Тополівка (Гайсинський район)
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (жовтень 2018) |
| село Тополівка | |
|---|---|
._%D0%92%27%D1%97%D0%B7%D0%B4_%D1%83_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Гайсинський район |
| Громада | Краснопільська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05040090110067687 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1955 (69 років) |
| Населення | ▼ 489 (01.01.2017)[1] |
| Площа | 0,437 км² |
| Поштовий індекс | 23811 |
| Телефонний код | +380 4353 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°45′22″ пн. ш. 29°44′32″ сх. д. / 48.75611° пн. ш. 29.74222° сх. д.Координати: 48°45′22″ пн. ш. 29°44′32″ сх. д. / 48.75611° пн. ш. 29.74222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
220 м |
| Водойми | р. Кіблич |
| Найближча залізнична станція | Розкошівка |
| Відстань до залізничної станції |
4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 23811, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Тополівка, вул. Микитенка, 1-А |
| Карта | |
  Тополівка | |
 Тополівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Топо́лівка — село в Україні, у Краснопільській сільській громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване на обох берегах річки Кіблич (притока Собу) за 14 км на північ від смт Теплик. Населення становить 489 осіб (станом на 1 січня 2017 р.).
Історія[ред. | ред. код]
Село засноване 1955 року.
9 вересня 2016 року, в ході децентралізації, село увійшло до складу Краснопільської сільської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теплицького району, село увійшло до складу Гайсинського району[2].
Скарженівка[ред. | ред. код]
Назва Тополівка взята за назвою сусіднього села. Тепер це злилось зі Скарженівкою. В минулому село Тополівка було дворянським маєтком Хреннікових. Маєток нині зруйнований. Є легенда, що це був маєток пращурів Тихона Хреннікова, знаменитого композитора.
У Тополівці до 1947 року була церква Воздвиження Хреста Господа Ісуса Хреста, побудована Хренніковими. Дуже гарна, з кам'яним престолом, виписаним з Греції. Є відомості, що церкву неодноразово відвідував композитор Микола Леонтович та дирегував там церковним хором.
Село Скарженівка (рос. Скарженовка, пол. Skarżynowka вперше згадується у списку маєтків брацлавського і вінницького старости Адама Калиновського, складеного у 1635 році, з нагоди сплати з цих маєтків податку[3].
Під цією ж назвою село зустрічається у списку маєтків брацлавського старости, чернігівського воєводи і гетьмана польного коронного Марціна (загинув у 1652 році у битві під Батогом), рідного брата Адама Калиновського. Список був складений у XVIII столітті[4].
У 1650 році це поселення було нанесене на мапі французького інженера Ґ. Боплана, як слобода Skarzynuwka[5][6].
За даними реєстру церков Гранівського деканату, поданий 7 травня 1781 року за старим стилем парафія складала: сповідані душі — 253, нездатні до сповіді — 36, охрещені — 6, померлі — 8, шлюбів — 2[7].
За даними Гранівського деканату, під час генеральної конгрегації 3 травня 1782 року за старим стилем в Радомишлі списана і подана парафія: будинків — 50, сповідалося — 257 осіб, дітей — 81; народилося: хлопчиків — 7, дівчаток — 5; шлюбів — 5; померло: чоловіків — 5, жінок — 6[8].
За даними Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації 3 травня 1785 року за старим стилем в Радомишлі парафія: будинків — 62, сповідалося: чоловіків — 152, жінок — 143; нездатних до сповіді: чоловіків — 48, жінок — 50; шлюбів — 9; померло: чоловіків — 12, жінок — 20; народилося: хлопчиків — 16, дівчаток — 11[9].
За даними Гранівського деканату, подана на генеральній конгрегації у травні 1787 року парафія: будинків — 50; сповідалося 320 осіб, з них дітей — 60; народилося: хлопчиків — 19, дівчаток — 16; померло: чоловіків — 11, жінок — 12; шлюбів — 4[10].
За даними Гранівського деканату 19 червня 1793 року за старим стилем на генеральній Конгрегації в Радомишлі подана парафія: будинків — 64; охрещено: хлопчиків — 12, дівчаток — 17; померло: чоловіків — 7, жінок — 8; сповідалося: чоловіків — 198, жінок — 204; нездатні до сповіді: чоловіків — 43, жінок — 45; шлюбів — 5[11].
Гайсинський повіт[ред. | ред. код]
Відомість, що укладена в Подільському губернському правлінні, про міста, містечка, села і хутори, розташовані в Подільській губернії, за даними у них, скільки після поділу губерній з 1797 року є дворів і по 1803 рік чоловічої статі осіб: у 1775 році налічувалось 45 дворів, у 1797 році — 67, мешканців — 256[12].
Міста і села з правом громади: Опацького Дионізія, підсудка Липовецького і Таращанського повітів, в Скарженівці налічувалось душ чоловік 270. Ґрунт чорний, ліс дубовий[13][14].
У селі Скарженівка прилучені з унії до православ'я 26 серпня 1794 року церква в ім'я святого Архистратига Михаїла і священик Сумеон Ілліч[15].
У 1794 році в селі Скарженівка прилучена з унії до православ'я церква в ім'я Успіння Богоматері. При цій церкві був греко-католицький священик Теодор Божицький, який не побажав прийняти православ'я, внаслідок чого був позбавлений місця, і парафія доручена під нагляд священику Луці Фіґурському[16].
Скаржинівка (пол. Skarzynówka) — село, над річкою Кібличем, лівою притокою Собу, Гайсинського повіту, Подільської губернії, окружна поліція — Теплик, волость — Краснопілка, католицька парафія і суд — Ґранів (за 20 верстов), за 27 верстов від Гайсина, 100 верстов від Балти, має 81 оселю,754 мешканців, 609 десятин селянської землі, 650 десятин землі двірської, 34 десятини церковної. Церква в ім'я святого Михайла побудована у 1785 році, має 989 парафіян. В селі міститься ґуральня, закладена у 1850 році, на якій працює 13 людей; у 1886—1887 роках на ній вироблено 1 013 370 літрів спирту; два водяні млини. Ґрунт чорний. Належала до Чарторійських (Czartoryscy), Опацьких (Opaccy), пізніше — до Ґнатовських (Gnatowscy)[17].
Скарженівка (рос. Скарженовка) — село, розташоване на березі річки Кіблич, на місці, дещо похилому до річки. Кліматичні умови місцевості сприятливі. Ґрунт землі чорноземний і врожайний. Маєток цей належав спочатку до Чарторийських, потім до Опацьких, а нині належить Ґнатовським. Православних мешканців в селі Скарженівка — 1072 особи обох статей; предки їхні були у XVIII столітті греко-католиками, що видно з того, що для перебудови церкви парафіяни питають дозволу греко-католицького митрополита Атанасія Шептицького; й донині в архіві при церкві зберігаються унійні книги. Мешканці займаються землеробством, а деякі ткацтвом простих полотен. Людність бідна, бо лише 102 домогосподарів мають по одній десятині землі в чотирьох змінах, а 52 домогосподарі мають лише присадибну землю. Час заснування першого храму в Скарженівці невідомий; відомо лише, що дерев'яний храм в ім'я святого Архистратига Михаїла існував до 1755 року, коли князь Чарторійський побудував новий дерев'яний храм на другому погості, а попередній погост залишився під садибою селянина. Храм цей проіснував до 1893 року. Третій храм в ім’я святого Архистратига Михаїла заснований у 1888 році; храм цей дерев'яний, на кам'яній основі, однокупольний, побудований разом із дзвіницею, завершений і освячений у 1893 році. Іконостас перенесений із старої церкви в нову і доповнений двома іконами, взятими також із старої церкви. Побудова церкви коштувала парафіянам 15 556 крб. 20 коп. Церковної землі: присадибної 1 десятина, орної 28 десятин, сіножатної 6 десятин. Причтові приміщення побудовані поміщиком у 1887 році. Церковно-парафіяльна школа відкрита у 1862 році і нині міститься у власному будинку[18].
Виключені з духовного звання за непохвальну поведінку Гайсинського повіту села Скарженівки: пономар Петро Сокольницький за рішенням від 18 вересня 1904 року[19].
Ткацька промисловість[ред. | ред. код]
Повсюди на Поділлі ткацьким промислом займаються корінні мешканці, селяни-українці, і лише у місті Бершадь Ольгопільського повіту, промислом займаються також євреї-міщани.
За даними кореспондентського обстеження у селі Скарженівка налічувалось: кількість дворів, зайнятих ткацтвом — 18, кількість осіб, зайнятих ткацтвом — 20, кількість дворів, зайнятих овчинно-кожушним промислом — 1, кількість осіб, зайнятих овчинно-кожушним промислом — 1. Пора року промислу — взимку. Загальна кількість дворів — 222. Загальна кількість чоловіків — 668. Загальна кількість жінок — 658. Всього людей — 1326. Кількість дворів з різним промислом — 41, кількість людей, зайнятих промислом — 43[20].
КСМ організація села Скарженівки викрила Бурлаку, Шибінського та Фурманчука, які проводили розкладницьку роботу в організації[21].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Ландшафтний заказник місцевого значення Урочище Стінка.
- Гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення Джерело «Жива вода», Джерело «Медвянка».
- Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Тополівський парк «Стадуб».
Галерея[ред. | ред. код]
-
Центр села -
Сільська рада -
Школа і будинок культури -
Магазин -
Церква Архістратига Михаїла (1893 р.) -
Ставок на річці Кіблич -
Пам'ятник 46-ти воїнам-односельчанам -
Пам'ятник 167-ми воїнам-односельчанам
._%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B0.jpg)
._%D0%A1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0.jpg)
._%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg)
._%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BD.jpg)
._%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0.jpg)
._%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA.jpg)
._%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_46_%D0%B2%D0%BE%D1%97%D0%BD%D0%B0%D0%BC-%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BC.jpg)
._%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_167_%D0%B2%D0%BE%D1%97%D0%BD%D0%B0%D0%BC-%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BC.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рішення Вінницької обласної ради від 28 вересня 2017 року № 479 «Про внесення змін до рішення 38 сесії обласної Ради 6 скликання від 24 червня 2015 року № 894 „Про проект Перспективного плану формування територій громад Вінницької області“» (PDF). Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Центральний державний історичний архів України в Києві — далі ЦДІАУ, фонд 256, опис 1, одиниця зберігання 320, арк. 24
- ↑ ЦДІАУ, ф. 256, оп. 1, од. зб. 320, арк. 25-26
- ↑ Спеціальна карта України Ґійома Левассера де Боплана 1650 року. Мірило 1:450000. Київ; Львів, 2000
- ↑ Крикун Микола. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства в першій половині XVII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006, Том 252, с. 556-647. — Передрук у кн.: Крикун Микола. Брацлавське воєводство у XVI—XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів: Вид-во Українського Католицького університету, 2008, с. 227
- ↑ Центральний державний історичний архів у Санкт-Петербурзі (ЦДІАСП), ф. 823, оп. 3, спр. 919
- ↑ ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1016
- ↑ ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1071
- ↑ ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1092
- ↑ ЦДІАСП, ф. 823, оп. 3, спр. 1174
- ↑ Центральний державний воєнно-історичний архів у Москві, ВУА, 18946 (подані вище матеріали відшукав професор Львівського університету Микола Григорович Крикун, за люб'язним дозволом якого надано їх для ознайомлення краєзнавцям Тепличчини)
- ↑ Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. С. 180
- ↑ Statystyczne, topograficzne i historyczne opisanie guberni Podolskiey z rycinami i mappami przez X. Wawrzynca Marczyńkowskiego. Tom III. Wilno: Drukiem Józefa Zawadzkiego, typografa imperatorskiego uniwersytetu, 1823. S. 178
- ↑ «Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии», 1876, вып. 2, с. 10
- ↑ Труды Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии”, 1876, вып. 2, с. 56
- ↑ Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / Wydany pod redakcyą Bronisława Chlebowskiego, Magistra nauk filologiczno-historycznych b[yłéj] Szkoły Głównéj Warszawskiéj, Władysława Walewskiego, obywatela ziemskiego, Kandydata nauk dyplomatycznych Uniwersytetu Dorpackiego, według planu Filipa Sulimierskiego i z pomocą zgromadzonych przez niego materiałów. Tom X. Warszawa: Nakładem Władysława Walewskiego, 1889, s. 638
- ↑ «Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета». Выпуск девятый: Приходы и церкви Подольской епархии / Под ред. священника Евфимия Сецинского. — Каменец-Подольск, 1901. — С. 318; Репринтне видання: Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2009. — Серія: Бібліотека української краєзнавчої класики
- ↑ «Подольские Епархиальные Ведомости», 1904, 15 листопада, № 22, с. 290
- ↑ Трофимов Л. Т. Ткацкий промысел в Подольской губернии. — В кн.: Кустарные промыслы в Подольской губернии / Под ред. Прусевича А., Киев, 1916, с. 244
- ↑ «За більшовицьку перемогу» (Теплик),1939, 26 січня, № 14
Література[ред. | ред. код]
- Тополі́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — с. 554
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
| |||||||||||
