Тон Андрій Андрійович

Тон Андрій Андрійович
Народження	19 січня 1800(1800-01-19) Москва, Російська імперія
Смерть	1858 Харків, Російська імперія
Країна (підданство)	Російська імперія
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	архітектор, викладач університету
Праця в містах	Харків
Архітектурний стиль	класицизм і неоренесанс
Найважливіші споруди	Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка
Вчене звання	професор і академік
Заклад	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Брати, сестри	Alexander Thond і Тон Костянтин Андрійович
Тон Андрій Андрійович у Вікісховищі

Тон Андрі́й Андрі́йович (* 19 січня 1800, Москва, Російська імперія — † 1858, Харків, Російська імперія) — російський та український архітектор і викладач університету, який жив і працював у Харкові.

Життєпис

Народився в сім'ї Андрія Тона, обрусілого німецького майстра золотих справ із Петербургу .

Був братом Костянтина Тона — придворного архітектора російського царя Миколи І, який відомий своїми архітектурними роботами у Петербурзі та Москві. Ще один брат — Олександр — також був архітектором.

У 1821 році закінчив Петербурзьку Академію мистецтв.

Викладав архітектуру в Харківському університеті, працював на посаді архітектора в Харківському інституті шляхетних дівчат. З 1829 — ад'юнкт. З 1837 р. - виконуючий обов’язки екстраординарного професора, з 1839 р. - професор університету. З 1842 року — академік архітектури.

Міський архітектор Харкова з 1837 до 1845 року. Брав участь у розробці генерального плану Харкова у 1837 році, був членом міської будівельної комісії.

Після смерті архітектора Євгена Васильєва закінчував дзвіницю-пам'ятник Успенського собору на честь перемоги над Наполеоном І. За його проектами в Харкові споруджено будинок драматичного театру (тепер театр ім. Т. Шевченка).

Реалізовані проекти

У Харкові:

• Будинок Павлових на вул. Катеринославській (нині Полтавський шлях № 13, 1832 р;)
• Духовна семінарія на вул. Семінарській, 46 (1836—1851 рр..);
• Театр, вул. Сумська, 9 (1841 р.);
• Храм Усікновення глави Іоана Предтечі на вул. Єпархіальній (вул. Алчевських, № 50, у 1875 році храм перебудований А. І. Под'яковим);
• Троїцька церква на Подолі (Троїцький пров., № 3, 1857—1859 рр..);
• Корпуса лікарні на вул. Академіка Павлова № 46 (у співавторстві з С. Чернишовим і А. Денисенко);
• Манеж університету на Лопанській набережній (не зберігся);
• Будинки Мясоєдова на Рибній вул. № 24-26 (нині вул. Кооперативна, 40-і рр.. XIX ст.);
• Будинок на вул. Катеринославській, № 15;
• Будинок на вул. Московській (проспект Героїв Харкова, № 36, середина XIX ст.);
• Будинок на вул. Московській № 44 (1838 р.), медальйони роботи архітектора М. І. Дашкевича (1910-і рр.);
• Будинок на вул. Миколаївській № 16;
• Перебудова особняку Є. Васильєва на розі вул. Гоголя № 2 і Провіантського пров. (нині пров. Мар'яненка, 40-і рр.. XIX ст.);
• Перебудова будинку Альховських на Благовіщенській вулиці, № 26 (1830-ті роки);
• Перебудова будинку Інституту шляхетних дівчат на вул. Сумській (будинок не зберігся).

У Полтаві:

• мурований футляр Спаської церкви у вигляді однобанної церкви (1845 р.).

Галерея

• 
  Олександрівська дзвіниця Успенського собору (заверш. будівн. проект Є. Васильєва)
• 
  Драматичний театр, вул. Сумська, 9 (1841, реконструйований Б. Г. Михаловським у 1883 році)
• 
  Будинок Павлових (1832), Харків (зруйновано у 2022)
• 
  Будинок Альховських на Благовіщенській вулиці (1830-ті роки)
• 
  Духовна семінарія (1836—1851)
• 
  Будинок Мясоєдова, 1840-і роки
• 
  Будинок на вул. Московській (нині проспект Героїв Харкова), № 44 (1838 р.)
• 
  Храм Усікновення глави Іоана Предтечи
• 
  Троїцька церква (1857—62 рр.)
• 
  Спаська церква, Полтава (1845 р.)

Посилання

• Ю. А. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова, «Харьков, от крепости до столицы», Харьков, «Фолио», 1998 (рос.)
• ХАРЬКОВ История и архитектура - Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII - середины XX вв [Архівовано 12 вересня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Информация о Спасской церкви на сайте "Полтава Историческая" [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)