Тортури

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Знаряддя для тортур

Тортури або катування  — будь-яка процедура, що заподіює людині муки і біль, незалежно від обставин і цілей, незалежно від того, чи закінчується покарання цією процедурою або за нею слідує позбавлення людини життя.

Історія тортур[ред.ред. код]

Застосування тортур відоме з якнайдавніших часів як засіб покарання, залякування і отримання визнань. Зокрема, різноманітні тортури широко застосовувалися в Стародавньому Римі.

В середні віки широке застосування тортур було пов'язане з розшуковою формою кримінального процесу. Тортури часто використовувалися в діяльності Інквізиції. Прикладом таких тортур може бути симуляція втоплення, коли на лице людини лили воду, яка потрапляла до верхніх дихальних шляхів, блокуючи доступ повітря.

У Європі обмеження застосування тортур спостерігається тільки з кінця XVII століття і пов'язане з розповсюдженням гуманістичних ідей Просвітництва. Вже в другій половині XVIII століття ряд провідних держав Європи (наприклад, Австрія, Пруссія) повністю забороняють застосування тортур. У Росії тортури були формально відмінені в 1801 році — раніше, ніж в багатьох європейських державах (хоча вироки до покарання шпіцрутенами, які налічували кілька тисяч ударів виносились і в 40-ві роки 19 століття).

У ХХ столітті тортури знов входять в широке вживання в країнах з тоталітарними, диктаторськими і іншими репресивними режимами. Проте їх застосування ґрунтувалося, як правило, вже не на законі, а на таємних наказах і інструкціях.

В даний час тортури заборонені конституціями і законами практично всіх держав сучасного світу. В деяких випадках застосування тортур визнається міжнародним злочином.

Тортури в міфології[ред.ред. код]

Загибель Марсія
Орел клює Прометея

Відповідно до старогрецького міфу, богиня Афіна винайшла флейту, але відмітивши, що гра на цьому інструменті спотворює особу, вона прокляла свій винахід і закинула його якнайдалі із словами: — Хай же буде жорстоко покараний той, хто підніме флейту! Фригійській сатир Марсій не чув цих слів. Він підняв флейту і навчився грати на ній. Добившись певних успіхів на музичному терені, сатир загордився і викликав на змагання самого Аполлона — незрівнянного виконавця і покровителя музики. Марсій, природно, програв змагання. І ось тоді Аполлон — покровитель всіх мистецтв повелів підвісити за руки зухвалого сатира і здерти з нього живого шкіру.

Богиня Артеміда — символ чистоти, невинності і мисливського успіху — під час купання помітила Актеона, що підглядав за нею, і, недовго думаючи, перетворила нещасного хлопця в оленя, а потім зацькувала його ж власними собаками. Непокірного титана Прометея громовержець Зевс наказав прикувати до скелі, куди щодня прилітав величезний орел терзати його тіло гострими кігтями і дзьобом.

Цар Тантал за свої злочини був підданий такому покаранню: стоячи у воді по підборіддя, він не міг угамувати болісну спрагу — вода зникала при першій же спробі напитися, не міг вгамувати голод, тому що соковиті плоди, що висять просто над його головою, неслися вітром, коли він протягував до них руку, і на довершення всього над ним підносилася скеля, готова обрушитися будь-якої хвилини. Ці тортури стали прозивним поняттям, отримавши назву Танталових мук. Злочинницю Дирку, дружину суворого царя Фів Лиця, прив'язували до рогів дикого бика.

Епос еллінів рясніє описами повільних і болісних смертей як злочинців, так і праведників, а також різного роду фізичних страждань, якими піддавалися у вигляді покарання люди і титани. Як і міфологія, епос в тому або іншому ступені відображає реальне життя, де замість богів джерелом рукотворних мук виступають люди — що або вдягнулися правом влади, або вдягнулися правом сили.

Тортури в різних країнах світу[ред.ред. код]

В залежності від країни, популярними були різні види тортур. Так ірландці як правило поміщали жертву під важкий предмет і розчавлювали її. Галли ламали спину, кельти встромлювали шаблю між ребер.

Американські індійці вставляють в сечовипускальний канал жертви тонку тростинку з дрібними колючками і, затиснувши її в долонях, обертають в різні боки; тортури тривають досить довго і доставляють жертві нестерпні страждання. Такі ж описи тортур дійшли із Стародавньої Греції.

Ірокези прив'язували кінчики нервів жертви до паличок, які обертали і намотували на них нерви; протягом цієї операції тіло сіпається, звивається і буквально розпадається на очах захоплених глядачів. На Філіппінах голу жертву прив'язують до стовпа лицем до сонця, яке поволі вбиває її. В іншій східній країні жертві розпорюють живіт, витягують кишки, засипають туди сіль, і тіло вивішують на ринковій площі.

Гурони підвішували над зв'язаною жертвою труп так, щоб вся мерзота, витікаюча з мертвого тіла, що розкладається, потрапляла на її обличчя, і жертва випускає дух після довгих страждань.

У Марокко і Швейцарії засудженого затискали між двох дощок і розпилювали навпіл.

Єгиптяни вставляли сухі очеретинки у всі частини тіла жертви і підпалювали їх.

Перси — найвинахідливіший у світі народ по частині тортур — поміщали жертву в круглий долблений човен з отворам для рук, ніг і голови, накривали зверху такий же, і кінець кінцем його живцем поїдали черв'яки.… Ті ж перси розтирали жертву між жорнами або здирали шкіру з живої людини і втирали в оббіловану плоть колючки, що викликало нечувані страждання. Неслухняним або таким, що провинилися мешканкам гарему надрізають тіло в найніжніших місцях і у відкриті рани по краплі закапують розплавлений свинець. Свинець також заливають в піхву, або роблять з тіла жертви подушечку для шпильок, тільки замість шпильок використовують просочені сіркою дерев'яні цвяхи, підпалюють їх, і полум'я підтримується за рахунок підшкірного жиру жертви.

У Китаї кат міг поплатитися своєю головою, якщо жертва гинула раніше призначеного терміну, який був, як правило, вельми тривалим — вісім або дев'ять днів і за цей час найвитонченіші тортури змінювали один одного безперервно.

У Сіамі людину, що потрапила в немилість, кидають в загороду з розлюченими биками, і ті пронизують його рогами наскрізь і затоптують на смерть. Король цієї країни примусив одного бунтівника їсти власне м'ясо, яке час від часу відрізували від його тіла. Ті ж сіамці поміщають жертву в сплетений з ліан балахон, і гострими предметами колють його. Після цих тортур швидко розрубують його тіло на дві частини, верхню половину тут же укладають на розжарені до червоності мідні грати. Ця операція зупиняє кров і продовжує життя людини, вірніше за напівлюдину.

Корейці накачують жертву оцтом і, коли вона розпухне до належних розмірів, б'ють по ній, як по барабану, паличками, поки вона не помре.

В Росії поширеним інструментом катування довгий час була диба.

В Україні, зокрема, запорожці застосовували палю (кіл).

Тортури НКВС[ред.ред. код]

Працівники НКВС у своїх методах дізнання використовували:

  • Звуковий спосіб. Двоє слідчих, підступивши до арештанта впритул, кричать йому в обидва вуха в рупори із картону. Арештант приголомшується, іноді втрачає слух[1];
  • Припікання шкіри підслідного цигаркою[1];
  • Світловий спосіб. Різке цілодобове електричне світло в камері або боксі, де міститься арештант, непомірно яскрава лампочка для малого приміщення і білих стін[1].

Заборона тортур в міжнародному праві[ред.ред. код]

Головним міжнародним актом в області боротьби з тортурами є Конвенція проти тортур і інших жорстоких, нелюдяних або принижуючих гідність видів знущання і покарання, прийнята Резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1984 року. До Конвенції приєдналося вже 127 країн.

Конвенція 1984 року встановила відносно тортур так звану універсальну юрисдикцію. Це означає, що винні в застосуванні тортур можуть кримінально переслідуватися властями будь-якої держави, незалежно від громадянства винних і місця здійснення ними діяння.

Згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду тортури є злочином проти людяності, якщо вони здійснюються в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб (ч. 1 ст. 7), або військовим злочином, коли вони направлені проти осіб або майна, що охороняються згідно з положеннями відповідної Женевської конвенції (ч. 2 ст. 8 Статуту).

Норми про заборону тортур також включені в Загальну декларацію прав людини (ст. 5), Міжнародний пакт про цивільні і політичні права 1966 року (ст. 7), в конвенціях про захист жертв війни, про боротьбу з геноцидом, апартеїдом, рабством тощо.

Для контролю за дотриманням Конвенції 1984 року на основі її статті 17 був створений Комітет проти тортур, який приступив до роботи з 1 січня 1988 року. Засідання Комітету (дві сесії в рік) проходять в Женеві.

26 червня — Міжнародний день на підтримку жертв катувань.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]