Топал Олександр Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Топал Олександр Степанович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 21 грудня 1981(1981-12-21)
смт Тарутине, Одеська область, Україна
Смерть 16 серпня 2014(2014-08-16) (32 роки)
Благодатне, Донецька область, Україна
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2013—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Степа́нович Топал (21 грудня 1981(19811221) — 16 серпня 2014) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився 1981 року в смт Тарутине (Одеська область). Навчався в тарутинські школі; закінчив ЗОШ села Веселий Кут на Одещині.

В 2000—2002 роках пройшов строкову військову службу в ЗС України. Служив водієм-механіком, з листопада 2001 по травень 2002 року — командир автомобільного відділення 467-ї автомобільної ремонтної майстерні військ протиповітряної оборони. З 2002 року працював у Тарутинському районному відділі міліції, потіс– у приватних структурах.

Від 19 листопада 2013 року служив за контрактом — командир бойової машини — командир 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 28-ї ОМБр. Проходив навчання у 184-му навчальному центрі Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

З червня 2014 року перебував у зоні бойових дій. Загинув 16 серпня 2014-го під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» біля села Благодатне на Донеччині. Тоді ж полягли Віктор Булавенко, Олександр Друзь, Костянтин Костенко, Микола Прудій й Олександр Цибульський.

Залишились мама Тетяна Григорівна, дружина Любов Володимирівна та двоє дітей — Вікторія 2010 р.н. та Максим 2011 р.н.

22 серпня 2014 року був похований в смт Тарутине на Одещині.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (15.5.2015, посмертно)

Вшанування[ред. | ред. код]

  • Пам'ять військовослужбовця було вшановано Меморіальним комплексом в смт Тарутине на Одещині[1].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 8, місце 35.
  • Вшановується 16 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]