Торгівля муїсків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Торгівля муїсків — одна з важливих галузей економіки в державах чибча-муїска. Була доволі розвинена, охоплювала території від сучасної Колумбії та Венесуели до Гондурасу. Разом з фінансовим мала культурологічний характер.

Особливості[ред. | ред. код]

Причини[ред. | ред. код]

На формування і розвиток торгівлі вплинули економічні процеси, що відбувалися в державах чибча-муїсків. З розвитком держав, у їх володарів накопичувалася велика кількість цінностей (харчів, продуктів ремісництва та ін.). Водночас наявність корисних копалин, деревини, продуктів, що добувалися полюванням і рибальством, не була скрізь однорідною, де мешкали муїски. В результаті життєва необхідність викликала спочатку процеси торгівлі між муїскськими державами, а з розвитком цієї торгівлі призвела до її перетворення на зовнішню.

Завдяки торгівлі муїски забезпечували себе найважливішою сировиною — золотом і бавовною. Таким чином, вони поповнювали нестачу цих товарів необхідних для їх ювелірів та ткаль. Без цього залежність від експорту тканин і одягу та золотих прикрас для знаті й жрецтва (символу їхньої могуті і влади) була б набагато вищою, що затримувало б загальний розвиток суспільно-політичних відносин у чичба-муїсків.

Торговці[ред. | ред. код]

Муїски були дуже здібними торговцями. Достеменно невідомо позначення муїсками своїх купців та їхніх можливих спеціалізацій. Втім з огляду на систему торговельних шляхів, ринків, центрів торгівлі та переліку товарів, вченим стало зрозуміло, що були місцеві торговці, які були членами однієї громади й час від часу торгували якимось крамом або харчами.

Водночас були державні торговці або суттєво підтримані державою й володарями, оскільки саме їм підкорялося усе населення та яким було до снаги організовувати значні торговельні експедиції.

Переміщення[ред. | ред. код]

Основним засобом доправлення товару був піший: кожного купця супроводжували носії, що тягнули на плечах потрібний товар. Водночас існував річковий «транспорт», проте це відбувалося в межах території муїсків та в торговельних стосунках із сусідніми племенами. Переміщалися вони шляхами та мостами, спеціально для цього спорудженими.

Підтримуючи торговельні зв'язки з іншими племенами, чибча долали великі відстані і для цього прокладали дороги через андські вершини. Поступово в тих землях виникали ярмарки, які з часом ставали традиційними. Вони не тільки змогли витримати удар конкісти, а й встояли перед натиском сторіч, збереглись до нашого часу.

Торгівля між муїсками. Внутрішня торгівля[ред. | ред. код]

Торгівля між провідними державами муїсками знаходилося на доволі важливому рівні, не поступаючись за значенням зовнішній торгівлі. Кожне з державних об'єднань славилось якимось виробами або корисними копалинами, які інші держави мали в обмеженій кількості або їх там зовсім не було. Так найзначущі соляні поклади контролював сіпа Бакати, в державі Гаутавіта вироблялися найкращі ювелірні прикраси, правитель Тунхи контролював значні зарості коки, а також його піддані виробляли найліпшу кераміку. Смарагди також були об'єктом міжмуїскської торгівлі. Головний її принцип полягав у обміні товарами між високогір'ям, середніми узвишшями та низинами (льяносами).

Внутрішня торгівля забезпечувалася у столицях племен підконтрольних головним територіально-політичним об'єднанням. Так, в кожного з 18 васальних усакств та касікств Багати існували помірний ринок, де продавалися товари широкого вжитку. Водночас такі ринки були центрами консолідації самі племен й через них забезпечувався загальний контроль головного центру.

Зовнішня торгівля[ред. | ред. код]

У муїсків, в цьому відношенні вони були однією з перших високих культур давньої Америки, процвітала зовнішня торгівля. Основний шлях спрямовувався на північ — до Центральної Америки. Відомо про присутні муїскіх товарів та торгівців у Панамі, Коста-Риці та Гондурасі. За деякими відомостями, відбувалася торгівля з майя. Втім цей процес був зустрічний, оскількі майяські купці також вирушали в напрямок Південної Америки.

На сьогодні існують лише археологічні відомості стосовно товарів, якими торгували між собою муїски та племена і народи від Панами до Юкатана, але не знайдено жодного ринку чи ярмарки на цій ділянки, що засвідчувала цю міжнародну торгівлю.

Інший шлях йшов на південь. Велася велика торгівля з державою Чан-Чан, а потім з імперією інків Тауантінсую. Торгували як власними виробами та й придбаних у чибча-тайронів, племен Панами і Коста-Рики, майя. На думку дослідників, ближче до кінця XV ст. у муїсків став формуватися прошарок торгівців, що спеціалізувався на посередницькій торгівлі. Частина товарів куплялася у тайронів та інших прибережних племен й перепродувалося інкам або ж панамським чи нікарагуанським індіанцям, майя. В останніх куплялися вироби, що не лише реалізовувалися серед муїсків, а перепродувалися інкам або аравакам.

Центри торгівлі[ред. | ред. код]

Кожні 4 дні у містах Сорокота, Турмеке, Токанкіпа та Кояіма влаштовувалися великі торги. Вони стали основними торговельними центрами муїсків. Водночас всередині кожного об'єднання торговельними центрами були їх столиці — Баката, Тунха, Согамосо, Тундама, Гуанента. Окрім того, у великих поселеннях проводилися своєрідні ярмарки, де звозили товар із сусідніх селищ.

Товари[ред. | ред. код]

Головною статтею експорту була сіль. Для вивезення її муїски збудували особливу дорогу (Шлях солі), яка вела з гірських плато далеко на північ, майже до самого моря. З цієї Дорозі солі пізніше вступили в країну муїсків її іспанські завойовники. Крім солі, чибча-муїски вивозили смарагди, бавовняні тканини, маїс, мед, фрукти, перли, мушлі, вироби з міді та золота, солену та сушену рибу, оброблену шкіру тварин та товари з неї.

У своїх сусідів, вони в першу чергу купувала золото, пір'я рідкісних птахів, частково мідь, топази, аметисти, бавовна, кока і равлики, а також екзотичній для своєї місцевості фрукти — авокадо і плоди з родини аннонієвих. Кераміка як експортувалася, та й імпортувалася. Екпорт відбувався у сусідні менш розвинені племена, імпорт здійснювався з держав майя, де кераміка була більш якісною. Втім цей імпорт мав обмежений характер, оскільки стосувався лише забаганок вищої знаті та володарів.

На південь до Тауантінсую йшли перли та смарагди, звідси куплявся посуд. Теорія щодо отримання золота муїсками від інків була відкинуто з двох причин: по-перше було далеко везти з інкських копалень, по-друге, інки вважали цей метал священним, символом своїм правителів, тому не вивозили за межі імперії.

На внутрішньому ринку продавалися сокири, мотики, зернотертки, фрукти, овочі, риба, бульби, тканини, сіль, листя коки, матеріали для гончарства, виробництва різних інструментів, осель (камінь, солома, мідь та ін.).

Процес торгівлі[ред. | ред. код]

Тухуелос

Основу становив обмін товарами (бартер). Втім почали з'являтися еквіваленти на кшталт грошових одиниць. Муїски були також єдиними індіанцями доколумбової Америки, які винайшли золоті гроші. Іспанські хроністи, що залишили нам про них перші повідомлення, називали ці невеликі золоті «кружочки» техуелос. За свідчення іспанських хроністів, 1 золота муїскська «монета» відповідала 6-10 песо. Цінувалися також боби какао і бавовняні тканини.

В цей же час у муїсків зароджується лихварство. Формується методи своєрідного обліку кредитів у вигляді товарів. У випадку, якщо покупець вчасно не сплачував за товар в строк не платив, то кожен наступний місяць плата за нього зростала наполовину.

Вплив[ред. | ред. код]

Купці-муїски не лише займалися торгівлею, а й несли іншим племенам знання про обробку глини і бавовни, що дозволяли їхнім сусідам виробляти керамічні вироби і тканини. Особливо велика була їхня роль у поширенні мистецтва роботи з металами і ювелірною майстерності. Відомо, наприклад, що застосовувався чибча для відливання порожніх металевих фігурок технічний прийом «витопленого воску» набув поширення не лише в Месоамериці, але й на Тринідаді. Згідно зі свідченнями іспанських хроністів, ватажки араваків носили там діадеми «в колумбійському стилі», зроблені із золота. Також під час археологічних досліджень у містах майя пізнього класичного та післякласичного періоду знаходять численні мідні вироби, де помітний стиль муїскських майстрів.

Джерела[ред. | ред. код]