Перейти до вмісту

Тоні Турек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Тоні Турек
Тоні Турек
Тоні Турек
Бронзова статуя Тоні Турека поруч з
Esprit-ареною у Дюссельдорфі.
Особисті дані
Народження 18 січня 1919(1919-01-18)
  Дуйсбург, Веймарська республіка
Смерть 11 травня 1984(1984-05-11) (65 років)
  Нойс, ФРН
Зріст 181 см
Громадянство  Німеччина
Позиція воротар
Юнацькі клуби
1929-1936 Німеччина «Дуйсбургер»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1936–1941 Німеччина «Айнтрахт Дуйсбург» ? (-?)
1941–1943 Німеччина «Ульм 1846»  ? (-?)
1943–1946 Німеччина Німеччина «Айнтрахт Дуйсбург» ? (-?)
1946–1947 Німеччина «Айнтрахт» 22 (-?)
1947–1950 Німеччина Німеччина «Ульм 1846»  ? (-?)
1950–1956 Німеччина «Фортуна» (Дюссельдорф)  ? (-?)
1956–1957 Німеччина «Боруссія» (Менхенгладбах)  ? (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1950–1954 Німеччина ФРН 20 (-27)
Звання, нагороди
Нагороди
Срібний лавровий листок

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Антон «Тоні» Турек (нім. Anton „Toni“ Turek; 18 січня 1919, Дуйсбург — 11 травня 1984, Нойс) — німецький футболіст, що грав на позиції воротаря.

Виступав, зокрема, за «Фортуну» (Дюссельдорф), а також національну збірну ФРН, у складі якої став чемпіоном світу 1954 року.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець футбольної школи клубу «Дуйсбургер». Починав грати в «Айнтрахті Дуйсбург». Подавав великі надії, на думку деяких, вважався одним з найперспективніших воротарів Німеччини[1]. Але все зіпсувала війна. У 1939 році Турек увійшов до Польщі. В 1943 році Тоні дивом не загинув під Орлом, але все одно потрапив в госпіталь. Після виходу з госпіталю потрапив на західний фронт і був полонений американськими військами, які його відпустили.

Після повернення додому грав за «Айнтрахт» та «Фортуну».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Боруссія» (Менхенгладбах), за команду якого виступав протягом 1956—1957 років. Після цього працював клерком у банку.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

1950 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Німеччини.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1954 року у Швейцарії, здобувши того року титул чемпіона світу. 35-річний Турек був основним голкіпером збірної. Він зіграв майже всі матчі, а у фіналі відбив удар Золтана Цибора, після якого коментатор Герберт Циммерман назвав його «богом футболу»[2][3]. Пізніше він повинен був вибачитися за цей коментар, тому що церква скаржилася на порівняння футболіста з Богом.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, Турек провів у формі головної команди країни 20 матчів і пропустив 27 голів.

Подальше життя

[ред. | ред. код]

У серпні 1973 року його вразив параліч ніг[4], з яким Турек боровся 11 років. Помер 11 травня 1984 року на 66-му році життя у місті Нойс[2].

4 липня 2014 року, рівно через 60 років після легендарної німецької перемоги на чемпіонаті світу в Берні, поруч з Esprit-ареною у Дюссельдорфі була встановлена в натуральну величину бронзова статуя Тоні Турека[5].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Турек:футбольні історії. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)[недоступне посилання з травня 2019]
  2. а б Viel Glück habe ich nicht gehabt (German) . web.ard.de. Архів оригіналу за 24 грудня 2009. Процитовано 30 червня 2009. [Архівовано 2009-12-24 у Wayback Machine.]
  3. Video clip on YouTube. Архів оригіналу за 13 грудня 2016.
  4. Bitter, Jürgen. Deutschlands Fußball Nationalspieler, Sportverlag, 1997, p. 504.
  5. derwesten.de: Ein Denkmal für den Fußballgott [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], 28. März 2014

Література

[ред. | ред. код]
  • Toni-Turek-Archiv (Privat-Archiv Werner Raupp, Hohenstein/Schwäbische Alb).
  • Werner Raupp, Artikel Turek, Anton (Toni), in: Neue Deutsche Biographie, Bd. 26 (2016), p. 505 (Zur Dokumentation hat Reinhard Breymayer beigetragen.)
  • Werner Raupp: Toni Turek – „Fußballgott“. Eine Biographie. Arete Verlag, Hildesheim 2019 (1. durchgesehene Auflage), ISBN 978-3-96423-008-9.

Посилання

[ред. | ред. код]