Бертель Торвальдсен

Бертель Торвальдсен
Bertel Thorvaldsen
	Бертель Торвальдсен, портрет Карла Бегаса, бл. 1820 року
При народженні	дан. Albert Bertel Thorvaldsen
Народження	19 листопада 1770; Копенгаген
Смерть	24 березня 1844 (73 роки)
	Копенгаген
Поховання	Музей Торвальдсена
Національність	данець, батько — ісландець
Країна	Данія
Жанр	скульптор, художник
Навчання	Копенгагенська Академія мистецтв
Діяльність	скульптор, дизайнер
Напрямок	класицизм, академізм
Відомі учні	Carl Hoffmannd
Працівник	Данська королівська академія витончених мистецтв
Член	Німецький археологічний інститут, Нідерландська королівська академія наук і Академія витончених мистецтвd
Твори	Jason with the Golden Fleeced, Christusd, Лев, що помирає, Monument to Prince Józef Poniatowski in Warsawd, Пам'ятник Миколаю Копернику (Варшава) і Tomb of Pius VIId
Діти (1)	Carlo Thorvaldsend
Роботи в колекції	Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей Торвальдсена, Державний музей мистецтв, Національний музей у Варшаві, Пінакотека Амброзіана і Музей Бойманса - ван Бенінгена
Нагороди	медаль Торвальдсенаd
Автограф
	Бертель Торвальдсен у Вікісховищі

Бе́ртель Торва́льдсен (дан. Bertel Thorvaldsen; 19 листопада 1770, Копенгаген — 24 березня 1844, там же) — данський художник, скульптор, яскравий представник класицизму^[4], згодом академізму.

Біографія[ред. | ред. код]

Бертель Торвальдсен є сином ісландського різьбяра по дереву, який оселився у Данії.

У 1781-93 роках навчався в безплатній школі при Копенгагенській Академії мистецтв. У 1797 році поїхав до Італії, де, спершу в Неаполі, потім у Римі, жив і творив упродовж понад сорока́ років. Справжнім відкриттям для Торвальдсена стало античне мистецтво, наслідувати яке митець вважав своєю високою метою життя.

За статую Ясона (1803 рік) Торвальдсена похвалив найвідоміший італійський скульптор-класицист Канова .

Згодом вже самого́ Торвальдсена вважали наступником Канови.

Бертель Торвальдсен за життя зажив величезної слави і комерційного успіху. Визнання митця було загальноєвропейським — його тріумфально вітали у найбільших культурних осередках континенту того часу — Відні, Берліні, Варшаві тощо. А відвідини рідного Копенгагена в 1819 році обернулось на яскраву почесну процесію. Замовлення Торвальдсену надходили звідусіль.

Повертаючись до Італії 1820 року, шлях Торвальдсена пролягав через німецькі Берлін, Дрезден і польську Варшаву, де митець отримав замовлення увічнити в камені славетних діячів цих країн.

З 1825 року Бертель Торвальдсен став президентом Академії Святого Луки в Римі, з 1833 року — Академії мистецтв у Копенгагені.

Вже похилого віку, в 1838 році Торвальдсен вирішив повернутися на батьківщину, звістка про що стала справжньою подією національної історії.

Митець творив до кінця життя у рідному Копенгагені, де й помер 24 березня 1844 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Бертель Торвальдсен є одним з найплідніших скульпторів за всю історію мистецтва — навіть приблизно важко підрахувати загальну кількість його робіт, що нерідко викликало питання з приводу їхнього авторства.

Найповніше талант митця розкрився у творах на античні сюжети, а також у епігонстві (копіюванні) давніх робіт. Фактично Торвальдсену вдалося відтворити суть і дух класичного мистецтва Давньої Греції і Риму. Грандіозний рельєф фризу із зображенням діянь Олександра Македонського «Похід Олександра Македонського» в Квіринальському палаці в Римі митець створив у 1812 році лише впродовж 3 місяців. Серед найвідоміших робіт митця на античну тематику — скульптурні композиції, рельєфи Вигнання Еліодора (1791 рік), Ганімед (1804), Амур і Психея (1807), Венера з яблуком (1813—16), Меркурій із сопілкою (1818), Ганімед, що годує Зевсового орла (1817), Три грації (1817—19) і багато інших.

Ідеалізовані портретні бюсти і скульптури Торвальдсена користувались попитом у всій Європі. Митець увіковічнив у мармурі численних представників аристократії різних держав. Торвальдсен — автор пам'ятників Юзефу Понятовському (1820—29 роки), Миколі Копернику (1830) для Варшави; Джорджу Байрону (1830—31) для Кембриджа; Фрідриху Шиллеру (1835—39) для Штутгарта тощо.

Вшанування і зберігання творів[ред. | ред. код]

Ще в 1839 році, тобто за рік після повернення Торвальдсена до Данії, розпочалось будівництво прижиттєвого Музею Торвальдсена в Копенгагені. Саме цьому музею судилося стати не тільки одним з найбільших зібрань творів митця, а і його мавзолеєм.

Торвальдсен мав вплив на загально-європейський академізм. Однак окрім ще прижиттєвого уславлення, з кінця XIX століття прибічники реалізму піддали нищівній критиці доробок митця — са́ме за брак справжніх відчуттів та надмірну ідеалізацію в композиціях. Втім, ані на неперевершене значення для розвитку європейського мистецтва в цілому, ані на справжній культ митця в рідній Данії, це не справило особливого впливу.

Нині роботи Бертеля Торвальдсена зберігаються у багатьох музеях світу і в приватних колекціях збирачів мистецтв, в тому числі і в Україні — у Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (кол. Державний музей західного і східного мистецтв) в Києві, Львівській галереї мистецтв (кол. Львівська картинна галерея), у Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая в Ужгороді, картинній галереї Житомирського краєзнавчого музею. У каплиці домініканського костелу у Львові зберігається надгробок Юзефи Борковської роботи Торвальдсена.

Надгробок дітей Понінського, який тепер виставлено у Львівській галереї мистецтв, врятував Б. Г. Возницький (*1926), довідавшись про його існування в селі Червоногород на покинутому польському цвинтарі. Таким чином, від 1961 року надгробок роботи Торвальдсена у Львові. Дивно, що робота уславленого майстра була невідома для мистецтвознавців. Так Возницький врятував пам'ятку загальноєвропейського значення та збагатив музейні колекції України визначним твором.

На його честь названо астероїд. Зображений на данській банкноті номіналом 5 крон.

Цікаві факти з життя[ред. | ред. код]

Вплив пережитого від «зустрічі» з Римом, «колискою» античного мистецтва, був настільки сильним для Торвальдсена, що відтоді день, коли він вперше побував у місті, митець вважав за свій другий день народження.
Оперативність роботи в римському Квіринальському палаці в 1812 році, за переказом, пов'язана з палким бажанням митця устигнути скінчити своє творіння до відвідин міста в тому ж році Наполеоном.
Торвальдсен не цурався практично жодних замовлень — дивовижними є тогочасні свідчення і подальші спомини і перекази про те, як митець творив портретні скульптури за самим лише описом у листі. Скульптор був надзвичайно популярним на теренах Польщі і заходу Російської імперії, зокрема, на території сучасної України — са́ме завдяки цій «любові» місцевих, переважно польських, панів, українські музеї (навіть локальні краєзнавчі) містять у своїх експозиціях твори Торвальдсена.