Торі Еймос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Торі Еймос
Tori Amos
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Майра Елен Еймос
Дата народження 22 серпня 1963(1963-08-22) (55 років)
Місце народження Ньютон, Північна Кароліна, США
Роки активності 1979 - по теперішній час
Країна США
Професії авторка-виконавиця, піаністка, композиторка, музикантка
Співацький голос мецо-сопрано
Інструменти Фортепіано, клавесин, клавікорд, орган Хаммонда, вокал
Мова англійська
Жанри піано-рок
альтернативний рок
бароко-поп
арт-рок
Колективи Y Kant Tori Read
Лейбли Atlantic Records
Epic Records
Rhino Entertainment
toriamos.com
everythingtori.com
CMNS: Файли на Вікісховищі

Торі Еймос (англ. Tori Amos), справжнє ім'я Мáйра Éлен Éймос (англ. Myra Ellen Amos; народилась 22 серпня 1963 року) — американська феміністська співачка, піаністка, авторка пісень та композиторка, що поєднала в своїй творчості елементи альт-, фольк- і прогресивного року, джазу, експериментальної електроніки, впливу Джоні Мітчелл і Кейт Буш[1]. Основним акомпануючою інструментом для Еймос є, як правило, фортепіано. До 2005 року в усьому світі було продано 12 мільйонів її альбомів[2].

Пісня Торі Еймос «Me And A Gun» 1991 року стала маніфестом за боротьбу жінок з сексуальним насильством[3]. Еймос створено національну гарячу лінію допомоги жертвам сексуального насильства, зловживань та інцесту R. A. I. N. N.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 22 серпня 1963 року в Ньютоні, штат Північна Кароліна, в сім'ї священика методистського доктора Едісон Еймоса (який мав франко — шотландські корені) і Мері Елен, уродженки південних штатів, в жилах якої текла кров індіанців черокі. Від діда по материнській лінії Майра успадкувала інтерес до природи, музики та містики. Родичі по батьківській лінії привнесли в сім'ю суворе релігійне виховання. З раннього дитинства почала самостійно підбирати мелодії на фортепіано.

У січні 1985 року в Лос-Анджелесі з Еймос сталася трагедія, що наклала відбиток на всю її ранню творчість: вона була зґвалтована[1].

З 22 лютого 1998 Торі Еймос перебуває у шлюбі із звукорежисером Марком Хоулі, має дочку Наташу Лоріен Хоулі (нар. 5 вересня 2000 року)[3].

Музична кар'єра[ред. | ред. код]

У п'ять років Торі Еймос пройшла прослуховування і вступила до підготовчої школи Peabody Institute[en] в Балтіморі, яку залишила в одинадцятирічному віці, коли захопилася рок-н-ролом і втратила інтерес до класики[1][3].

Y Kant Tori Read[ред. | ред. код]

10 вересня 1984 Торі вирушила до Лос-Анджелесу, де облаштувала власну невелику студію звукозапису та зібрала рок-гурт Y Kant Tori Read, до складу якого увійшли Стів Ферріс (грав до цього в Mr. Mister), Кім Баллард (екс-Poco) і Метт Сорум, майбутній барабанщик Guns N'Roses[4].

У 1987 році Еймос підписала контракт з Atlantic Records і приступила до роботи над першим альбомом з продюсером Джо Чикареллі, відомим співпрацую з такими виконавцями, як Френк Заппа, Пат Бенатар і Дінго Бойнго. До її складу до цього часу, крім Сорума, входили Стів Кейтон (англ. Steve Caton, пізніше грав на всіх її альбомах до 1999 року), басист Бред Кобб і клавішник Джим Таубер. Першим синглом був «The Big Picture» («Cool On Your Island» на звороті), кліп до якого зняв Марті Коллнер (котрий працював також з Aerosmith і Whitesnake).

Альбом Y Kant Tori Read вийшов наприкінці травня 1988 року; до цього моменту гурт вже розпався. Реакція преси (на цей «невиразний поп-метал», згідно з Allmusic) протверезила співачку[1].

« Я прагнула в той час до визнання, замість того, щоб створювати музику, в яку вірю. Тільки коли ми провалилися, я зрозуміла, що вся ця затія була побудована на піску, аж ніяк не на року. Якщо прагнути тільки слави, можна втратити чуття, втратити причину, з якої ти створюєш музику. Слава повинна супроводжувати творчість, а не бути її стрижнем. »

 — згадувала вона[3].

В кінці 1989 року Atlantic Records вирішили дати Еймос другий шанс і запропонували до березня наступного року підготувати матеріал для нової платівки. Перший набір її нових пісень був лейблом відкинутий. На початку 1990 року співачка зайнялася співпрацею з продюсером Девідом Сіджерсона, який, прослухавши деякі її нові пісні («Take To The Sky», «Leather»), схвалив вибраний нею напрямок. Записану Еймос касету Atlantic відіслали їй назад. У співпраці з Еріком Россе вона підготувала ще 4 композиції («Girl», «Precious Things», «Tear In Your Hand», «Little Earthquakes»). Лише після цього лейбл схвалив підготовку альбому і наприкінці 1990 року направив співачку до Лондона в розпорядження своєї дочірньої компанії EastWest Records[3].

Лондон[ред. | ред. код]

У Лондоні Еймос дала кілька концертів у невеликих клубах і справила на аудиторію враження чистим голосом і професійною грою на фортепіано. Влітку 1991 року, під враженням перегляду фільму «Тельма і Луїза» і власних спогадів про пережите сексуальне насильство, Еймос написала нову пісню «Me And A Gun», в той же вечір виконавши її зі сцени а капела, що знову мало сильний ефект. Лейбл EastWest прийняв рішення випустити дебютний альбом співачки в 1992 році, і це рішення було схвалено Доу Морісом з Atlantic, який прилетів до Англії спеціально щоб прослухати підготовлений матеріал.

У листопаді 1991 року «Me And A Gun» був випущений на EP (з «Silent All These Years»), реліз був помічений британською пресою. В кінці листопада з другою з цих пісень Еймос вперше з'явилася на британському ТБ в програмі Джонатана Росса[3].

Little Earthquakes[ред. | ред. код]

Альбом Little Earthquakes вийшов 13 січня 1992 року і піднявся до 15 сходинки в UK Albums Chart. У пресі з'явилися схвальні рецензії, де Торі Еймос порівнювали з Кейт Буш, Дженіс Ієн, Джоні Мітчелл, Шинейд О'Коннор, Маргарет Мері О'Хара і Патті Сміт. «Здається, що Торі Еймос не може запропонувати нічого, крім своєї приголомшливої, гм … геніальності!» — Писав у Melody Maker Джон Чайлз[3]. У США Little Earthquakes вийшов на Atlantic Records в лютому 1992 року, вже після випуску кліпу до пісні «Silent All These Years».

Перший американський виступ Еймос відбулвся 20 квітня 1992 в залі Bottom Line, в Нью-Йорці. Фрагменти цього концерту були згодом включені у відео «Little Earthquakes» (вийшло в жовтні того ж року). Виконавши пісню «Crucify» в шоу Девіда Леттермана два дні потому, Еймос вирушила в турне, в якому дала 18 концертів у США, потім виступила в Канаді і повернулася до Лос-Анджелеса, звідки вилетіла на гастролі до Австралії. 30 липня в Луїсвіллі, Кентуккі, почалося чотиримісячне турне Еймос по США, організоване менеджером Джоном Візерспуном і яке минуло за участі звукорежисера Яна Торна. 9 вересня вона побувала (з батьками) в Лос-Анджелесі на церемонії вручення нагород MTV, де була номінована в категоріях «Найкращий новий артист року», «Найкраще жіноче відео», «Прорив у відео», «Найкраща кінематографія». Пізньої осені Торі Емос дізналася, що обрана президенткою Товариства анонімних жертв сексуального насилля. Тур завершився в листопаді 1992 року концертами в Перті, Мельбурні, Сіднеї (Австралія) і Окленді (Нова Зеландія)[3].

Under The Pink[ред. | ред. код]

У 1993 році Еймос побувала в Відні, заручившись підтримкою «Bosendorfer» і з цього часу продовживши співпрацю з фірмою. Для роботи над наступним альбомом співачка облаштувала власну студію в Таосі, штат Нью-Мексико. Вона згадувала про цей час:

« Коли я приїхала в Нью Мексико, я відчула там його минуле. Ти стоїш на цих рівнинах і бачиш, як коні спускаються через пагорби, і вся ця земля жива і зберігає в собі всі спогади. Це було ще однією причиною того, що я вирішила записати свій наступний альбом тут. »

— Торі Еймос, [3]

У студійній роботі взяли участь також співпродюсер Ерік Россі і два інженери - Веб Джонс (гітара, вокал) і Пол Маккенна (бас, ударні). Еймос покинула острів лише раз, щоб відвідати будинок Резнора Трента в Беверлі Хіллз. Підготувавши матеріал альбому, Еймос повернулася до Лондона, де випустила британський сингл «Cornflake Girl», куди увійшли кавер-версії пісень Джимі Хендрікса, Біллі Холідей і Джоні Мітчелла. Американським синглом була випущена пісня «God», кліп на яку зняв режисер Мелоді Макденіел.

Альбом Under the Pink вийшов в лютому 1994 року, дебютував на вершині британського хіт-параду і став «золотим» за перший же тиждень. У США альбом був випущений двома місяцями по тому і досяг # 12. Критика по обидва боки океану зазначила майстерність Еймос, яка поєднала різні музичні стилі (поп, джаз, арт-рок, фанк) і зуміла проявити в цих піснях як чуттєвість («Baker Baker»), так і агресивність («The Waitress»). Багато поставили її в один ряд з Пі Джей Харві і Бйорк, лідерками нової хвилі інтелектуального жіночого року. 24 лютого 1994 співачка почала світове турне в підтримку альбому. У травні вона з'явилася на обкладинках двох музичних журналів: Q і Vox.

Дискографія[ред. | ред. код]

Студійні альбоми[ред. | ред. код]

Дата релізу Назва
1988 Y Kant Tori Read
1992 Little Earthquakes
1994 Under the Pink
1996 Boys for Pele
1998 From the Choirgirl Hotel
1999 To Venus and Back
2001 Strange Little Girls
2002 Scarlet's Walk
2005 The Beekeeper
2005 American Doll Posse
2009 Abnormally Attracted To Sin
2009 Midwinter Graces
2011 Night of Hunters
2012 Gold Dust

Протидія сексуальному насильству[ред. | ред. код]

Пісня «Me And A Gun» 1991 року, написана Еймос на автобіографічному матеріалі під враженням від феміністської кіно-класики «Тельма і Луїза», не тільки стала трампліном у музичній кар'єрі співачки, але й започаткувала тривалу активістську діяльність Еймос, стала маніфестом жінок за боротьбу з сексуальним насильством[3].

2 червня 1994 року Торі Еймос отримала спеціальну нагороду (за «Me And A Gun») від Кризового центру з проблем насильства - «за чудову роботу, яка дозволила всім нам вільно говорити про будь-які форми тиску і сексуального насильства» [3]. Вперше подібна нагорода була вручена саме Торі.

Незабаром після отримання нагороди Еймос у Вашингтоні оголосила про те, що заснувала «гарячу лінію довіри» R.A.I.N.N. (Rape, Abuse and Incest National Network: Національна мережа протидії згвалтуванню, аб'юзу (сексуальним зловживанням) та інцесту).

У липні Еймос виступила в Балтиморському залі Meyer Hot Hall перед аудиторією, де був присутній професорський і студентський склад консерваторії Пібоді, тієї самої, з якої її виключили в 11 років. Після виступу директор консерваторії Роберт Пірс вручив Торі Еймос подяку губернатора штату Меріленд за організацію «гарячої лінії» для жертв сексуального насильства.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Stephen Thomas Erlewine. Tori Amos. www.allmusic.com. Архів оригіналу за 2012-02-05. Процитовано 2009-11-21. 
  2. Прес-реліз (en). Архів оригіналу за 2005-03-08. Процитовано 2009-11-21. 
  3. а б в г д е ж и к л м Зарубіжна музика 80-х. Торі Еймос (en). Архів оригіналу за 2012-02-05. Процитовано 2009-11-21. 
  4. Y Kant Tori Read. www.allmusic.com. Архів оригіналу за 2012-02-05. Процитовано 2010-08-13. 

Посилання[ред. | ред. код]