Торре-дель-Оро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Торре-дель-Оро

Sevilla Torre del oro.JPG

37°22′56″ пн. ш. 5°59′46″ зх. д. / 37.38244444444399761° пн. ш. 5.99624999999999986° зх. д. / 37.38244444444399761; -5.99624999999999986Координати: 37°22′56″ пн. ш. 5°59′46″ зх. д. / 37.38244444444399761° пн. ш. 5.99624999999999986° зх. д. / 37.38244444444399761; -5.99624999999999986
Країна Flag of Spain.svg Іспанія
Розташування Севілья[1]
Стиль art of Almoravides and Almohades[d] і Ісламське мистецтво в Іспанії[d]
Статус (спадщини)
Об'єкт культурної спадщини Іспанії[d][1]

Торре-дель-Оро. Карта розташування: Іспанія
Торре-дель-Оро
Торре-дель-Оро
Торре-дель-Оро (Іспанія)
Торре-дель-Оро у Вікісховищі?

Торре-дель-Оро (ісп. Torre del Oro, «золота вежа») — пам'ятка Севільї на набережній Гвадалквівіру, маврітанська вежа, споруджена для захисту гавані Севільї в 1220. Висота вежі становить 37 метрів.

Історія[ред.ред. код]

У «Великій хроніці» короля Альфонсо Мудрого башта описана так:

Золота вежа заснована як фортеця на морі і одночасно розташована та зроблена як витвір незвичайно витончений та прекрасний.

Вежа була частиною кріпосних укріплень Севільї, від Торре-дель-Оро потужні стіни вели до Алькасару (до теперішнього часу стіни не збереглися). За формою вежа являла собою два 12-гранника, поставлених один на одного. Форма башти у вигляді багатогранника була оригінальною для архітектури XIII століття — такий тип веж прийшов з Візантії і вже зустрічався в архітектурі Кордовского халіфату. Башта залишалася 2-ярусною до XVIII століття, коли був добудований третій ярус — циліндричний ліхтар з куполом (на жаль не надто вписався в загальний вигляд башти). Башта сильно постраждала під час найпотужнішого Лісабонського землетрусу 1755.

Походження назви цієї вежі є предметом суперечок. Одні стверджують, що назва походить від золотистого кольору кахлів, що її покривають, а інші — що в ній зберігалося привезене з Нового Світу золото. У воєнний час за неї одним кінцем кріпився ланцюг, що перегороджував річку. Інший кінець ланцюга кріпився до незбереженої башті на іншому боці річки. В XX столітті в цій 12-гранній башті XIII століття з бійницями розташувався невеликий Морський музей.

Башта в мистецтві[ред.ред. код]

Севільську вежу можна побачити у фільмі Джима Джармуша «Межі контролю».

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Никитюк О.Д. Кордова Гранада Севілья (древні центри Андалусії) / Редактор Л.М.Азарова, художній редактор Л.А.Іванова. — М. : Мистецтво, 1972. — 190 с. — (Міста та музеї світу) — 50000 прим.

Посилання[ред.ред. код]