Торквато Фернандес-Міранда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міранда.
Торквато Фернандес-Міранда
ісп. Torcuato Fernández-Miranda
в. о. Прем'єр-міністра Іспанії
20 — 31 грудня 1973 року
Попередник: Луїс Карреро Бланко
Наступник: Карлос Наварро
 
Ім'я при народженні: ісп. Torcuato Fernández-Miranda y Hevia
Народження: 10 листопада 1915(1915-11-10)[1][2][…]
Хіхон, Oviedo Provinced, Іспанія[2][3][…]
Смерть: 19 червня 1980(1980-06-19)[1][2][…] (64 роки)
Лондон, Велика Британія[2][4][…]
Країна: Іспанія
Релігія: католицтво
Освіта: Університет Ов'єдо і Colegio de la Inmaculadad
Партія: Falange Española Tradicionalista y de las JONSd
Нагороди:
Великий хрест ордена Громадянських заслуг Grand Cross of the Order of Charles III Орден Золотого руна Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Grand Cross of the Order of Cisneros Великий хрест ордена Альфонса X Мудрого Grand Cross of the Military Merit - White Badge Grand Cross of the Imperial Order of the Yoke and Arrows Grand Cross of Naval Merit with white badge

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Торквато Фернандес-Міранда Гевія, 1-й герцог Фернандес-Міранда (ісп. Torcuato Fernández-Miranda Hevia; 10 листопада 1915 — 19 червня 1980) — іспанський правник і політик, виконував обов'язки прем'єр-міністра Іспанії в грудні 1973 року після вбивства адмірала Луїса Карреро Бланко.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив університет в Ов'єдо. Під час громадянської війни служив у званні лейтенанта в армії франкістів. 1945 року став професором політичного права в alma mater, а в 1951—1954 роках був його ректором. Після цього отримав посаду в міністерстві освіти. 1960 року йому доручили політичну освіту принца Хуана Карлоса, якого Франсіско Франко обрав своїм наступником. 1966 року Фернандес-Міранда став професором політичного права Мадридського університету Комплутенсе.

За часів франкістського режиму обіймав різні державні посади: був членом національної ради партії Національний рух, депутатом кортесів, членом Державної ради, від 1969 року — міністром-генеральним секретарем Національного руху, від 1973 року — заступником голови уряду. Після вбивства бойовиками ЕТА прем'єр-міністра Луїса Карреро Бланко Фернандес-Міранда впродовж 10 днів виконував обов'язки голови уряду. Вважався одним з основних кандидатів на той пост, але Франко вирішив призначити на ту посаду не професора-інтелектуала, а міністра внутрішніх справ Карлоса Аріаса Наварро, відомого прибічника «жорсткої лінії».

Після смерті Франко принц Хуан Карлос став королем. Останній ініціював призначення свого колишнього вчителя на важливі посади голови кортесів і голови Королівської ради. У той період Фернандес-Міранда став одним з головних учасників процесу демонтажу франкістської держави. Він запропонував еволюційну схему «демократичного транзиту», відповідно до якої старі закони не скасовувались, а видозмінювались в ліберальному дусі та суворій відповідності до правових норм. Як видатний діяч франкістського режиму, використовуючи свій політичний вплив, він за допомогою негласних консультацій долав опір реформам з боку крайніх консерваторів.

Він порадив королю призначити на пост прем'єр-міністра прибічника реформ Адольфо Суареса. Також Фернандес-Міранда став автором закону про політичну реформу, прийнятого кортесами та схваленого на референдумі 1976 року. Був прибічником формування в Іспанії двопартійної системи, в якій могли б діяти правоцентристська й лівоцентристська партії.

Разом з тим Фернандес-Міранда залишався політичним консерватором. Низка проектів уряду Суареса, такі як легалізація Комуністичної партії Іспанії й часткова децентралізація, спричинили його невдоволення та призвели до відставки з посту голови кортесів ще до демократичних виборів, які відбулись у червні 1977 року. Після цього до 1979 року Фернандес-Міранда був сенатором. Потім король надав йому титул герцога й нагородив орденом Золотого руна.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б в г http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Iniciativas?_piref73_2148295_73_1335437_1335437.next_page=/wc/servidorCGI&CMD=VERLST&BASE=DIPH&FMT=DIPHXD1S.fmt&DOCS=1-1&DOCORDER=FIFO&OPDEF=Y&NUM1=&DES1=&QUERY=%2838110%29.NDIP.
  3. ↑ а б в http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Iniciativas?_piref73_2148295_73_1335437_1335437.next_page=/wc/servidorCGI&CMD=VERLST&BASE=DIPH&FMT=DIPHXD1S.fmt&DOCS=2-2&DOCORDER=FIFO&OPDEF=Y&NUM1=&DES1=&QUERY=%2838110%29.NDIP.
  4. ↑ а б http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Iniciativas?_piref73_2148295_73_1335437_1335437.next_page=/wc/servidorCGI&CMD=VERLST&BASE=DIPH&FMT=DIPHXD1S.fmt&DOCS=3-3&DOCORDER=FIFO&OPDEF=Y&NUM1=&DES1=&QUERY=%2838110%29.NDIP.
  5. ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Iniciativas?_piref73_2148295_73_1335437_1335437.next_page=/wc/servidorCGI&CMD=VERLST&BASE=DIPH&FMT=DIPHXD1S.fmt&DOCS=4-4&DOCORDER=FIFO&OPDEF=Y&NUM1=&DES1=&QUERY=%2838110%29.NDIP.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Торквато_Фернандес-Міранда&oldid=25781590