд Тур 1986 1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997
Джиро д'Італія 97 НФ 44 НФ - - - - - 1 - -
Тур де Франс - - 68 - 57 - - 2 НФ 8 10 НФ
Вуельта Іспанії - - - - 16 - 1 1 1 - 3 38

Тур де Франс

  • 2-й у загальному заліку (1993)
  • Перемога у гірському заліку (1993)
  • Перемоги на 4 етапах (1993)

Джиро д'Італія

  • Перемога в загальному заліку (1995)
  • Перемога в спринтерському заліку (1995)
  • Перемога в інтерджиро (1995)
  • Перемоги на 5 етапах (1988, 1995)

Вуельта Іспанії

  • Перемоги у загальному заліку (1992, 1993, 1994)
  • Перемоги у гірському заліку (1993, 1996)
  • Перемога в спринтерському заліку (1993)
  • Перемоги на 13 етапах (1992—1994, 1996)

Інші перемоги[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Les-Sports.info
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Прорыв «Астаны» на Вуэльте. Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 2 квітня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]


Це незавершена стаття про велогонщика чи велогонщицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Переможці Джиро д'Італія
1909-1925
1926-1950
1950-1975

Фіоренцо Магні (1951) • Фаусто Коппі (1952) • Фаусто Коппі (1953) • Карло Клерічі (1954) • Фіоренцо Магні (1955) • Шарлі Голь (1956) • Гастоне Ненчіні (1957) • Ерколе Балдіні (1958) • Шарлі Голь (1959) • Жак Анкетіль (1960) • Арнальдо Памб'янко (1961) • Франко Балмаміон (1962) • Франко Балмаміон (1963) • Жак Анкетіль (1964) • Віттріо Адорні (1965) • Джанні Мотта (1966) • Феліче Джімонді (1967) • Едді Меркс (1968) • Феліче Джімонді (1969) • Едді Меркс (1970) • Йоста Петтерссон (1971) • Едді Меркс (1972) • Едді Меркс (1973) • Едді Меркс (1974) • Фаусто Бертольйо (1975)

1976-2000

Феліче Джімонді (1976) • Мішель Поллент'єр (1977) • Йоган де Мюйнк (1978) • Джузеппе Сароні (1979) • Бернар Іно (1980) • Джованні Баттальїн (1981) • Бернар Іно (1982) • Джузеппе Сароні (1983) • Франческо Мозер (1984) • Бернар Іно (1985) • Роберто Вісентіні (1986) • Стівен Рош (1987) • Ендрю Гемпстен (1988) • Лоран Фіньон (1989) • Джанні Буньо (1990) • Франко К'єоччіолі (1991) • Мігель Індурайн (1992) • Мігель Індурайн (1993) • Євген Берзін (1994) • Тоні Ромінгер (1995) • Павло Тонков (1996) • Іван Готті (1997) • Марко Пантані (1998) Іван Готті (1999) • Стефано Гарцеллі (2000)

з 2001

Джільберто Сімоні (2001) • Паоло Савольделлі (2002) • Джільберто Сімоні (2003) • Дам'яно Кунего (2004) • Паоло Савольделлі (2005) • Іван Бассо (2006) • Даніло Ді Лука (2007) • Альберто Контадор (2008) • Денис Меньшов (2009) • Іван Бассо (2010) • Мікеле Скарпоні (2011) • Райдер Гешедаль (2012) • Вінченцо Нібалі (2013) • Наїро Кінтана (2014) • Альберто Контадор (2015) • Вінченцо Нібалі (2016) • Том Дюмулен (2017) • Кріс Фрум (2018) • Річард Карапас (2019) • Тео Гейган Гарт (2020) • Еган Берналь (2021) • Джей Гіндлі (2022)

сірим виділено роки, коли перегони не проводилися
Переможці Вуельти Іспанії
1935-1950
1950-1975

1951—1954 • Жан Дотто (1955) • Анджело Контерно (1956) • Хесус Лороньо (1957) • Жан Стаблінські (1958) • Антоніо Суарес (1959) • Франц Де Мулдер (1960) • Анджеліно Солер (1961) • Руді Альтиг (1962) • Жак Анкетіль (1963) • Раймон Пулідор (1964) • Рольф Волфшоль (1965) • Франсіско Габіка (1966) • Ян Янссен (1967) • Феліче Джимонді (1968) • Роже Піньон (1969) • Луїс Оканья (1970) • Фердинанд Бракке (1971) • Хосе Мануель Фуенте (1972) • Едді Меркс (1973) • Хосе Мануель Фуенте (1974) • Августин Тамамес (1975)

1976-2000

Хосе Песарродона (1976) • Фредді Мертенс (1977) • Бернар Іно (1978) • Йооп Зотемелк (1979) • Фаустіно Руперес (1980) • Джованні Баттальїн (1981) • Маріано Лехаррета (1982) • Бернар Іно (1983) • Ерік Каріту (1984) • Педро Дельгадо (1985) • Альваро Піно (1986) • Луїс Еррера (1987) • Шон Келлі (1988) • Педро Дельгадо (1989) • Марко Джованетті (1990) • Мельхор Маурі (1991) • Тоні Ромінгер (1992) • Тоні Ромінгер (1993) • Тоні Ромінгер (1994) • Лоран Жалабер (1995) • Алекс Цулле (1996) • Алекс Цулле (1997) • Абрахам Олано (1998) Ян Ульрих (1999) • Роберто Ерас (2000)

з 2001

Анхель Касеро (2001) • Айтор Гонсалес (2002) • Роберто Ерас (2003) • Роберто Ерас (2004) • Денис Меньшов (2005) • Олександр Винокуров (2006) • Денис Меньшов (2007) • Альберто Контадор (2008) • Алехандро Вальверде (2009) • Вінченцо Нібалі (2010) • Хуан Хосе Кобо (2011) • Альберто Контадор (2012) • Крістофер Горнер (2013) • Альберто Контадор (2014) • Фабіо Ару (2015) • Наїр Кінтана (2016) • Кріс Фрум (2017) • Саймон Єйтс (2018) • Прімож Рогліч (2019) • Прімож Рогліч (2020) • Прімож Рогліч (2021)

сірим виділено роки, коли перегони не проводилися
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тоні_Ромінгер&oldid=36645649